79 років тому, 4 серпня 1944 року, четвертого дня Варшавського повстання від кулі німецького снайпера загинув поет, солдат Армії крайової, учасник підпільної організації Союзу польського гарцерства «Сірі шеренги» Кшиштоф Каміль Бачинський. Йому було 23 роки.
Він належав до трагічного покоління «Колумбів», першого, що народилося у відродженій Польщі, чия молодість і перші роки дорослого життя припали на роки війни та окупації. Коли історик літератури, професор Станіслав Піґонь дізнався про рішення Бачинського приєднатися до диверсійних загонів, сказав: «Що ж, ми належимо до народу, доля якого — стріляти у ворога діамантами».
Кшиштоф Каміль Бачинський вирізнявся літературним і мистецьким талантом від ранньої юності. Перші вірші почав писати ще в гімназії імені Стефана Баторія.
Написав понад 500 віршів, — згадував 2011 року в ефірі Польського радіо біограф поета та знавець його творчості Вєслав Будзинський. «Ці 500 віршів — це стільки, скільки 80-річний поет пише за все життя. Зрештою, якби залишилося тільки 100 віршів зламу 1942/43 років, то це вже великий поет європейського чи світового масштабу. Як говорили, він поспішав із писанням і, справді, він досягнув повноти творчості як поет, але не зреалізував себе як артист — автор малюнків. Його малинки відносно маловідомі», — сказав Вєслав Будзинський.
До найвідоміших віршів Кшиштофа Каміля Бачинського належать: «Spojrzenie», «Elegia o... [chłopcu polskim]», «Na moście w Avignon».
Кшиштоф Каміль Бачинський вирішив приєднатися до Армії крайової попри слабке здоров’я. «Поет страждав, окрім іншого, на астму. Але тільки так він міг залишитися вірним своїй творчості», — сказав Вєслав Будзинський.
У Варшавському повстанні загинула також вагітна дружина Кшиштофа Каміля Бачинського, Барбара.
IAR/Н.Б.