Книжковий огляд / Колаж: Олена Руда
У програмі йдеться про книжки для дітей від 6 до 11 років:
08:18 Knyzhky 03-05.mp3 Книжковий огляд
- «Дівчинка із широко відкритими очима» Філіпа Тіто — книжка про Софію, дівчинку з України, яка приїхала в чужу країну після повномасштабного вторгнення і яку підтримала місцева дівчинка. Книжка наразі перекладена 13-ма мовами й доступна онлайн на сайті Publication Office of the European Union. «Дівчинка із широко відкритими очима» має дуже конкретне завдання — спонукати до відкритості на воєнних мігрантів (і не тільки з України) і до співчуття дітям, які пережили воєнний досвід, — але водночас це добре написана історія, з конфліктом, з напругою, з продуманими персонажами, яку цікаво читати. Над ілюстраціями до книжки працювала українська ілюстраторка Анна Сарвіра.
- «Моя мама — гора» Христі Венгринюк — історія про стосунки мами і сина в момент, коли мама переживає депресію і напади панічних атак. Книжка починається з передмови психологині Світлани Ройз, у якій вона застерігає від зміни ролей дитини на дорослого і навпаки. «У тебе — своє тіло, свої почуття, свої думки. У мами — її. Ви подібні, але різні. А між вами — міцна ниточка любові», — пояснює хлопчику дідусь. І власне, в історії Христі Венгринюк мамі і сину вдається уникнути зміни ролей: мама завдяки підтримці близьких і вчасній медичній допомозі поступово повертається до себе і залишається для свого сина важливою дорослою поряд, горою. Ілюстрації — Марта Кошулінська.
- «Дубочок з війни» Ганни Осадко — це багато в чому автобіографічна історія про смерть і вічну любов. Олександр Осадко, військовослужбовець, чоловік Ганни Осадко, загинув на війні в липні 2022 року. У нього був позивний Танго на честь танцю, який вони танцювали разом з дружиною. У книжці про все це розказано голосом 11-річного Юрка, якому спочатку довелося пережити втрату дідуся, а згодом — втрату тата. Попри горе, Юрко та його сім’я, мама і сестра Соня, планують посадити у своєму селищі кілька молодих дубочків, привезених з лісу, в якому загинув їхній чоловік і тато. У лісі поряд з їхнім домом росте «обіймальне дерево» — дуб, який вони всією родиною, до втрати дідуся і тата, могли обійняти. Молоді дубочки також згодом можуть стати такими обіймальними деревами для нових сімей: «Багато-багато дбайливих і люблячих рук, які разом зможуть обійняти не лише найбільший у світі дуб, а й цілий дубовий ліс, навіть цілу Україну!». Ілюстрації — Альбіна Колісніченко.
Матеріал підготувала Олена Руда
Аудіоверсія — в доданому файлі