Що таке шопка? Саме слово «шопка» — це дослівно сарайчик, повітка, це також місце, де (і не лише за польською традицією) народився Христос. Отож шопка це, можна сказати, польський вертеп – і дуже важлива складова різдвяної обрядовості. А першу шопку, з Дитятком у яслах, Марією, Йосифом, живими тваринами тощо, встановив святий Франциск 1223 року в італійському містечку Ґреччо (Greccio). І вона миттєво поширилася по всій Європі та по всьому християнському світі. Різновидів шопок дуже багато. Серед іншого, шопка може бути статичною і рухомою виставкою, спектаклем, і формою лялькового театру, може бути невеликою конструкцією, такою собі вертепною скринею, з якою колядники мандрують від хати до хати. Саме до цих останніх можна зарахувати традиційну краківську шопку. Втім, вона не цим унікальна і не тому її нещодавно, 2018 року, її внесли до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. А чому саме — про це розкаже Славомір Сьмілек — віце-президент Федерації товариств екскурсоводів Кракова:
— Краківська шопка — це дуже давня традиція нашого міста, але не традицій магнатських, шляхетських чи заможного міщанства, а простого люду. Вона була популярна ще в ХІХ столітті. Її започаткували мулярі, жителі одного з кварталів Кракова — Кроводжа. Взимку, коли у них не було роботи, щоб заробити хоч якийсь гріш на прожиття, вони виготовляли шопки і ходили з ними колядувати до заможних міщан.
Як відомо, шопку започаткував святий Франциск, аби наблизити людям народження Христа. Ну, але ми тут, у Кракові, дещо переробили цю традицію, і насправді від Вифлеємських ясел у нас залишилося дуже мало, натомість до нашої шопки увійшло дуже багато з пейзажу Кракова. Тому вона і краківська.
Краківська шопка унікальна тим, що зображує народження Христа не в стайні, а у палаці, посеред міської архітектури міста Кракова. Її конструкція – струнка, багатошарова, гарно оздоблена, дуже кольорова, вона зроблена з легких, загалом натуральних матеріалів, у ній безліч мініатюрних елементів старовинної архітектури міста.
— Шопка — це начебто Краків у мініатюрі. Тому що конструкція шопки має посилатися на архітектурні символи міста. Це у першу чергу вежі краківських храмів: Маріацького костелу, Вавельської катедри, це Ратушна вежа і найвідоміші історичні пам'ятки міста, наприклад, королівський замок Вавель, оборонна будівля Барбакан, давній ярмарок Сукенниці на Ринку та його споконвічні мешканці — голуби. Оскільки шопки колись виготовляли прості люди, то у них часто присутні персонажі краківських легенд, як-от Майстер Твардовський із місяцем або Ляйконік... Ну і шопка не була би собою, якби у ній забракло вавельського дракона. Справжня краківська шопка дуже різнобарвна, її конструкція обклеєна кольоровим папером і алюмінієвою фольгою. А ще дуже часто вона підсвітлена. І це поєднання, кольорових мініатюрних краківських споруд й персонажів із ілюмінацією, робить неабияке враження. Одним словом, вона виглядає як глазурована казочка.
У деяких шопках є рухомі елементи — наприклад Ляйконік або постаті людей (нерідко вони одягнені в традиційний краківський народний костюм) — рухаються, танцюють. Власне кажучи, шопка виконана дуже точно, у неї сила-силенна деталей. Вона може бути малого розміру (бувають такі, що зроблені з сірників), як і солідної дерев'яної конструкції заввишки у 3 метри. У Кракові є справжні династії шопкарів, які займаються цим ділом з діда-прадіда. Неабияке значення для збереження цієї традиції має діяльність музейників.
—1937 року Історичний музей міста Кракова вирішив проводити конкурси на найкрасивішу шопку, аби зберегти цю гарну традицію і мотивувати містян споруджувати їх ще більше. З того часу змагання шопкарів проводяться майже безперервно (за винятком років ІІ Світової війни). Також у часи ПНР. Тоді шопки часто мали політичний підтекст. Наприклад, іноді у них були символи опозиції до влади, чи особи, які не подобалися тогочасному режиму, наприклад, папа римський Іван Павло ІІ. Забороненим був, звісно, логотип «Солідарності». Хоч подекуди його вдавалося тишком-нишком розмістити. Ці краків'яни, які уважно роздивлялися шопки, могли в них прочитати різні тексти, в тому числі й такі, що їх цензор пропустив. Утім були й випадки, коли якусь шопку не допустили до участі в конкурсі.
За традицію, завершення конкурсу відбувається у перший четвер грудня на центральному історичному майдані міста, біля пам’ятника Адамові Міцкевичу, і тоді також там експонують шопки, які змагалися у конкурсі.
— У святковий різдвяний період, як тепер, десь приблизно 100 шопок встановлюють на вулицях міста у спеціальних скляних стендах або у вітринах крамниць та ресторанів. До середини лютого шопки можна також побачити в Історичному музеї Кракова.
У конкурсі може взяти кожен, не тільки будівельники й мулярі, які їх створювали в минулому. Конкурс проводиться у різних вікових категоріях. Одна з них — дитяча, оскільки шопки у Кракові роблять навіть діти у садочках. А деякі дорослі шопкарі виготовляють шопку круглий рік або і довше. З огляду на кількість деталей, це дуже тонка робота, вона вимагає великої майстерності.
Музей історії Кракова активно співпрацює з музеями по всьому світі. Наші шопки презентували, серед іншого, на виставках у Франції, у Канаді, Великобританії.
У згаданому Історичному музеї Кракова знаходиться найбільша колекція шопок, у його фондах є приблизно 300 шопок. Музей знаходиться у будівлі під назвою Целеста по вулиці Любіч, що неподалік центральних авто- і залізничного вокзалів. Щороку музей закуповує у переможців конкурсу найцінніші, на думку експертів, артефакти.
—Такою найбільш резонансною і неочікуваною була шопка виготовлена з хліба. На жаль, як знаємо, хліб сохне, це натуральний процес, тому реставратори вкладають багато праці, щоб цю хлібну шопку зберегти. А, на мою думку, найкрасивішими не обов'язково є найбільші шопки. Найкращі такі, які ми можемо охопити одним поглядом і розгледіти кожну деталь.
Галя Леськів, Тарас Андрухович, Антон Марчинський