Ґося Карчевська займається садівницвом вже багато років. У її домівці багато рослин, які вона називає джунглями, а довкола дому — квіти та садок. Останній врожай збирала у листопаді минулого року. А також у її домі мешкає кілька чотириногих пухнастих мешканців: чотири коти та цуценя.
«Садівництво — це моє велике захоплення. Чи це мій фах? Я б сказала, що тільки відносно, оскільки моя професія зовсім інша. Садівництво — це радше багаторічне захоплення, яке, гадаю, мені передали мої батьки. І яке я маю вже понад 10 років. Я себе оточую рослинами всюди, де тільки маю таку можливість», — каже Ґося Карчевська.
«А починалося це все із того, що мої батьки мали в своєму будинку такі джунглі. Вони їх зрештою мають мабуть до цього часу. Шефлери, спатифілум, якісь лимонні дерева. Відколи я себе пам’ятаю, вони завжди мали величезні рослини в своєму будинку, особливо у вітальні. Рослини були таким же сталим елементом в домі як ваза чи тарілки. Тож коли я після одруження переїхала разом з чоловіком в іншу квартиру, це було природним, що в моєму помешканні мали бути рослини. На балконі у мене росли помідори. Високі грунтові помідори. Величезні. Все почалось із помідорів, а завершилось кабачками, баклажанами, болгарським перцем та огірками. Усім, що можна посіяти», — додає Ґося Карчевська.
«Якщо хтось хоче висаджувати біля свого дому рослини, то має передусім перевірити, що саме знаходиться на його присадибній ділянці. Перевіряємо можливості рослин, які ми б могли посадити. Як би ми хотіли, щоб ця присадибна ділянка виглядала. Чи ми би хотіли мати більше хвойних дерев, чи більше квітів. І чекаємо приблизно 4-5 років на результат, навіть попри те, що сад змінюється щороку. Це один великий процес. Гадаю, що кожен садівник скаже те саме. Завжди є, що робити», — підсумовує Ґося Карчевська.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник