Останнім часом на Заході все частіше чути голоси, що Україна має піти на певні територіальні поступки росії, аби досягти «миру». Утім в Україні та Польщі різко критикують подібні «поради» і наголошують, що здача власних територій завжди призводила до тривалих і ще більш масштабних і кровопролитних війн та конфліктів. «Подібні голоси з’являтимуться і в майбутньому, але ми повинні непохитно їм протистояти», - наголошують польські експерти.
Ексрадник президентів США з національної безпеки Генрі Кіссінджер під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі запропонував, аби Захід дозволив Росії залишити за собою частину територій України, окупованих московитами до 24 лютого 2022 рок, аби «не знищити зв’язків Москви з Європою». Майже 100-річний політик закликав Захід припинити спроби завдати поразки рашистським військам в Україні.
Заяви Кіссінджера, а також редакції американської газети «The New York Times» про необхідність «поступок з боку України у конфлікті з Росією» розкритикував президент України Володимир Зеленський. Він порівняв ці висловлювання з поглядом, що переважав напередодні Другої світової війни, і нагадав про Мюнхенську угоду 1938 року. Тоді Великобританія, Франція та Італія, сподіваючись задовольнити територіальні претензії Адольфа Гітлера, погодилися на анексію Німеччиною Судетської області Чехословаччини.
«Різні великі геополітики ніколи не бачать звичайних людей, звичайних українців, мільйони тих, хто живе на території, яку вони (експерти) пропонують на ілюзію миру», - додав Зеленський. Він теж зауважив, що все ще занадто багато людей на Заході споглядає на Росію та власні інтереси.
Утім, не Кіссінджером єдиним… Адже слід теж нагадати про подібні «пропозиції» від Берлусконі, Макрона, Шольца… не згадуючи вже про «різношерстні» пропутінські право- і ліворадикальні політичні партії та рухи у Європі.
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький після слів Кіссінджера у Давосі також заявив, що голоси на Заході щодо передачі частини території України Росії різко розкритикували у Давосі. Як розповів він, його співрозмовники, а йдеться, ймовірно, про чільних світових політиків, не поділяли ідеї здачі українських територій країні-окупанту – Росії:
«Висловлені велика повага та велике захоплення Україною за її боротьбу за свободу, суверенітет, територіальну цілісність. Голоси, які з’являються на Заході із подібними порадами віддати частину територій були суворо засуджені як випередження подій. Позаяк це має бути суверенне рішення українського народу та української держави».
Прем'єр-міністр нагадав західним політикам, що Україна йде на величезні жертви також для того, щоб боротися за свободу і безпеку всієї Європи. «Давайте залишимо ці базові рішення в їхніх руках у той час, коли щодня в Україні гине кілька десятків, а іноді й кілька сотень людей саме для того, щоб і ми були в безпеці, щоб ми знову не потрапили в російський полон», – додав очільник уряду.
Доктор Яцек Раубо із Університету імені Адама Міцкевича у Познані зауважив, що із подібними голосами ми зіштовхуватимемося й надалі і потрібно буде із подібним наративом боротися:
«Нам доведеться боротися з ними аргументами, які стосуються принципів міжнародного права, принципів, які стоять на варті порядку і ладу, які ми встановили на основі певних європейських стандартів, пов’язаних, наприклад, із сприйняттям таких питань, як непорушність кордонів, заборона застосування сили в межах загарбницької війни. Ми будемо чути подібні голоси у майбутньому. На жаль, група, яка визнає, що можемо за спинами українців якось на мапі пересувати стрілки та спритно підписатися під цим, як це зробив Сталін, на жаль, такий менталітет присутній в аналітичних і політичних колах у різних частинах світу та в різних країнах. Але це не кінець шляху. Бо тут важливою є роль дипломатів, аналітиків та ЗМІ з цієї частини Європи, щоб постійно пояснювати та відкидати такі ідеї. Але напевно не треба ображатися і казати, що справа програна… Характерно, як поводиться президент України під час цього конфлікту, він постійно пояснює та вказує на стан речей на війні в Україні, показує, хто тут жертва, які основні елементи цього конфлікту. Хоча він міг і образитися. Прошу звернути увагу, що у першій фазі цього конфлікту багато держав „викреслили” Україну. Але сам він не впорається, це роль теж тих, хто розуміє, що таке порушення їхніх кордонів, ми повинні це пояснювати і обговорювати, не ображатися, що такі голоси з’являться або на політичній, чи на аналітично-науковій арені, бо це вимагає певної реакції і чіткого, зрозумілого послання для всіх. Навіть якщо ми реалісти і вважаємо, що насправді сила – це те, що має значення у міжнародних відносинах, кажучи звісно спрощено, то покажімо, що ця сила є теж на нашому боці, і ми маємо можливості передусім повернути статус-кво суверенних територій України. Адже українці показують, що достатньо їм дати відповідні типи озброєння і Україна насправді спроможна із користю застосувати їх на болі бою».
Голоси, котрі з’являються з боку різних політиків чи публічних осіб на Заході, що Україна повинна віддати частину своєї території путіну, аби він «міг зберегти обличчя» і таким чином можна було би досягти «миру», прокоментував, серед інших, теж очільник польської дипломатії Збіґнєв Рау.
Він наголосив, що «це дуже ірраціональний і дуже наївний спосіб мислення».
«Адже путін зацікавлений не в тому чи іншому клаптику землі, а в якомога більших захоплених територіях і співвирішуванні долі не лише Європи. Подивімося, куди сягають його амбіції, на які континенти (...). З іншого боку – це архаїчний і абсолютно неприйнятний підхід у 21 столітті, де відносини між державами будуються на принципі рівного суверенітету, незалежності, а також територіальної цілісності, яка взаємно визнається», – сказав Рау.
Міністр закордонних справ підкреслив, що це абсолютні канони основ міжнародного права.
«Якщо хтось наводить такі аргументи, це означає, що він належить до іншої імперської епохи, коли з найважливіших європейських столиць рухами пальців по земній кулі приймалися рішення, як балансувати сили між великим державами. Це найгірше, що може статися, і найгірша формула ведення міжнародної політики, - підкреслив Рау і додав, що самовільне визначення кордонів є запорукою конфліктів кількох поколінь.
Професор Яцек Реґініа-Захарський, політолог та експерт з міжнародної безпеки на хвилях Польського радіо 24 серед іншого наголосив, що висновки так званих реалістів, котрі пояснюють розв’язання війни Росією наближенням від 1990 років «агресивного» НАТО до її кордонів, є брехливими хоча б тому, що війна, яку розв’язала Росії, не почалася у 2022 році:
«Ця війна почалася в 2014 році, натомість в регіональному розумінні війна почалася ще в 2008 році, а сам процес почався в 1990-х із заморожених конфліктів. З іншого боку, для Росії це теж була так звана війна за конституційний лад, тобто Перша і Друга чеченські війни. Так би мовити „впорядкування внутрішнього двору” для Росії завершилося на початку цього тисячоліття, у зв’язку з цим Російська Федерація перейшла до наступної фази, тобто „опанування” того, що ще Єльцин називав „ближнім зарубіжжям”. У зв’язку з цим, це міркування так званих реалістів засноване на хибних передумовах. У Європі панує зовсім інший тип мислення, яким можна пояснити її спроби умиротворення. Вважається, що нині у неї немає засобів зайняти активну позицію у війні, і тому принцип „бізнес як завжди” заснований на переконанні відсутності власних можливості дій у цій жорстокій, повномасштабній війні, що триває. Проте поставки зброї в Україну надходитимуть, тому що це те, що цікавить збройні компанії».
Як застеріг Яцек Реґініа-Захарський, міркування псевдореалістів, які керуються засадами примітивного реалізму про те, що той, хто має силу, диктує правила та умови, хоче когось вбивати і вбивства при цьому стають нормою, є аксіомою постійної війни, а світ, який би виник на основі таких принципів став би суцільним світом кровопролиття та найжахливіших речей.
Реґініа-Захарський також переконаний, що Росія нині зазнає приниження з двох сторін:
«Її уже принизили українці, які протягом трьох місяців протистоять утричі потужнішому сусіду, який хоче бути глобальним гравцем, однак його потенціал поступово зменшується. З іншого боку, Росія сама себе принижує. У зв’язку з цим, це приниження у категоріях певної емоціональної дійсності в політичному вимірі вже є фактом. Натомість важливо відповісти на запитання, чи Росія повинна бути покарана, адже вона підірвала, зруйнувала світову систему, міжнародний порядок, порушивши право. З іншого боку, чи Росію зламають у тому розумінні, щоб позбавити її можливості застосування збройної агресії як засобу чи інструменту у відносинах з іншими державами. Тому це головні цілі, бо її приниження вже стало фактом. Бо якщо Росію не зламають, а намагатимуться досягти компромісу, що буде менш або більш гидко пахнути, наприклад, припинення вогню, то Росія безумовно захоче компенсувати і „змити” із себе це приниження. Тому це готовий рецепт на черговий епізод війни».
Професор Реґініа-Захарський не має сумнівів, що питання завершення війни вирішуватиметься не в Брюсселі, Берліні чи Нью-Йорку, а на фронтах війни в Україні. Він зауважив, що не може уявити, аби хтось спромігся нав’язати українцям припинення боротьби.
PR24/Тарас Андрухович
