Росія минулого тижня повідомила про призупинення роботи російського представництва при НАТО, а також про призупинення діяльності військової місії зв’язку НАТО у Москві. Останнім часом Росія демонструє жести, що свідчать про те, що Кремлю із Заходом не по дорозі. Про це пише Павел Крищак на шпальтах «Gazeta Polska Codziennie».
«Ескалація напруженості сприяє тиску на другу сторону, яка не хоче погіршення цих відносин, погодиться на поступки – переконання, що у натівській стратегії стримування мусить теж бути діалог з Росією, є особливо сильне у Берліні. Зменшення можливостей цього діалогу може поглибити розбіжності між Берліном та Вашингтоном, як повинна виглядати стратегічна концепція НАТО», - говорить у розмові з виданням експерт Центру східних досліджень (OSW) доктор Вітольд Родкєвич.
Як раніше інформувала газета, Північноатлантичний альянс вирішив витурити з Брюссель вісьмох російських дипломатів, котрі виявилися агентами розвідки під прикриттям. Крім того, зменшено число російської військової місії зв’язку.
Традиційно Кремль відкинув звинувачення про свою агентуру та ствердив, що НАТО не зацікавлене у рівноправному діалозі. Москва також вирішила призупинити роботу свого постійного представництва при НАТО. А на початку листопада Росія відкличе акредитацію військової місії зв’язку Альянсу в Москві.
Утім, як пише автор, Москва не зірвала усіх каналів спілкування з НАТО. Серед іншого, Росія не скасувала договору НАТО-Росія за 1997 рік. Як пояснює Крищак, причиною збереження цього майданчика діалогу є факт, що Берлін на підставі цієї угоди обмежує активність Альянсу на східному фланзі НАТО, що Росія бачить та цінує.
На думку доктора Вітольда Родкєвича із OSW, призупинення роботи російського представництва при НАТО – це демонстративний жест, що має показати наскільки поганими є відносини між Росією та НАТО, а також поглибити кризу між Кремлем і Заходом. Ціллю цих кроків, на його переконання, є тиск передусім на Берлін та західноєвропейських політиків, котрі мали би піти на поступки Москві. «Замороження Росією постійного представництва при НАТО слід вписати у контекст дискусії про нову стратегічну концепцію Альянсу, що мають ухвалити на саміті НАТО в 2022 році», - додає експерт.
Як пояснює автор публікації, від 1960 років НАТО у своїх стратегії закладало, що збільшення оборонних можливостей Альянсу потрібно поєднувати із готовністю до діалогу та пошуком зменшення напруженості. «Ми бачимо, що дії НАТО щодо Росії базувалися на двох стовпах – стримуванні та готовності до діалогу. Кремль, зменшуючи можливості діалогу, розраховує, що ускладнить так зміцнення тих елементів стратегії Альянсу, що мають стримувати Росію. Російських розрахунок такий, що західноєвропейські еліти, зокрема німецькі, не схвалюватимуть дії НАТО, що збільшуватимуть напруженість», - зауважує Родкєвич.
Експерт вказує, що Росія вирішила піти на ці демонстративні кроки під час візиту до Москви заступниці державного секретаря США Вікторії Нуланд, після чого можна було почути змішані сигнали з боку Росії, однак позитивні з боку США.
«Можливо, з боку Росії – це демонстрація, що пропозиція, з якою приїхала до Москви Нуланд, є недостатньою. Адміністрація Байдена хоче стабілізувати відносини з Росією і зробити їх передбачуваними. Російська сторона, руйнуючи їх, хоче схилити Вашингтон до поступок. Є таке положення у російські стратегії, що із натиском можна більше отримати від партнера, якому важливіша нормалізація відносин», - говорить експерт із питань Росії.
Натомість головною ціллю політики ескалації напруженості з боку Росії є капітуляція Києва завдяки реалізації Україною мінських домовленостей, що для Росії є дуже вигідними та відповідають основним цілям російської політики щодо Києва.
«Мінські домовленості де-факто перетворять Україну у державу, у якій конституційно вбудований політичний центр, безпосередньо залежний від Москви. Це гарантії, що подібні до тих, які мала цариця Катєріна щодо Речі Посполитої у 18 столітті», - вважає доктор Родкєвич.
Водночас, за його словами, американські експерти оцінюють найновішу рамкову угоду про стратегічні основи оборонного партнерства між США та Україною як порівняно дрібну і таку, що не дає достатніх інструментів Україні, передусім, у справі зміцнення Вашингтоном протиповітряної оборони українських збройних сил. «Брак сучасної протиповітряної оборони є одним із найслабших пунктів українського військового потенціалу у випадку повномасштабного конфлікту з Росією», - наголошує експерт OSW.
«Gazeta Polska Codziennie»/Т.А.