Військові аналітики, політологи, а то й політики добачають найвищий та реальний рівень загрози чергового етапу вторгнення Москви на територію України. Водночас т.зв. російські дипломати, а насправді виконавці наказів злочинних ФСБ та ҐРУ продовжують втілювати в життя операції дестабілізації ЄС та США, а водночас намагаються задіяти схеми розходження думок щодо однозначної підтримки України, яка весь час чинить опір ударам Путіна. На жаль, насправді лише держави східного флангу НАТО – Польща та Литва послідовно вимагають від своїх партнерів з Північноатлантичного альянсу надати Україні негайну допомогу, в тому числі військовою технікою.
Німеччина та адміністрація Джо Байдена на словах, звісно, продовжують проголошувати гучні слова про цінності, а насправді продовжують діалог із злочинним апаратом Путіна й, таким способом, дозволяють насправді «кволому ведмедику» зберігати свої позиції на міжнародній арені.
Польські політики, як й українські – небайдуже налаштовані до євроатлантичного вибору України, намагаються чинити опір м’яким підходам Берліна та Вашингтона до примітивних витівок Путіна. Відомий також в Україні своїми проукраїнськими заявами, євродепутат – Яцек Саріуш-Вольський в інтерв’ю Польському радіо підкреслив, що маніпуляції на європейському ринку газу – це також елемент натисків Москви, а Німеччина самотужки попала у пастку Путіна:
– Це черговий – бо ж не перший – приклад на те, що Росія тримає в руках західних споживачів, у тому випадку насамперед німців, й що може все зробити у кожному моменті. Отже, це елемент натисків, щоб отримати на підносі сертифікацію Північного потоку-2. Звісно, це не єдина форма натисків. Існують інші, але це елемент шантажу.
Журналіст Польського радіо – Ґжеґож Янковський звернув увагу на затримку процесу сертифікації:
– Наразі Німеччина каже, що сертифікації не буде до літніх канікул. Так я чув, так читав. Що це може означати?
– Це може означати – «й хотіла б, й лякаюся», тобто німці бажали б закрити справу, адже вже настільки далеко зайшли, проте мають проблему із громадською думкою – європейською та американською, яка проти рішень про відкриття транзиту Північним потоком-2. Й німці мають проблему в середині нової коаліції, оскільки позиція зелених у цьому питанні більш жорстка. Вони мають в уряді відомства економіки, клімату та справи зовнішньої політики.
Олаф Шольц під час підписання коаліційної угоди після 20 виборів до Бундестаґу, 7 грудня 2021 року (Фото: Sandro Halank, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0)
Вже кілька тижнів весь світ ставить запитання, чи Путін наважиться здійснити черговий етап агресії проти України? Думка євродепутата – Саріуша-Вольського:
– Імовірність російсько-української війни постійно зростає. Якщо брати до уваги факти на суші та морі із суто військової точки зору, то нарощення військ та тилове забезпечення при кордоні, включно, наприклад, з польовими госпіталями, вказує на те, що є повна готовність. Невипадково американці висилають своїх громадян із території України. Всі ці ознаки, на які вказують американські політики та американська розвідка, показують небезпеку. На це вказують також такі факти, як, наприклад, підвищена готовність шведської армії та ряд інших військових факторів. Чи це напевно відбудеться? – Цього не знаємо. Зате, це елемент тиску, щоб друга сторона прийняла недопустимі передумови угоди про безпеку між Росією та США, де НАТО мало б гарантувати, що не буде його розширення, й відводить свої війська із східного флангу. Передумови недопустимі. На жаль, 10 січня мають початися переговори. Вони не повинні бути започатковані. Це є «маскування», яке має становити обґрунтування вже прийнятого рішення, що вторгнення відбудеться.
Журналіст Польського радіо – Ґжеґож Янковський запитав євродепутата про поступки адміністрації Джо Байдена Путіну:
– Пане депутате – як Ви згадали – російські передумови, це: відсутність згоди на розширення НАТО на Україну та відвід американських військ, серед іншого, з території Польщі й Румунії. Чи Ви собі уявляєте, що США піде на настільки глибокі поступки? – якщо лагідно говорити.
Відповідь Яцека Саріуша-Вольського:
– Важко це собі уявити, але сигнал – починаємо переговори – непокоїть. У мене великої довіри до адміністрації Джо Байдена немає. Може бути спроба – Росії дати, згідно із компрометованим вже, але надалі дійсним принципом американської політики, чи ширше – західної, – що Росію якимсь способом можливо заспокоїти, якимись поступками, а ми знаємо, що це діє навпаки. Чим більше поступок, тим більше чергових вимог. Отже, дуже неспокійний час, й не можна бути впевненим, що відбудеться.
Журналіст Польського радіо – Ґжеґож Янковський звернув увагу, що режим Путіна намагається скористатися кон’юнктурою на міжнародній арені:
– Отже, чи можна сказати, що нині у міжнародній політиці Дональда Трампа, або – іншими словами – росіяни у своїх рішеннях очікували на віконце – віконце, яке називається – Джо Байден.
Відповідь євродепутата:
– Перш за все очікують на замерзання суші, бо тоді можна провести вторгнення важкою технікою, тобто мороз. По-друге, чекали, чи, по-суті, те, про що ви натякнули – скористалися слабкістю Європи та слабкістю Америки. Квола американська адміністрація самотужки витрусила собі зброю з руки, погоджуючи насправді Північний потік-2. Ну й безлад європейської політики – новий німецький уряд, Франція у президентській кампанії, Польща під обстрілом із двох сторін – тиск зі Сходу білорусько-російський та натиски з Брюсселя. Отже, росіяни користуються моментом й, як можна прочитати у коментарях військових стратегів – важко уявити собі ліпший момент для проведення Росією чергової агресії. Це було б, після Криму та Донбасу, вже третє вторгнення – отже, імовірність зростає.
Польські політики та політологи добачають загрози для Польщі з приводу агресії Путіна на Сході, а з другого боку – з приводу спроб Німеччини при допомозі структур ЄС федералізувати Європу й відстоювати лише німецькі інтереси, а не брати до уваги безпеку та економіку всіх членів. Поляки добачають загрозу для цілої Європи, що виникає із такого наближення інтересів Берліна та Москви, й водночас пасивності американської адміністрації Джо Байдена. Спільні інтереси німців та росіян за рахунок стабільності інших держав Європи завжди призводять до катастрофи старого континенту. Досить назвати пакт Ріббентроп-Молотов, та його сучасний варіант – Північний потік-2.
Журналіст Польського радіо – Ґжеґож Янковський запитав євродепутата про німецькі проекти федералізувати Європу:
– Що це таке – федералізація Європи, новий німецький уряд, тобто коаліція зелених, соціалістів та лібералів – кажуть, що прямуватимуть до федералізації Європи, як це розуміти, про що тут йдеться?
Питання пояснив євродепутат Яцек Саріуш-Вольський:
– Це називають – федералізацією, насправді це – централізація гегемонії, тобто це має бути супердержава, юридичний термін, яким повинні користуватися – супердержава, тому, що у федерації ставлення до поодиноких складових повинно бути однаковим. Погляньмо на рівне ставлення до поодиноких штатів у США, ландів у Німеччині, чи кантонів у Швейцарії. Отже, така централізація у вигляді супердержави. Такий намір прийняли давно, але вперше – й це нове – його затвердили й записали в програму уряду. Тобто, карти відкрили – новий німецький уряд має намір запровадити те, що вже методом «салямі» – малих кроків, вже втілюють. А тому, що відомо, що не можна такого зробити за допомогою трактатів, бо не буде на це згоди, а згода мусить бути всіх. Тому робитимуть це насильним методом й в обхід, а то й порушенням трактату. Отже, побудова цієї т.зв. «федералізації», а насправді побудова супердержави за принципом насильства та настанов, й це яке ставлення до Польщі, тобто постійні натиски, атаки, наруга тощо, також Угорщина – становить доказ використання таких методів, про які я згадав. А новий німецький уряд має намір, вживаючи установ ЄС – посилити ці намагання.
Адміністрація Джо Байдена та уряд Олафа Шольца ще мають шансів зупинити агресію Путіна. Однак, враховуючи дотеперішні рішення Берліна та Вашингтона, важко надіятися на такий оптимістичний варіант. Українці, поляки, литовці, білоруси, естонці та латиші повинні продовжувати згуртованість своїх зусиль задля ефективного опору агресії Москви, яка дивним дивом завжди знаходить спільну мову із кожним німецьким урядом й продовжує дотримуватись принципу «бізнес як звичайн». Байден і Шольц мовчать про етнічні чистки українців й татар в Криму, на Донеччині та Луганщині. В цьому контексті лідери всесвітних суперпотуг вже не згадують про славнозвісні «європейські, чи демократичні цінності та права людини».
Андрій Рибалт