Проєкт "Сукні, забруднені війною" Олександри Верховської - реакція мисткині на пережите і побачене внаслідок російської агресії в Україні. Художниця презентувала три сукні, присвячені трьом українським містам.
До війни Олександра Верховська проживала і працювала у Києві. Вона здобула популярність завдяки ілюстрації та цифровому живопису. Але після початку війни художниця обрала інший засіб художньої виразності: створила три сукні, які символізують біль і пережиті українцями війни.
«Відразу після початку війни я продовжила роботу над замовленими ілюстраціями для одного з журналів. Це була рутина, яка допомагала мені не думати про все, що відбувається на вулиці. Я працювала у притулку в Києві. Тоді ми ще не знали, яким буде масштаб цієї війни. Але з кожним днем новини ставали все жахливішими. Зрештою я поїхала евакуаційним поїздом до Івано-Франківська на заході України. Після приїзду я стала волонтером – шила різні необхідні для армії речі», – розповідає художниця.
На створення суконь, забруднених війною, Олександру надихнув жах побачених наслідків, залишених рашистами в Ірпені, Бучі, Маріуполі та інших українських містах. Він не давав спокою.
«Я дивилася фото і фільми з цих міст, я не могла уявити, як там взагалі можна вижити. Спалені будинки, вбиті люди, руїни, біль і сльози. Воно сидить у людині, навіть якщо ти сам у відносній безпеці. Я відчувала, що маю зробити щось, щоб вивільнити всі ці емоції. Тому я взялася за швейну машинку», – ділиться емоціями Олександра Верховська.
Першу сукню жінка створила в Івано-Франківську. Біла, обпалена. Спочатку шила, потім фарбувала і палила. Дві інші створила уже в Києві після повернення. Друга – біло-червона – це історія про Бучу, а третя – чорна, натхненна Херсоном.
Наразі Олександра Верховська готує ескізи для нової серії суконь. Разом з фотографом Богданом Магдичем вони зробили спеціальну сесію із сукнями в головній ролі. Новий проєкт матиме дещо іншу тематику. Буде глибшим, торкнеться коріння, він про те, хто ти, звідки, яка кров у тобі тече. Тут також важливим буде питання мови та збереження своєї спадщини.
PAP/В.Г.