Бахмутський фронт дуже схожий на фронт часів Першої світової війни. Виходячи з окопів можна натрапити на поля трупів, — пише тижневик Polityka.
Кілька тижнів дощової погоди в жовтні та хвиля холодів наприкінці листопада зробили свою справу — багнюка по коліна, розмоклі стіни траншей і притулені до них солдати, що відпочивають у всіх можливих позах, які тільки дозволяють не тримати ноги в холодній сльоті.
Російське командування відправляє туди чергові хвилі мобілізованих цивільних осіб без жодного військового досвіду, попри те, що український Генштаб повідомляє про сотні знищених окупантів щодоби.
Це ворог, який воює масами і несе масові втрати, — цитує українських солдатів тижневик.
Видання проводить паралель з сюжетами чергової екранізації «На Західному фронті без змін». Цьогоріч він вийшов у кінотеатрах ще до того, як світ побачив окопи та поля вбивств Бахмута, але нагадав про жах окопної війни цієї пори року.
Після липневого відходу українців із Сєвєродонецька та Лисичанська росіяни безуспішно намагаються прорватися далі на захід. Тепер вони відчайдушно атакують Бахмут, наче від нього залежить доля війни.
І поки українці ще захищаються від росіян, із Заходу надходять сигнали, що, може, вже досить.
Зокрема, Джо Байден сказав, що сяде з Путіним за стіл переговорів, якщо той схоче покласти край війні. Президент Франції Еммануель Макрон пішов далі і запропонував НАТО надати Росії гарантії безпеки.
І хоч Вашингтон і Париж пояснюють, що йдеться не про припинення допомоги та закулісні переговори, ніби це вирішуватимуть українці, але сигнал лунає голосно.
Автор статті зазначає: у згаданому фільмі є сцена з вагона, де в листопаді 1918 року Німеччина, яка вже програвала, але продовжувала висилати молодь на безглузду бійню, намагалася виторгувати вигідний мир. «Командувач союзними силами, французький маршал Фердинанд Фош тоді удав, що не чує і не розуміє. Він не бачив іншого виходу, окрім як повної капітуляції агресорів. І, можливо, він сьогодні перевертається в могилі», — читаємо у статті.
Polityka/І.Т.