«У час повномасштабного російського вторгнення танець певним чином рятує. Це, я вважаю, є навіть такою собі психотерапією, тому що хоча б на певний час ти можеш перемкнутися, ти можеш хоча б на годину-дві залишити за межами танцювальної зали реальне життя. Це підтримує дуже сильно, це підтримує дух, емоційний стан», — говорить інструкторка свінгу Настя Горбань.
«Звісно, що не так все просто, тобто не всі завжди готові продовжувати так само активно своє танцювальне життя, як раніше. Адже все ж таки базова потреба в безпеці не завжди є закритою в наших реаліях. Але ми продовжуємо танцювати, хоч звісно, не настільки активно, як це було два роки тому», — додає співрозмовниця.
«Наші перші свінгові вечірки вже під час повномасштабного вторгнення відбувалися в центрі Львова в одному із закладів на мінус першому поверсі. Це було дуже дивно, дуже незвично. Ті дві години, які ми проводили на вечірці, ми відчували себе достатньо в безпеці. І коли ми піднімалися нагору після вечірки, то якось дихалося трошки легше, і ми тоді зрозуміли, що хоча нам це дуже важко і незвично продовжувати танцювати, але, можливо, все ж таки варто це робити і поширювати цю новину, що є можливість потанцювати, бо це трошечки допомагає», — підкреслює Настя Горбань.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Данута Наугольник