Президент Росії краще від західних лідерів застосовує силу для досягнення своїх політичних цілей. Особливо, якщо порівнювати втручання Заходу протягом останніх двох десятиліть із чотирма війнами Путіна, то це безумовно йде на його користь. Однак, це не обов’язково повинно бути активне застосування сили у формі збройної боротьби. Іноді його влаштовуть демонстративні дії влади, що приносять успішні політичні результати. Очільник Кремля фактично стримував Захід від надання Україні більш активної підтримки та намагається робити це зараз.
Війна проти України та анексія Криму дали Путіну подвійну перевагу. Завдяки цьому він став керувати напруженням у відносинах із Заходом та Україною. Роман Кузняр пише, що Росія відіграє роль бульдога щодо України. По-перше, конфлікт з Кремлем отруює українську політику й тримає її в страху перед подальшими військовими діями. По-друге, це паралізує свободу рухів України у зовнішніх відносинах. Україна, перебуваючи у війні з Росією, – не дуже привабливий партнер для інших.
Щодо Заходу, то ціль стратегії Путіна проста – Росію мають боятись. Зрештою, ніколи не знаєш, що ще вона може зробити. Будучи «пораненою» (західна концепція, що пояснює агресивну поведінку Кремля після розпаду Радянського Союзу), вона непередбачувана, – читаємо у газеті «Rzeczpospolita».
Ця ситуація дає Росії можливість безкарно грати роль «країни-ізгоя». Такою країною, яка має право демонстративно висловлювати неповагу до норм права та міжнародних відносин, перешкоджати міжнародному порядку, відправляти своїх агентів на вбивства в країни ЄС і водночас залишатись цінним партнером для інших держав.
Роман Кузняр пропонує Україні взяти приклад з дій президента Алжиру як спосіб звільнення від російського загарбника, і таким чином повернути собі свободу маневру й відкрити двері на Захід. Натомість для Заходу він пропонує не ставитись до Путіна як до того, хто веде переговори на знак доброї волі.
Згадується теж про важливу роль Америки, на яку Європа може покластись. Поки був Трамп – Путін почувався безпечним у своєму відношенні до України. Однак з приходом Байдена це змінилось. Позиція США мала б набагато більший вплив у тісній співпраці з ЄС. Байден та його команда заслуговують на більшу довіру, – йдеться у публікації «Rzeczpospolita». Якщо ЄС не може собі дозволити на тверду політику щодо Росії, то варто хоча б віддано співпрацювати з Вашингтоном. Роман Кузняр вважає, що розв’язання української проблеми триватиме роками, а з Мінськими угодами темп не прискориться.
Р.Г.