22 листопада вибігає термін зернової угоди, укладеної в липні за ініціативи Організації об’єднаних націй, що передбачає відкриття безпечних морських шляхів вивезення з України зерна на експорт. Ця угода стала необхідною через дефіцит продовольства у світі та зростання цін на нього, що робило неможливим закупівлю достатньої кількості харчів цілою низкою країн Африки і Азії із тим, щоби уникнути голоду. Експорт українського зерна був заблокований внаслідок початку повномасштабного вторгнення в Україну російського війська 24 лютого й проголошення територіальних вод України в Чорному морі зоною бойових дій. Українські аграрії та світове співтовариство виступають за продовження дії зернової ініціативи ООН, але Росія наразі чинить спротив цим планам.
На пропозицію Організації Об’єднаних Націй, в Стамбулі 22 липня, Україна, Туреччина та генеральний секретар ООН Антоніу Ґуттереш підписали ініціативу про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з портів Одеси, Чорноморськ та Південний.
Перші кораблі з українським збіжжям вийшли в Чорне море 1 серпня. До того Україна експортувала зерно автотранспортом, залізницею і через річкові порти європейських держав на Дунаї. Однак пропускна спроможність цих шляхів виявилася значно меншою, ніж морський маршрут через Чорне море. Впродовж серпня-вересня, від початку дії зернової ініціативи Україні вдалося експортувати вісім мільйонів сто тисяч тон зерна, повідомив генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон:
— В нас було станом на липень до 20 мільйонів тон залишків, які було потрібно експортувати. Нинішній врожай має скласти близько 70 мільйонів тон. Відповідно, відкинувши потреби внутрішнього споживання у 20 мільйонів тон, маємо 50 мільйонів тон, це потенціал експорту цьогорічного врожаю. Чотири мільйони тон експорту у вересyі і очікуємо також близько чотирьох мільйонів тон в жовтні, що буде забезпечено через зерновий коридор. Тобто, 60 відсотків від загального обсягу того, що ми зараз в останній час експортуємо, йде саме через морський зерновий коридор в межах зернової ініціативи.
Це означає, що до кінця маркетингового року Україні необхідно щомісяця експортувати близько 6 мільйонів тон збіжжя. Спроможність альтернативних неморських шляхів вивезення зерна з України складає менше трьох мільйонів тон. Тому продовження зернової ініціативи залишається для України і світу вкрай актуальною.
Згідно з даними Українського клубу аграрного бізнесу, з українських морських портів від 1 серпня вийшло 363 судна у 38 країн світу. Зокрема, 172 кораблі перевезли 3 мільйони 200 тисяч тон агропродукції в країни Азії, 148 кораблів доправили 3 мільйони 900 тисяч тон в країни Європи, а ще 43 кораблі — один мільйон тон до Африки.
— Це питання продовольчої безпеки. Ми бачимо ціни від FAO — продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Зерно та олія подолали всі рекорди, і це сталося після вторгнення РФ в Україну. В липні саме зернова ініціатива вплинула на зниження цін і їхній відкат до початку 2022 року. Це дає можливість говорити про більшу доступність продовольства загалом у світі. Якщо ціна на пшеницю була після російського вторгнення близько 450 доларів за тону, то до вторгнення вона була близько 300 доларів. Це дуже серйозно вливає на доступність продовольства, особливо в бідних країнах. А для бідних країн цього року, після початку російського вторгнення в Україну, криза ще більше поглибилася. Організація з глобального індексу голоду ще 2021 року зафіксувала в цілому світі 811 мільйонів людей, які опинилися за межею голоду. 47 країн того року мали високий рівень голоду. А після широкомасштабної війни Росії проти України і поглиблення проблем з продовольством, таких країн стало вже 60. Це має катастрофічні наслідки та негативні тенденції для країн, перш за все, Африки та Азії.
Морський шлях експорту зерна через Чорне море залишається для України безальтернативним, — стверджує президент «Української зернової асоціації» Микола Горбачов. На доказ цього він навів цифри експорту українського продовольства альтернативними шляхами — залізницею, автотранспортом та річковими портами:
— Я думаю, що якщо ми доведем експорт зерна через дунайські порти до двох мільйонів тон, то це буде вже рекорд і перемога. Через залізницю в нас є 13 пунктів пропуску. Але країни Європи неспроможні переварити такий обсяг зерна. В кращі часи Польща експортувала через свої порти 5 мільйонів тон за рік. Болгарія — 6 мільйонів тон, а Румунія — близько 20-25 мільйонів тон за рік. В середньому, всі ці країни експортують 30 мільйонів тон за рік, тоді як Україна до повномасштабної війни експортувала 6-7 мільйонів тон за місяць, або майже 70 мільйонів тон за рік. Тому, якщо ми зараз навіть у кишенях принесемо зерно до Європи, інфраструктура Європи буде нездатна абсорбувати таку кількість зерна.
До того ж, вартість логістики експорту українського збіжжя через Європу набагато вища, ніж через українські морські порти, — зазначив експерт. На доказ цього він навів такі цифри: вартість постачання зерна із західних областей України через румунські порти сягає 130-150 доларів за тону, а з ланів Київщини чи Чернігівщини ціна підскочить до 200 доларів за тону. При цьому собівартість виробництва цього зерна складає також близько 200 доларів за тону. А його продаж в румунському порту Констанца — 320 доларів за тону. Це означає, що збитки від експорту майбутнього врожаю для українських фермерів становитимуть до 70 доларів за кожну тону збіжжя.
Раз іншого шляху, ніж подовжити дію зернової ініціативи ООН, немає, то вихід з цієї ситуації цілком залежить від Росії та тиску міжнародного співтовариства на Москву. Голова «Всеукраїнської Аграрної Ради» Андрій Дикун заявив, що зупинка морського експорту українського збіжжя абсолютно неприйнятна для фермерів, і вони вже обговорюють радикальну відповідь на цей виклик:
— Якщо зернова угода не буде продовжена, втрати, що їх зазнає сільське господарство України, будуть колосальними. Ми вже навіть підрахували у нашій асоціації — якщо кожен аграрій по 25 доларів з тони зерна скинеться, то ми зможемо купити достатню кількість ракет «Томагавк», щоби Чорне море було під контролем України. Захищати себе будемо, а що робити? Іншого виходу не буде.
Тим часом, українська влада шукає дипломатичних шляхів продовження зернової ініціативи ООН. Зокрема, про це йшлося на переговорах президента України Володимира Зеленського з його німецьким колегою Франком-Вальтером Штайнмаєром під час його візиту до України.
Олександр Савицький