У межах ярмарку відбулася серія зустрічей та дискусій письменників, журналістів, інтелектуалів з Польщі та України. Програму фестивалю було створено у співпраці Українського та Польського інститутів книги з організатором ярмарку — польським Фондом «Історія та культура».
Гості спецвипуску Літературних новин:
Олександра Коваль (директорка Українського інституту книги),
Віктор Круглов (генеральний директор видавництва «Ранок», м. Харків),
Юрій Завадський (поет, перекладач, директор видавництва «Крок», м. Тернопіль),
Наталія Бельченко (поетка, перекладачка, редакторка).
Олександра Коваль: «Українське книговидання живе, не просто живе, а розвивається. Усе рухається майже так, як у мирні часи, за винятком того, що скоротилося приблизно в чотири рази. На жаль, такі наші реалії: багато читачів, а відповідно покупців книжок опинилися поза межами України або в таких обставинах, за яких вони не можуть собі дозволити купувати книжок або ж їм просто не до того. Але ми всі сповнені рішучості швидко повернутися до довоєнних обсягів».
Віктор Круглов:
«Майже 80% всіх накладів книжок, які видавалися в Україні, друкувалися у Харкові. Наш логістичний центр постраждав від обстрілів , багато книжок було втрачено, але головне, що люди та інформація збереглися.
Навіть під час бомбардувань, ракетних обстрілів, редактори нашого видавництва сиділи у бомбосховищах і працювали над підручниками, ми ж розуміли тоді в березні, що першого вересня діти мають піти до школи,
Харків є залізобетон!
Зараз перша проблема це зруйновані та знищені бібліотеки. Ми розуміємо, що будь-яка перемога починається з голови, і книга – це елемент української ідентичності та інформаційного простору, який треба наповнювати українським змістом». Друга проблема – дистрибуція української книжки в Україні та за кордоном, тому що закрилося багато книгарень і треба відновлювати книжкову інфраструктуру».
Юрій Завадський: «Ми входимо в дуже цікавий, новий культурний простір, новий світ. Вже віддавна співпрацюємо з польськими інституціями, які фінансово підтримують видавничі проекти. І в такий спосіб утворюється якась наша, так можна сказати, польська поличка».
Наталія Бельченко: «Я спочатку трохи писала про війну, а потім зрозуміла, що не все можу сказати, що не на все маю право. І більше пішла в переклад, як завжди це буває в таких випадках. Та мені здається, що я краще почала розуміти людей і світ саме завдяки польській літературі».
Запрошую послухати передачу в звуковому файлі.
МҐ