Регіональна газета Мазовєцього воєводства Polska Metropolia Warszawska помістила розмову з британським істориком Норманом Дейвісом про його книжку «Галичина», що вийшла в Польщі цього року. На запитання про міфи, які стосуються цього регіону, він звернув увагу, що серед євреїв і великою мірою також у польському середовищі надалі існує міф про втрачений рай. «Що ж, для польської аристократії Галичина справді була раєм. Потоцькі, Любомирські, Бадені й інші пам’ятають галицькі роки саме так. Проте українці рідко описують Галичину як рай.
Другий міф – це Галичина як найубогіша країна в усій Європі. Він виник не без причини. Справді, бувало, що найбідніші галицькі селяни голодували й щоб вирватися з цієї біди, тисячами емігрували. У роки перед Першою світовою війною іміграція і польського, й українського селянства звідси була величезна. Адже ж Чикаго збудували емігранти з Галичини, зокрема ґуралі, тобто польські горяни. Українські ж емігранти охоче оселялися в Канаді. А отже, галицька вбогість не була фікцією, проте її рівень явно перебільшували. Паралельно існували недостатки і заможне життя. Залежить, у кого і в який момент.
Третій міф і фальшиве бачення – це Галичина як країна конфліктів, постійних спорів і боротьби. Дійсно, бували різкі, іноді криваві зіткнення й конфлікти, але вони були спорадичними. Це не був край, у якому всі без кінця змагалися з усіма. Трапилася, звісно, так звана рабація, коли селяни у Західній Галичині вбили тисячі своїх панів. Але, за словами Нормана Дейвіса, це не було нормою. Так само з польсько-українськими та українсько-польськими конфліктами. Існував також антисемітизм, але набагато серйознішою була толерантність, позитивне співіснування і симбіоз. Отже, в частині міфів про Галичину деякі реальні проблеми дуже перебільшено – підсумував автор.
Н.Б.
