Українська Служба

Творчість Збіґнєва Герберта набуває нового звучання у тих контекстах, в яких існує людство

02.09.2024 10:00
Багато з віршів Збіґнєва Герберта можна зчитати як свідчення досвіду покоління, яке пережило жахи війни, трагічних моментів новітньої історії Польщі
Аудіо
  • Універсальна мораль поезії Герберта надала його творчості великого опозиційного значення в часи ПНР
Мурал на честь Збіґнєва Герберта у ВаршавіХристина Срібняк

2024 рік у всьому світі проголошений роком Збіґнєва Герберта з нагоди сотої річниці від дня народження польського поета, що припадає на 29 жовтня.

«Я вигадав Пана Cogito, аби він говорив за мене, бо сам не дуже люблю прямі зізнання. Але я не завжди з ним згоден», — заявив про відомого героя своїх віршів Збіґнєв Герберт. Образ Пана Cogito називають ліричною маскою, яку поет одягає, аби дистанціюватися від світу, який описує. Вперше він з’явився у 1974 році у п’ятому томі поезії і є персонажем понад 40 віршів Герберта. В біографії і творах поета багато знаків запитання. Він народився у Львові, з яким був міцно пов'язаний. Там застав окупацію і полишив місто лише в березні 1944-го. Усе життя Збіґнєв Герберт, як і його герой Пан Cogito, шукав істину, вважаючи, що «плисти завжди треба проти течії, бо за течією пливе лише сміття».

«Збіґнєв Герберт був насамперед видатним письменником і поетом. Він писав не тільки вірші, але й чудові есе, драматичні твори. У певні періоди життя він рецензував виставки, театральні постановки, книжки, тобто був поетом і письменником у найширшому розумінні цього слова. Це було його покликання. У юності він вагався, що важливіше — філософія чи поезія, і все ж таки обрав поезію, став письменником, а не філософом. Щоправда, загалом можна сказати, що філософія завжди присутня на тлі його творчості, але вона не стала головним його захопленням і інтелектуальними пошуками», — розповіла голова правління Фонду імені Збіґнєва Герберта Марія Дзєдушицька.

«Я, напевно, ніколи у житті не хотів бути письменником, якщо пригадати мої юнацькі мрії. У мене були радше практичні погляди, а навчання було фактично таким, яке б готувало до корисної і суспільної діяльності юриста, економіста, науковця. Якщо спробувати пояснити, чому я, власне, займаюся тим, що називається літературою, хоча і сам це не завжди усвідомлюю, то мушу пригадати часи окупації. Для молоді це, можливо, нудно і снобістично. Це була виняткова ситуація, яка вимагала, аби її занотували. А я тоді якраз почав писати вірші. Вірш — це така форма, над якою не треба працювати, його легко проковтнути, на противагу того, як важко проковтнути війну і мир. Конкретні ситуації, в яких я опинився і які я вважав винятковими, вимагали цього запису. Потім я навчався іншим речам, і мені завжди здавалося, що я не вроджений літератор, а випадковий, всупереч моїм заняттям і життєвим намірам. Мені також здається, що ця моя нетипова ситуація досі тяжіє наді мною, хоча б у тому, що називається високопарно заняттям натхненним. Я не дуже вірю у те, що називається натхненням. У мене його немає. Немає відчуття розправлених крил, до того ж найчастіше я читаю речі, які насправді не мають відношення до художньої літератури. Це історичні хроніки, книжки з ботаніки, зоології. Тоді я бачу певне розчарування в очах моїх слухачів, і я намагаюся пояснити їм це так, що я не дуже вірю в літературу, яка виникає на основі інших літературних книжок. Тому що це повторення стилів, форм, а я трохи зацікавлений у поширенні усталених літературних форм на нову реальність. Останнім часом я досліджую поведінку мавп. І мені цікаво, чи можна описати у формі вірша якість речі, які мене захоплюють. І така спроба розриву застиглої форми романтичної поеми, яка мала бути визначенням унікальної емоції самотності, чи як би вона не називалася, з темою, яка ще ніколи не була предметом поезії, видається мені цікавою. А потім якась форма приходить сама по собі. А якщо говорити просто, то я ніколи не працював над віршами, в тому сенсі, що я дуже мало їх переробляв, вони або народжувалися готовими, або народжувалися каліками, і тоді я просто викидав їх у смітник як творіння, під яким не можу підписатися», — архівний спогад Збіґнєва Герберта.

Поезія Збіґнєва Герберта торкається переважно питань етики, вибору між добром і злом. Універсальна мораль і символічний характер його поезії надала творчості Герберта великого опозиційного значення в часи Польської Народної Республіки. Так було, наприклад, зі збіркою «Звіт із міста в облозі», опублікованій у 1983 році. І з десятиліттями вона набуває нового звучання у тих контекстах, в яких існує людство.

«Це також може бути дуже важливою місією і функцією поезії, яку ми усвідомлюємо в трагічні часи. Поезія Герберта, якщо дивитися історично тут, у Польщі, була дуже важливою у 1970-1980-х роках, у ті дуже важкі роки комунізму; вона була таким індикатором, вказувала шлях для тодішніх молодих людей. І зараз під час цієї страшної війни, цієї російської агресії проти України, коли читаєш вірш "Рапорт з міста в облозі", страшно стає, наскільки він актуальний, і не тільки від цієї збірки, а й багато інших віршів. Маріанна Кіяновська дуже гарно про це говорила на церемонії вручення премії Герберта. Вона говорила про те, наскільки поезія Герберта важлива для неї особисто. Вона мешкає у Львові, де народився Герберт, але також про те, наскільки важлива роль поезії під час війни, що ця поезія якимось чином виражає те, що люди відчувають. А також думки, почуття, роздуми, які їм важко висловити. Поет має дар від Бога, і це робота його інтелекту, напевно, що він може це робити», — зауважила Марія Дзєдушицька.

Багато з віршів Збіґнєва Герберта можна зчитати як свідчення досвіду покоління, яке пережило жахи війни, трагічних моментів новітньої історії Польщі. Їх супроводжує героїчний заклик до вірності та мужності. Неприйняття брехні та поневолення. Пам'ять про втрачене.

«Мені здається, якщо людина серйозно ставиться до літератури, а на мій погляд, я роблю це цілком серйозно, то вона повинна розуміти, навіщо взагалі бруднити папір. Я маю огиду до естетики чистої поезії і найобразливіше, що можна зробити, це назвати мене класиком чи ще кимось. У мене, звісно, є доволі міцне відчуття зв'язку поколінь, приналежності до того покоління, яке здобуло дуже важливу освіту, під час війни. Я не думаю, що це потребує якихось розлогих міркувань про заслуги і про випробування. У будь-якому разі для мене фактом є те, що чотири роки війни, окупації були важливим періодом мого життя і сформували мою особистість. Таку форму для своїх віршів я обрав тому, що вони виникають, можливо, не спонтанно, а вирощуються у людині, перенести їх на папір — це відносно швидка процедура. Крім того, їх можна у будь-який момент проковтнути, тоді як війну і мир не можна проковтнути одразу».

Сторіччя від дня народження Збіґнєва Герберта, яке припадає на жовтень, під егідою ЮНЕСКО відзначають в усьому світі. Це гарна нагода для видавців з усього світу опублікувати, перевидати, або вперше видати його вірші, чи п'єси Герберта. У Словенії, до прикладу, у квітні вийшла друком ширша добірка есе, а також віршів Герберта. Також з цієї нагоди з 27 до 29 жовтня у Варшаві Фонд імені Збіґнєва Герберта, який діє з 2012 року, організовує низку святкових заходів у Національній бібліотеці та Палаці Красінських. Зокрема, у Палаці Речі Посполитої відбудеться відкриття великої виставки, присвяченої Герберту, зустріч з лауреатами премії попередніх років, а також вечір поезії. 

«Ми намагаємося, щороку організовувати міжнародний конкурс імені Збіґнєва Герберта. Це відповідальна справа, адже журі міжнародне. Це видатні поети, історики, критики, письменники, видавці зі Сполучених Штатів, Іспанії, Німеччини, Словенії. Завжди є один член журі з Польщі. Такими є правила цього конкурсу. Це відзнака, яка присуджується за багаторічні творчі досягнення. У Польщі це єдина міжнародна нагорода такого роду. Її вже отримали поети з різних куточків світу, як от нещодавно кілька поетів зі Сполучених Штатів. Минулого року це був литовський поет Томас Венцлова, поетеса з Ізраїлю Агі Мішол, поет з Південної Африки Брейтен Брайтенбах, поетеса з Ірландії Нуалані Гонул та інші. Про Маріанну Кіяновську я вже згадувала. Цікаво, що єдиним польським поетом, який отримав премію Герберта, є Ришард Криницький. Відзнака присуджується лише живим поетам. Звісно, ми займаємося популяризацією поезії Герберта, але не тільки, читання поезії серед молоді загалом. П'ять років тому ми розпочали справді чудову соціальну та освітню акцію "Подаруй вірш". Її ідея дуже проста і полягає у тому, що кожен охочий обирає вірш, який має для нього значення і дарує його конкретній людині. Під час вибору поезії ми радимо поміркувати про людину, якій хочуть його подарувати. Це вимагає зосередження, адже у наші дні ми можемо знайти, скопіювати вірш і надіслати його будь-якій людині за 10 секунд. Ця акція полягає у тому, аби написати вірш від руки на фірмовому бланку, розробленому Фондом, або на звичайному аркуші паперу. І саме це робить вірш дуже особистим і навіть інтимним подарунком для іншої людини. Ця акція має багато проявів, наприклад, багато школярів переписують ці вірші для підопічних у будинку престарілих, чи для дітей в сиротинцях, або для пацієнтів у лікарні. Ми знаємо про це із фотозвітів, які ми потім розміщуємо у наших соціальних мережах. Тож ця акція "Подаруй вірш" є гарним прикладом того, що наш Фонд намагається робити останніми роками», — додала Марія Дзєдушицька.

Окрім, поезії, драматургії та есе Збіґнєв Герберт залишив по собі 290 зошитів із близько п'ятьма тисячами малюнків.

«Герберт розділяв дві форми: записник і блокнот. Перший використовував найчастіше для запису першої версії вірша, а подорожній блокнот для занотовування захоплюючих вражень від побаченого, милування творами мистецтва. Свої перші малюнки Герберт створював у альбомах для малювання, які він купував у Польщі у 1950-х роках. Під час свого першого перебування за кордоном він все ще робив малюнки у звичайних зошитах, часто з лінійкою. Лише згодом, у 1960-х роках, він почав шукати гарні блокноти для ескізів за кордоном», — автор інвентаризації архіву Збіґнєва Герберта, Генрик Цитко.

Запрошуємо слухати матеріал

Христина Срібняк 


Побач більше на цю тему: література поезія