Публіцист сайту niezalezna.pl – Антоні Любах, пише про зростання на адресу режиму критики деяких російських інтелектуалів та артистів, які встигли помітити, що політика Путіна призводить до занепаду російського суспільства та ізоляції Російської Федерації. На слова критики Путін не здатний відповісти логічними аргументами, тоді користується старими мотодами КҐБ – скаженіє і намагається залякати суперника.
Чорний сон Кремля
Якби робити висновки із результатів переговорів Пуітна з Байденом, то Росія являється справжньою небезпечною суперпотугою, у контрасті до застарілих та розгублених у викликах сучасного світу Сполучених Штатів. Москвa – задля свого образу за кордоном – напружила м'язи, покрикує, ,,смішить, одурманює, залякує”. Й це дає результат, бо як й у минулому славнозвісні совєтологи, так й нині – дорадники Білого Дому, видно не розуміють природи Росії. Коли її прискіпливо приховувані проблеми випливають на поверхню, породжують злість мешканця Кремля, як у історії, що її розповім.
Отже, 9 грудня відбулася інтернетна зустріч президента Росії Владіміра Путіна із членами Ради з питань розвитку громадського суспільства та громадських прав. Певно ніхто не звернув би уваги на засідання цієї фасадної організації, якби до інтернет-мережі не витік виступ, здається єдиної відомої у цій раді постаті – славнозвісного режисера художніх фільмів – Алєкандра Сокурова, який спричинив дуже гостру відповідь Путіна. Хоча в оприлюдненій Кремлем стенограмі відсутній весь цей абзац, то запис одного із учасників засідання витік до мережі й дозволив реконструювати перебіг суперечки. Ось опис цієї події із моїм перекладом з російської.
Де пропала Росія?
Насамперед нагадаймо, що Александер Сокуров – це відомий, хоча захоплюються ним більш за кордоном ніж у Росії, режисер, творець більш ексцентричних робіт, а то й навіть дивних, дуже витончених фільмів, але важкувато їх дивитися. Радше улюбленець фестивалів ніж глядачів, лавреат Золотого Лева на 68 Міжнародному Кінофестивалі у Венеції за екранізацію Фауста у 2011 році. Познайомився з ним коротко під час навчання у Москві. Навчання на режисурі він не закінчив, але завдяки підтримці захопленого його безсумнівним талантом - Андрєя Тарковського, отримав можливість творити мистецтво в кіностудії Ленфільм.
Свій виступ Александер Сокуров почав від твердження, що ,,становище у зовнішній політиці Росії, яка дорого нас коштує” - складне. Режисер помітив, що ,,Росія фінансує Білорусь, Абхазію та Південну Осетію, та й ще Сирії треба допомагати”. Теперішній стан Росії визнав ,,плодом політики більшовиків”. На думку Сокурова, Росія застрягла у конституційній кризі. Звернув увагу, що деякі республіки у складі Російської Федерації мають ,,національний характер”, мають ,,свої армії”, а навіть з'явився там ,,падишах” (йшлося напевно про диктатора в Чечні - Рамзана Кадирова, який зберігає великі впливи також поза її межами), при чому ті самі регіони дотує центральний бюджет. ,,Є президент, є федерація, а де пропала Росія?. Вагоме, щоб ми про це говорили!” – вимагав режисер.
Якщо нас не люблять, дозвольмо їм відійти
Опісля Сокуров зосередився на політичному, суспільному та культурному становищі на Північному Кавказі, де ,,майже відсутні росіяни, а вся влада зберігається в руках місцевого населення, економіка перебуває у стані маразму та існують серйозні сумніви щодо культурно-національного балансу”. Сокуров нагадав про протести, які спалахнули в Інгушетії внаслідок передачі частини території Чечні. ,,Місцеве населення мусило організувати збори, щоб розглянути це питання, але такий підхід не сподобався Москві й прийнято постанову арештувати інгуських активістів. Утримували їх під вартою із порушенням будь-яких процесуальних норм, а тепер їх судитимуть Бог знає за що!” У той момент режисер прочитав список прізвищ ув'язнених лідерів протесту і закликав звільнити їх.
Сокуров заявив, що в Російській Федерації ,,багато людей починає не любити росіян. Чимало молодих людей на Кавказі казало мені: <<Ви - росіяни, не заслуговуєте на пошану!>> Отже, дозвольмо відійти тим, котрі вже не хочуть з нами жити в одній державі!”, й прямо звинуватив президента, що ,,в державі верховодить жахлива політизація життя та силових структур”. Сокуров заявив, що не треба переслідувати молоді із активними громадськими позиціями, тому, що ,,Росії потрібна сильна, активна опозиція. Треба також припинити переслідування щодо суспільних організацій та зменшити тиск на засоби масової інформації”. У цьому контексті режисер нагадав Путіну самогубство журналістки Ірини Славіни та ув'язнення внаслідок кримінальної підозри історика, - Юрія Дмітрієва – дослідника великого терору 30-тих років. ХХ ст., а також відкриття розслідування щодо політика Максима Резніка та представника опозиційної партії Яблоко – Ґріґорія Явлінського. ,,Треба заборонити цензуру. Пора, щоб ми зайнялися новою Росією!” – підбив підсумки режисер.
Суть страху імператора
Явно розлючений цими привселюдно проголошеними ієрезіями Путін негайно відповів: ,,Це не був виступ, тільки маніфест, перелік проблем та страхів, які має частина наших громадян!. Деякі стосуються поверхневих питань, інші – дивно вибрані й повністю я їх не розумію”.
На думку президента, ніхто в Росії не хоче сепаратизму, що показало голосування стосовно змін до конституції. Зокрема Путін знущався над висловом Сокурова, що ,,хтось хоче з нами розпрощатися”. Глава російської держави гримів: ,,Ви кажете про різноманіття. Дагестан це багатонаціональна республіка. Що Ви пропонуєте? Розподілити Дагестан? Або Карачаєво-Черкесію? На території цілої Федерації у нас 2 тисячі територіальних претензій. Невже ж російський народ зацікавлений розпадом Російської Федерації?! Ви хочете переформувати нас в Московію? Саме це хоче з нас зробити НАТО!”.
Й саме у цьому суть проблеми – панічний переляк перед розпадом Російської Федерації - розхитаної відцентровими силами, вказаними режисером, що після відокремлення всіх кавказьких республік, Дагестану, Чечні, Ічкерії й вже остаточним, ,,мирним” захопленням Сибіру Китаєм, що вже відбувається, - спричинило б звуження Росії до розмірів Великого Московського Князівства перед періодом експансії, тобто обмеження до кількох нинішніх міст центральної Росії!
Не буде другої Югославії
Режисер не злякався лютого царя і відповів, що закликає до мислення про долю Росії та влаштування її державності, на що розтривожений Путін відкритим текстом заявив, що ,,не всі ці теми треба обговорювати привселюдно” й лаяв Сокурова за те, що підняв національні питання.
,,Це недопустиме, це вам навіть заборонено! Не вільно викликати вовка з лісу! (...) У мене по відношенню до вас багато пошани, але ваші висловити не завжди точні, до цієї проблеми треба ставитися серйозно! Звідки ви знаєте, що хтось хоче жити в нашій країні, чи ні? Чи ви хочете, що у нас був повторення історії Югославії?!”.
Президент не погодився також, що Росія утримує Білорусь. На його думку, нічого не можна досягти ,,за відсутності пошани до партнерів”. Опісля, підбив підсумки обміну думок таким чином: ,,Деякі питання ліпше сказати прямо, а деякі ліпше взагалі замовчати”.
Шануючи відвагу Сокурова, який вже декілька років тому не сподобався Путіну, на цьому ж форумі вимагаючи звільнення українського колеги, режисера - Олега Сенцова, засудженого за ,,тероризм” на 20 років таборів (!), не можу погасити бажання висловити занепокоєння: щоб не виявилося, що хтось подзвонить, але до дверей наївного артиста, який відстоюючи громадську позицію мав сміливість привселюдно критикувати імперіальну політику Кремля...
Постскриптум
Сім названих Сокуровом активістів з Інгушетії саме засуджено покаранням від семи до дев´яти років таборів.
Джерело: niezalezna.pl
Автор: Єжи Любах, переклад: Андрій Рибалт
