78 років тому, 18 червня 1945 року, перед Радянським судом у Москві розпочався процес над очільниками Польської підпільної держави. Серед обвинувачених були, зокрема, головнокомандувач Армії Крайової генерал Леопольд Окуліцький і голова Ради національної єдності Казімєж Пужак. Загалом перед судом постало 16 осіб, звідки й походить назва «Процес шістнадцяти».
Поляків звинуватили в підготовці разом із німцями нападу на Радянський Союз. Їм також приписували створення бойових загонів і терористичних груп, які мали знищувати противників Армії Крайової та радянських військових.
Раніше, ще до закінчення Другої світової війни, керівництво Польського підпілля запросили до штаб-квартири Народного комісаріату внутрішніх справ у Прушкуві під Варшавою для переговорів із радянським генералом Іваном Сєровим. Поляки поїхали туди 27 і 28 березня 1945 року з гарантією недоторканності, однак, їх заарештували та спеціальним літаком перевезли до Москви й ув'язнили в будівлі органів державної безпеки СРСР на Луб'янці. Після цього західні держави обмежилися лише заявами протесту.
Одним із обвинувачених був Адам Бєнь, тодішній член Національної ради міністрів (помер у 1998 році). Через роки чоловік згадував обставини цих подій.
«Польському підпіллю запропонували переговори з російською стороною, з вищими інституціями. Щоби пом'якшити те, що було ухвалено в Ялті, ми розуміли, що на цю розмову треба піти», — говорив Адам Бєнь.
Генерал Окуліцький отримав гарантію недоторканності від генерала Івана Сєрова, керівника СМЕРШ — підрозділу контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР. Як з'ясувалося пізніше, Сєров був відповідальний за злочин, скоєний проти польських офіцерів у Катині.
Поляки, однак, не довіряли росіянам із самого початку, — стверджував Адам Бєнь.
«Ми пішли в повній, я б сказав, подекуди побоюючись, необхідності, тому що з самого початку всі ми не до кінця вірили росіянам», — підкреслював чоловік.
13 із 16 обвинувачених у процесі були засуджені до позбавлення волі на строк від чотирьох місяців до десяти років, троє були виправдані. Генерал Леопольд Окуліцький, Ян Станіслав Янковський і Станіслав Ясюкович загинули або були вбиті в радянських тюрмах. Решта повернулися до Польщі, але багатьох із них — зокрема тих, кого виправдали — знову заарештували. Антоні Пайдак, заступник урядового делегата від Польщі та міністр-член Національної ради міністрів, під час слідства не визнав себе винним і був засуджений на іншому таємному суді в листопаді 1945 року до п’яти років ув'язнення. Чоловік повернувся до Польщі лише через 10 років, а помер у 1988 році.
IAR/Х.П.
