Польський уряд запевняє, що Baltic Pipe покладе край залежності Польщі від російського газу. Польська нафтова та газова компанія вже повідомила російську сторону про бажання завершити так званий Ямальський контракт, який був підписаний ще 1996 року. Термін його дії завершується 31 грудня 2022, тобто через три місяці після запуску в експлуатацію Baltic Pipe. Перша програма Польського радіо поговорила з Пьотром Наїмським, колишнім уповноваженим уряду з питань критичної енергетичної інфраструктури.
Ми зорієнтувалися 30 років тому за часів уряду Яна Ольшевського, що ця залежність від Росії у сфері постачання сировини може стати дуже великою загрозою. Рішення цього уряду, можливо, будуть більш детально описані Фондом Архів Яна Ольшевського, який серед іншого буде займатися історичними питаннями. Однак тоді виявилося, що це проблема, яка має бути вирішена дуже швидко. Ми прийняли відповідні рішення навесні 1992 року. Тоді ми розпочали переговори з англійцями. В них брав участь міністр Єжи Кропівницький. Тоді він обіймав посаду в уряді Яна Ольшевського. Вони були перспективні, але ж уряд був розпущений в червні того самого року. Тим часом росіяни висунули пропозицію підписати Ямальський контракт. Ця пропозиція, на жаль, була прийнята урядом прем’єрки Ганни Сухоцької, віцепрем’єром Генриком Горишевським в останні дні правління, восени 1993 року. Тоді був підписаний Ямальський контракт. Не буду заглиблюватися в деталі. У будь-якому випадку нам вдалося позбавитися цієї угоди тільки через 30 років, у 2022 році. Мова йде про Baltic Pipe, тому що це наш інструмент. Цей газопровід на 100% заміняє, якщо ми говоримо про його транспортні можливості, той газ, що ми отримували від Росії.
Пьотр Наїмський зазначив, що найбільшу підтримку у реалізації цього проєкту він отримав від президента Польщі Анджея Дуди й експрем’єрки Беати Шидло.
Це дві найважливіші постаті в Польщі, які використали свій авторитет для реалізації цього проєкту. Це не було легке завдання, тому що мало хто тоді вірив, що вдасться побудувати цей газопровід, більш того – що вдасться його збудувати в очікуваний термін, тому що тоді ми вирішили, що він має бути готовий в той самий рік, коли закінчиться дія довгострокового російського Ямальського контракту, тому ми обрали дату – 1 жовтня. Для президента це не було легке рішення, тому що він долучився не тільки особисто, але на кону стояв і імідж держави. Він долучився до цього проєкту, який, на думку аналітиків та експертів, був сумнівним з точки зору терміну його реалізації. Він зробив це під час візиту в Копенгаген, Осло. Перед цим візитом пройшли переговори на рівні міністрів. Я брав участь у переговорах на цю тему в 1999 році й 2000, і 2001 в данських і норвезьких управліннях. Я досі зустрічаю декілька осіб, які пам’ятають наші зустрічі, що відбувалися багато-багато років тому. Вони посміхалися, не вірили, чи вдасться, чи це серйозно.
Пьотр Наїмський пояснив, що Польщі дає Baltic Pipe.
Baltic Pipe – це маршрут постачання, газопровід, який дозволяє постачати до Польщі 10 млрд куб. газу. Це половина від того об’єму, який сьогодні, в цьому році, потребує Польща. Це стільки ж, скільки ми отримували за російським Ямальським контрактом. Це означає, що польська економіка не буде купувати російський газ, не буде залежати від контрактів з російськими суб’єктами. Це дуже важливо. Через 30 років, як часто говорять публіцисти, Польща звільнилася від російської «газової петлі». Минулого тижня в Gazeta Polska була опублікована стаття Юстини Блажейовської на цю тему. Вона писала про те, як народилася ця «ямальська» ідея, а бере вона свій початок в темних посткомуністичних часах.
Виникла проблема з самим газопроводом після атаки на «Північний потік» і «Північний потік-2». Звучать доречні питання про забезпечення безпеки польського газопроводу.
Вибухи, що пошкодили «Північний потік» і «Північний потік-2» на Балтійському морі, - це ескалація диверсійних воєнних дій. Це вписується в ширший образ. До цього моменту війна, яку Росія вела в Грузії чи в Україні, була дуже масштабована росіянами. Це продовжує відбуватися. Я маю на увазі, що ні в Грузії, ні в Україні протягом останніх пів року газопроводи, критична енергетична інфраструктура не знищувалися. Вони це оминали. Те, що відбувалося на Балтійському морі, доводить, що такі установки не охороняються. Це наступний крок, і він дуже небезпечний. Раніше нам стало відомо, що один із цих вибухів прогримів поряд з енергетичним кабелем, який поєднує Польщу зі Швецією. По дну Балтійського моря проходить безліч комунікаційних, енергетичних кабелів. Мова не йде тільки про газопроводи. Можна уявити, до якого хаосу призведе пошкодження телекомунікаційного трансатлантичного кабеля. З другої сторони охорона цієї інфраструктури, особливо під час терористичної, диверсійної чи військової загрози, дуже важка. Це сотні кілометрів кабелів, газопроводів. Перенесення театру військових дій на цю інфраструктуру, звичайно, є небезпечним. Це сигнал. Ми ще не знаємо на 100% хто і як це зробив. Ці вибухи відбулися на кордоні шведських і данських територіальних вод. Це дії, яка мають провокаційний характер. Звичайно, можна обговорювати, хто за цим стоїть, для кого це важливо.
Якби це була Росія, а такі припущення висуваються експертами, то навіщо їй це знадобилося? Таке питання поставила Перша програма Польського радіо перед колишнім уповноваженим уряду з питань критичної енергетичної інфраструктури.
Це елемент, про який я вже згадував, — сіяння страху. Це ще одна спроба залякування Заходу, спроба показати нам, що Росія може все що завгодно, що вона непередбачувана. А якщо вона непередбачувана, то треба її боятися. Політики й суспільства налякані та залякані. Вони готові піддатися. Це війна, яка ведеться на полю бою в Україні, але вона ведеться й в інформаційному просторі, і в психологічній сфері. На цей час можна припустити, що вибухи в Балтійському морі можуть бути направлені саме на досягнення результату у цій сфері. Наше занепокоєння виправдане і водночас свідчить про те, що ця реакція була викликана. Ми дуже цінуємо, я особисто дуже ціную, останню заяву Північноатлантичної ради, в якій сказано, що атака на критичну інфраструктуру в будь-якій країні-члені НАТО буде вважатися актом агресії. Це правильна тверда позиція. Водночас вона демонструє, що виконавець зміг досягти бажаної реакції.
Пьотр Наїмський підкреслив, що Baltic Pipe, як й інші подібні газопроводи і інфраструктура, знаходиться під загрозою.
Ця ситуація, фактично, доводить, що загроза може виникнути на всьому трансатлантичному просторі.
Говорячи про охорону критичної інфраструктури, Пьотр Наїмський зазначив, що треба використовувати найновіші технології.
При охороні чутливих елементів треба звертатися до старих перевірених правил — протистояння між мечем та щитом.
Росія використовує торгівлю сировиною як ще один політичний інструмент. У такому випадку пошкодження «Північного потоку» і «Північного потоку-2» є сигналом, питання у тому, як його має інтерпретувати Захід у широкому розумінні.
Вибухи в Балтійському морі – це один з елементів, але Росії вдалося, звертаючись до маніпуляцій на енергетичному ринку, маніпуляцій з доставками газу, перш за все, до Європи, спровокувати економічну і навіть політичну кризу в деяких країнах. Звичайно, це зброя росіян. Щоб захиститися від такого впливу, треба звільнитися від залежності від російської сировини, від російської енергії. Це питання переорієнтування європейських економік, пошук інших джерел, будова необхідної інфраструктури.
PR1/Д.Ю.