Він дин з найпопулярніших поетів міжвоєнного двадцятиліття. Завдяки чудовій творчій майстерності його називали «Петронієм польської поезії» та «Поетом-ювеліром». Його найбільш відомі збірки — «Весна і вино», «Трагічна свобода», «Хрести і мечі», «Тканина землі», «Чорний полонез». Він також був театральним критиком та автором есеїв — «У гардеробі духів. Театральні враження», «Життя Шопена» та «Моя приватна Америкам. Помер у 1969 році. Відповідно до ухвали Сейму, 2024 рік є Роком Казімєжа Вєжинського, «великого майстра слова, незламного у підтримці духу польської незалежності».
У 1928 році збірка Казімєжа Вєжинського «Олімпійський лавр» здобула перемогу в міжнародному літературному конкурсі IX Олімпійських ігор в Амстердамі. Вірші, перекладені багатьма мовами, принесли поету міжнародну славу.
Після Другої світової війни письменник залишився в еміграції у Сполучених Штатах, а пізніше в Європі. Співпрацював, зокрема, з Радіо «Вільна Європа».
Підсумком творчості Казімєжа Вєжинського можна вважати словами Збіґнєва Герберта, який назвав його «сейсмографом, який записує долю народу». Так, перша книга «Весна і вино» 1919 року передавала радісний настрій після визволення, а збірка «Трагічна свобода» 1936 року, видана після смерті Юзефа Пілсудського, мала настрої занепокоєння і тривогу за долю народу. Вірші Казімєжа Вєжинського, написані під час Другої світової війни, підтримували бойовий дух солдатів, а остання збірка «Чорний полонез» 1968 року відображала політичну реальність ПНР і національні романтичні традиції, які спонукали до опору владі.
Поет отримав багато престижних відзнак, серед яких літературна премія Польського товариства видавців, Золотий лавр Польської академії літератури та Премія імені Альфреда Юржиковського у 1964 році. Його також було нагороджено Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі та Золотим Хрестом Заслуги.
Казімєж Вєжинський народився 27 серпня 1894 року в Дрогобичі біля Львова. Він вивчав філософію, літературу та історію в університетах Кракова та Відня. Був залучений до руху за незалежність, входив до Польських стрілецьких дружин та молодіжної організації «Zarzewie». У 1914 році він воював у добровольчому польському військовому формуванні Східного легіону під командуванням генерала Юзефа Галера, а пізніше був мобілізований до австрійської армії. У 1915-1918 роках був в'язнем табору в Рязані в росії. Утік, щоб вступити до Польської військової організації в Києві, звідки дістався до Варшави.
Письменник співпрацював з журналом студентської молоді «Pro Arte et Studio», брав участь у поетичних вечорах у кав'ярні «Pod Picadorem», а пізніше разом з Юліаном Тувімом, Яном Лєхоньом та Ярославом Івашкевичем заснував групу «Скамандр». У міжвоєнний період Казімєж Вєжинський працював, зокрема, в прес-бюро Верховного командування польської армії та в редакції тижневика «Культура». Був членом Польської академії літератури.
«Przegląd Sportowy», яким Казімєж Вєжинський керував у другій половині 1920-х років, став одним із найкращих видань такого типу в Європі. Він залучав спортсменів і читачів до створення спортивних подій. Це його ідеями була нагорода «Найкращий спортсмен року в Польщі» та велогонка «ТTour de Pologne», які проводяться й досі. З 2014 року Асоціація польських журналістів вручає Премію імені Казімєжа Вєжинського.
Після початку Другої світової війни поет перебрався до Франції, звідти до Португалії та Бразилії, а потім до США. Був редактором «Tygodniowego Przeglądu Literackiego», який видавало Коло письменників з Польщі та «Польського тижневика» в Нью-Йорку. У 1960-х роках він переїхав до Європи, жив здебільшого в Римі, а потім у Лондоні. Там він помер 13 лютого 1969 року у віці 74 років. У 1978 році прах Казімєжа Вєжинського було перевезено з кладовища Гемпстед, де знаходиться його надгробна плита, до Польщі та поховано на Старих Повонзках у Варшаві.
У 2020 році вийшла біографія поета «Wierzyński. Sens ponad klęską» авторства Войцєха Венцля.
Поет став героєм пісні Яцека Качмарського «Казімєж Вєжинський».
IAR. / M.T.