26 грудня Католицька Церква вшановує пам’ять першомученика за віру, святого Стефана. Другий день Різдвяних свят, як розповіла Ельжбєта Осіньська-Касса з Національного інституту культури і спадщини села, також є днем відвідин і початком колядування по домівках у селах. Нині ця традиція зникає, а колядки зазвичай виконують фольклорні колективи.
«Ходити по селу з колядницьким туроном чи козою, переодягатися — колись це було чимось дуже природним. Хутряні маски були обов'язковим елементом костюмів колядників, адже все волохате вважалося символом достатку», — поділилася Ельжбєта Осіньська-Касса.
Колядники ходили по домівках і висловлювали господарям побажання, за що отримували подарунки та частування. Якщо колядники пропускали якусь хату, це передбачало для неї відсутність достатку. З цим іноді пов’язували й вертепні вистави.
«Довгий час вони відбувалися в храмах, тому що почали перетворюватися на радісні вистави, поєднані зі співом і танцями. Пізніше вертеп замінили шопки», — розповіла представниця Національного інституту культури і спадщини села.
IAR/Х.П.