У Польщі вже кілька днів поспіль шукають невпізнаний літальний апарат, який вранці у понеділок, 26 серпня, влетів у повітряний простір країни на глибину 25 кілометрів під час масованого обстрілу російськими військами енергетичних та інфраструктурних об’єктів, а також цивільних споруд у переважній більшості областей України.
Це вже не перший такий випадок — минулого року в повітряному просторі Польщі перебували російські ракети, а дрони також залітали і падали на території інших країн НАТО, зокрема, Румунії. Восени 2022 року залишками ракети під час одного з таких масованих обстрілів було вбито двох громадян Польщі.
Ще наприкінці минулого року польський генерал Роман Полько говорив в інтерв’ю Польському радіо для України, що системи реагування на такі об’єкти мають запускатися автоматично. «Однак досі рішення про збивання цих обєктів приймають політики», — говорить інший експерт — Кшиштоф Куб’як з університету Яна Кохановського в Кельцях.
Професор Кшиштоф Куб’як вважає, що потрапляння російських ракет чи дронів на територію країн НАТО, в даному випадку, Польщі — радше, випадковість, хоча, як ми знаємо, нічого немає випадкового.
— З огляду на те, що минуло вже понад 900 днів від вторгнення росії в Україну, та зважаючи на інтенсивність російських атак на українські об’єкти, ці дії є випадковими, а не навмисними. Це скоріше інциденти, а не сплановані акції, однак — це лише гіпотеза. Водночас варто підкреслити, що кожне таке вторгнення стороннього об’єкта в повітряний простір іншої країни є і своєрідною перевіркою.
Перевіркою бойових можливостей систем протиповітряної оборони, а також перевіркою різних процедур управління кризою, зокрема, процедур, згідно з якими, наприклад, Збройні сили комунікують із ЗМІ: пресою, телебаченням і радіостанціями.
Перевірка, з одного боку, збиття такого об’єкта може розкрити місцезнаходження цих зенітних систем, показати, як вони працюють, як швидко вони комунікують між собою. З іншого боку, якщо не збити такий об’єкт, це також може означати, що система взагалі не реагує і заохочувати стріляти далі?
«Я б сказав так: на даному етапі участі Польщі в операціях розкриття вогневих позицій протиповітряної оборони є невиправданим і передчасним.
Під час стеження за цими об’єктами, ми виявляємо розташування радарів, розташування радіолокаційних станцій загального спостереження за повітряним простором. Якщо б було прийнято рішення збити цей об’єкт, треба було б також активувати інші радіолокаційні системи, місцезнаходження яких росіяни достеменно не знають. І я не бачу причин щиро ділитися такою інформацією з росіянами на даний момент.
Це одне.
Друга річ — щоб збити об'єкт, щоразу треба відкривати вогонь з ракетних систем. Ракета, що входить у повітряний простір, або ракета, що влучає в таку ціль, створює величезну хмару уламків, рух якої і площу покриття якими важко передбачити.
Але наразі такої потреби, схоже, немає, а завдання Збройних сил — захищати громадян, а не створювати додаткові ризики. Крім того, з такою інтенсивністю порушень повітряного простору я б припустив, що немає потреби змінювати усталені процедури. Якщо інтенсивність цього типу інцидентів, частота цього типу інцидентів зросте, тоді треба буде розглянути зміни до цих процедур, але наразі це питання майбутніх політичних рішень», — говорить експерт.
Коли йдеться про безпеку громадян, ми маємо приклад трагедії в Переводові, де залишки ракети вбили двох громадян Польщі. Водночас, коли російська ракета увійшла в повітряний простір Польщі наприкінці 2023 року і її не було збито, польська влада заявляла, що моніторять ситуацію, і якби вона становила загрозу, її було б збито. Як ці два випадки узгоджуються між собою?
«Тут немає універсальної відповіді. Більшість зенітних комплексів, зокрема й найсучасніші, наприклад, ізраїльський "Залізний купол", відкривають вогонь лише по об’єктах, розрахована траєкторія руху яких вказує на те, що вони становлять загрозу або людям, або ключовим об’єктам інфраструктури. Немає жодних підстав і жодних виправдань стріляти по всьому хоча б тому, що наші запаси зенітних боєприпасів не безмежні. Крім того, хочу ще раз звернути вашу увагу на цей елемент.
Влучання в об'єкт і його збиття — це лише початок усього процесу. Операції в реальному світі не схожі на комп’ютерну гру, де гравець стріляє, а лазерний промінь летить у нікуди. У реальних діях, навіть після збиття об'єкта в повітрі, ми маємо справу із залишками об'єкта, залишками бойової частини ракети, маршового двигуна ракети.
Це великі уламки, що рухаються зі значною швидкістю. Це було видно в Переводові, адже все вказує на те, що смерть двох громадян сталася не від вибуху бойової частини ракети, а від падіння залишків її двигуна. Також кожного разу, приймаючи рішення про відкриття вогню, окрім питань уявнення вогневих позицій, суто військових розвідувальних питань, необхідно враховувати і безпеку тих людей, які перебувають на землі.
Тому немає єдиного універсального алгоритму, який міг би охопити дуже широкий список таких випадків», — говорить Кшиштоф Куб'як.
Цього року прем'єр Польщі Дональд Туск піднімав на європейському рівні питання побудови Європейського повітряного купола. разом з тим Польща має і власні програми ППО і ПРО, закуповує «Патріоти». І все ж, на цьому тлі ворожі БПЛА чи ракети залітають в повітряний простір НАТО. Свого часу Туреччина збила російський літак, який зайшов у її повітряний простір, і відповіді від росії не було. А Туреччина — це країна НАТО. Чому тоді там ніхто не говорив про ескалацію, а у випадку Східної Європи ми про ескалацію чуємо?
«Перш за все, слід зазначити, що цей європейський щит чи європейський залізний купол — це все ще політична ідея, яка досі обговорюється. Те, що ми зараз робимо в Польщі, тобто проект "Вісла" та його похідні, можна назвати спеціалізованим посиленням, дуже конкретним посиленням можливостей у сфері протиповітряної оборони та захисту повітряного простору держави.
Однак питання європейського залізного купола, безсумнівно, є дуже цікавим і потенційно, але я підкреслюю, — потенційно, лише дуже перспективним, і поки що є предметом обговорення на політичному рівні. Ми в Польщі не можемо дочекатися, поки перейдемо від концепції європейського купола до спорудження протиповітряної системи в реальних машинах. Нам вже потрібна ця зенітна система, система протиповітряної оборони.
Тож ми можемо думати про Європейський Залізний купол, ми можемо аналізувати, але сьогодні треба будувати багаторівневу систему, яку в Польщі називають "Вісла", і всі пов’язані з нею програми.
Мені відомі лише загальні рамки домовленостей. Я навіть не повинен знати детальних процедур щодо обігу інформації та прийняття конкретного рішення. Це вже перехід від рівня політичних домовленостей до суто військового рівня. Очевидно, що такі домовленості не повинні бути предметом публічного обговорення», — зазначає експерт.
Україна часто зверталася з проханням про можливість використання повітряних чи протиракетних сил країн НАТО, зокрема Польщі, для протидії російським ракетам і дронам над західними областями України чи південними, якщо говоримо про участь Румунії. Але досі згоди немає. Польща заявляє, що не проти, але має бути згода інших країн НАТО. Чи можлива врешті така згода і участь країн НАТО у збиванні російських ракет, які руйнують міста в Україні, вбивають людей і нищать інфраструктуру?
«Технічна можливість залучення протиповітряних систем союзників, розміщених за межами України, для боротьби з російськими ударними засобами в Україні, є, як і військова можливість є.
Крім того, масштабність цих можливостей продемонструвала співпраця британських, американських та іорданських ВПС з ізраїльтянами у боротьбі із загрозою з боку Ірану та протидії іранським засобам нападу на Ізраїль. Проте, я вважаю, що зараз Захід і Північноатлантичний альянс сприймають це як ще одну можливість у грі з росією. Це, скажімо, ще одна карта в колоді, А наразі політики прийшли до висновку, що поки не будуть використовувати цю карту. Це не військове чи технічне питання, це питання політичних рішень. Але, безсумнівно, з точки зору захисту, наприклад, енергетичної інфраструктури в західних областях України, така можливість була б дуже цінною, але вона передбачає певну політичну ескалацію, і, як я вже сказав, західні країни поки що до цього не вдаються», — говорить Кшиштоф Куб'як.
У російських ракетах і дронах, збитих над Україною, знаходять кхомпоненти західного виробництва, наприклад, мікросхеми чи інші запчастини. Разом з тим захід виступає проти того, аби Україна била західною зброєю по військових цілях в росії, бо «буде ескалація». Тобто, захід дозволяє тільки бити по територіх України зброєю із західними компонентами?
«Частково це пояснюється тим, що росія має ще більшу перевагу у вигляді тактичної та стратегічної ядерної зброї. І занепокоєнням щодо використання росією ядерної зброї пояснюється значна частина обмежень, накладених на українські збройні сили щодо використання сучасної зброї із Заходу. Однак, коли йдеться про використання різноманітних компонентів західного виробництва в зброї чи засобах ураження, які використовує росія, обмежити цю практику було б надзвичайно важко. Безсумнівно, в частині цієї зброї, що постачається з Ірану, з Північної Кореї, використовують комерційні компоненти.
Росія також використовує комерційні компоненти, отримані на міжнародному цивільному ринку. Ми можемо взяти якусь умовну російську компанію, яка десь із якоїсь країни, скажімо з Калькутти, імпортує німецькі пральні машини, а потім розбирає ці пральні машини лише для того, щоб отримати електронні компоненти, які використовують для виготовлення зброї. Такі рішення застосовуються. Я розумію, що це мало чим втішить, але насправді вони доводять технічну та промислову слабкість росії», — відповідає Кшиштоф Куб'як.
Звісно, невелика втіха на тлі воєнних злочинів росії в Україні.
Слухайте розмову у доданому файлі:
14:23 DRONES_KUBIAK_EFIR_28_08_2024.mp3 Розмова із експертом Кшиштофом Куб'яком із Університету Яна Кохановського у Кельцях
Розмовляв Володимир Гарматюк
