Аналітики Brussels Institute for Geopolitics, аналітичного центру, нещодавно створеного урядами Німеччини, Франції та Нідерландів, пишуть, що, незважаючи на масштаб труднощів, такий крок все ж є необхідним у нинішній геополітичній реальності. Поза межами Європейського Союзу ці держави могли б дестабілізувати його, що могло б зацікавити зовнішніх гравців, передусім Російську Федерацію, а це означало б перенесення напруженості на територію Європейського Союзу, передусім на країни, що межують з потенційними його учасниками. За таких реалій ЄС не має іншого вибору (у довгостроковій перспективі), окрім як прийняти ці країни до свого складу, пише тижневик Sieci.
До того часу, як це стане реальністю, ситуація має змінитися, насамперед щодо Спільної аграрної політики та коштів, які виділяються в рамках так званої політики згуртування на розвиток інфраструктурно відсталих країн. У бюджеті ЄС на 2021-2027 роки 31%, або загалом 378,5 млрд євро, було виділено на спільну сільськогосподарську політику, тоді як 372,6 млрд євро було витрачено на так звані фонди згуртування. Ці дві сфери разом складають дві третини бюджету ЄС і потребують докорінних змін. Проблема стосується насамперед України, яка має загалом понад 42 мільйони гектарів сільськогосподарських земель (для порівняння, у Польщі трохи більше 18 мільйонів гектарів сільськогосподарських земель) і є країною, зруйнованою війною.
Протягом так званого перехідного періоду Україна, як прогнозує автор статті, вже економічно стане частиною спільного ринку ЄС, але повний процес вступу займе більше часу, хоча б для того, щоб Євросоюз зміг розробити і провести внутрішні зміни.
Тому варто поставити питання: що Україна може «дати Євросоюзу» з економічної точки зору? Якщо брати до уваги сільське господарство, то країни-сусіди зіткнуться з сильним ціновим тиском. Але імпорт зерна з України підвищує конкурентоспроможність тих галузей сільського господарства, які потребують великої кількості дешевих кормів. Особливо це стосується виробництва м'яса птиці, найбільшим експортером якого є Польща. Аналогічно, ситуація в українській молочній галузі може стати для Польщі стимулом розвитку власної економіки. Таким чином, навіть у сільському господарстві наслідки інтеграції України до європейського ринку не є однозначно негативними.
У Євросоюзі загалом вважають, що інтеграція нових членів до ЄС може надати потужний імпульс для розвитку. Це також пов'язано з тим, що країни-претенденти на вступ є значно біднішими, ніж в середньому по ЄС. Повториться ситуація попередньої хвилі розширення, коли до Співтовариства були прийняті країни регіону. Економіки старої Європи дуже виграли від цього процесу. Тепер ці вигоди будуть розподілені дещо інакше, оскільки саме підприємці з Польщі, Словаччини та Чехії будуть «вводити» Україну в ЄС. Це не буде ані легким процесом, ані, всупереч думці Києва, швидким, пише тижневик. Баланс, однак, безумовно, буде на позитивному боці, тим більше, якщо протиставити його альтернативі, коли Україна залишиться поза межами Євросоюзу. Тоді це була б країна, не лише спустошена війною, але й позбавлена перспектив розвитку. І це може стати дуже небезпечною сумішшю розчарування, зневіри і гіркоти, що дестабілізує внутрішню ситуацію в Україні.
Sieci/Д.Н.