Ах, що це буде за рік! Рік Лема, Станіслава Лема! У вересні припадає 100-та річниця від дня народження письменника-фантаста. З цієї нагоди рішенням польського Сенату 2021 рік присвячений Станіславу Лему. Минулого тижня оголошено деталі святкувань у всьому світі. Тож сьогодні розповімо про кілька пунктів.
«Я бачив майбутнє» (пол. Widziałem przyszłość) – це гасло року Станіслава Лема. Причому святкування вийдуть – як і творчість Лема – далеко за польські кордони.
Говорить Барбара Схабовська, директорка Інституту Аама Міцкевича:
- Ми почали нашу програму року Лема від презентації «Казок роботів» в Естонії. Це перше видання збірки 12 оповідань естонською мовою та литовською мовою. У Центрі дитячої літератури в Талліні до половини березня можна відвідувати теж виставку, котра супроводжує переклад і публікацію «Казок роботів». Крім цього, Литовський драматичний театр покаже спектакль «Казки роботів».
У Польщі стаціонарні події, пов’язані з Роком Лема, почнуться у липні:
- На зламі липня і серпня ми будемо презентувати твори молодих польських композиторів. Ми теж замовили два твори у відомих композиторів Алєксандра Новака та Цезари Духновського. Ці твори, присвячені творчості Станіслава Лема, зможемо послухати в рамках фестивалю «The sсiеnce of fiction». Отже, буде музика, будуть дискусії, буде спектакль.
Традиційно, найважливіша частина святкувань припадає на день народження письменника, а більшість стаціонарних подій відбуватиметься у Кракові, де після 1945 року мешкав Станіслав Лем, і з яким письменник був тісно пов’язаний. Говорить Шимон Кльоска, куратор Року Станіслав Лема:
- День народження Лема складатиметься із меґабітової бомби — абсолютно нового фестивалю «Спроба роззброєння». Відбудеться також Футурологічний конгрес та Лем-філософська конференція.
У вересні в центрі Кракова буде відкрито виставку, присвячену Лему:
- Ця виставка покаже, як упродовж десятиліть художники та ілюстратори інтерпретували творчість Станіслава Лема. Це буде широкий огляд праць.
Рік Станіслава Лема – це не тільки культурні події, це теж можливість поповнити свою бібліотеку його творами. Наголошує головна редакторка Літературного видавництва (пол. Wydawnictwo Literackie) Йолянта Коркуць:
- Частину творів Лема ми хочемо видати в новому графічному оформленні. Крім цього, ми працюємо над перекладом з англійської та виданням коміксу «Сьома подорож». Цей комікс оснований на прозі Станіслава Лема. А крім цього, готуємо до друку нове видання «Непереможний».
Крім цього, Літературне видавництво опрацьовує настільну гру, присвячену Станіславу Лему та його творам. Але це не все. Під час Міжнародної виставки EXPO, провідним мотивом польської презентації буде власне Станіслав Лем.
- Ми хочемо показати мультимедійну інсталяцію «Океан Соляріс», котра дає можливість глядачам співучасті за допомогою тексту, звуку, вона дуже цікава і присвячена творам, візіям Станіслава Лема. Цю інсталяцію хочемо показати на відкритті польського павільйону на EXPO в Дубаї. Ми її теж покажемо на фестивалі в Австрії, але ми теж мріємо про те, щоби її побачили польські глядачі, і хочемо її привезти до Кракова. Ми співпрацюємо з Музеєм міської інженерії, де після своїх подорожей інсталяція буде доступною для краків’ян та гостей міста.
Станіслав Лем — це польський письменник, якого найчастіше перекладають у світі й найбільш охоче читають. Лем — це теж футуролог, філософ, критик та есеїст. Він писав фанатастично-наукові романи, гумористично-гротескні оповідання, психологічні, утопічні та антиутопічні новели, а також — есе і рецензії вже написаних книжок, а також — книжок ще не написаних.
А так свого часу про себе говорив сам Станіслав Лем. Послухаймо!
- У мене така манія — мене розпалює, розжарює ідея пізнання. І те, що писав Кант, його критика чистого розуму і так далі, то в мене це проявляється як захоплення межами людських можливостей і горизонтами пізнання людського розуму. Про це, насправді, усі мої книжки. Як би не виглядав сюжет моїх творів, лейтмотив і так далі, то по суті — це тільки поверхня, але ядро — цікавість справ, які страшенно відірвані від нашої щоденності та разюче абстрактні. А потім можу сказати, що це сталося в голові людини, котра вміло володіє мовою та знаходить насолоду в спробах кресання незнаних досі слів та понять з рідної мови. Щоби дійти до кордонів мовної винахідливості, слід піддатися логічній дисципліні.
Біографія Станіслава Лема — складна і замовчувана. Про те, чому так складно її описати, а також про те, як його біографія віддзеркалюється у творчості Лема, розповідає професорка Аґнєшка Ґаєвська з Університету імені Адама Міцкевича в Понані, знавчиня творчості Станіслава Лема.
- Коли я писала біографію Станіслава Лема, мала враження, що пишу історію XX століття. З одного боку, це відомий письменник, якого цінують у всьому світі. А з другого боку, є історія, котра входить у конфлікт з колективною пам’яттю. З одного боку, хочемо писати книжку про літературу, але з другого — вона нас направляє у самий центр етнічних конфліктів XX століття. Цю ерупцію ненависті, яка сталася у Львові, важко уявити. Після війни він був примусово переселений зі Львова до Кракова, а потім намагався відбудувати своє життя на руїнах попереднього життя, де навіть простір було важко освоїти, я вже не згадую про відбудову людських зв’язків. Мені здається, що після кєлєцького (1946 рік) та краківського (1945 рік) погромів Лем прийняв рішення не признаватися до свого минулого. Станіслав Лем приховував своє єврейське походження, а 1968 рік показав, що він вчинив дуже добре. Упродовж двох місяців він чекав на такий наказ, що мусить емігрувати, інформацію, що його викидають з Польщі. Це був один із найтрагічніших, після окупації, періодів його життя.
Як каже Аґнєшка Ґаєвська, про травматичний досвід минулого Лем писав у своїх творах, але не прямо, він кодував свої страхи в образах.
- Я це досліджувала у своїй книзі «Zagłada i gwiazdy. Przeszłość w prozie Stanisława Lema». Я хотіла показати, що в його творах з якоюсь одержимістю повертаються певні образи, пов’язані з його історією, проживанням окупації. Одним із таких образів є ув’язнення у малому приміщенні. Коли уявити інтер’єр ракети, то вона теж має клаустрофобічну ауру. У Лема часто ми чуємо якісь звуки, але не бачимо образів, тож ми змушені здогадуватися, про що йдеться. Це повторення ситуації, коли людина приховується на так званому арійському боці й не може підійти до вікна. У прозі Лема знайдемо дуже багато таких ситуацій, вони віддзеркалюють страхи письменника. Якщо говорити про образи, які з’являються в його творах, вони справді проймають. Наприклад, тут зустрінемо в гротескний спосіб показане вбивство дітей. Це певний виняток в прозі про світ після Голокосту — використання гротеску щоби розповісти про те, про що розповісти неможливо і про що ми ніколи не хочемо прочитати. Наприклад, роман «Голос неба» (пол. Głos Pana). Для людей, котрі читали цю книжку в 1968-69 році, одразу після її публікації, було зрозуміло, що головний герой, а одночасно — оповідач цієї книжки, є альтер-еґо Станіслава Лема. У цьому романі багато автобіографічних слідів, тому для мене особисто, пошуки й відкривання біографії Лема за допомогою його прози — набагато цікавіше, там знайдемо більше біографічного матеріалу, ніж у його листах. Для мене це дуже цікаво.
Які літературні аспекти творчості Станіслава Лема сьогодні найбільш інтригують? Говорить професор Анджей Зєнєвич із факультету полоністики Варшавського університету.
- Ми знаємо творчість Лема, але не вміємо її впорядкувати. Вона різножанрова та різнотемна. У канадських університетах є факультети, де творчість Лема розглядається як важливе явище у філософії літератури, літературознавства. Лем є відомими футурологом, а його книжка «Філософія випадку» розглядається як філософські студії. Це все теж поєднується із гротеском, його смішними “Оповіданнями роботів” чи розповіді про професора Тихого, котрий часом нам нагадує Віткаци. А одночасно Станіслав Лем написав надзвичайно популярні фантастично-наукові романи, найбільш культові з них, такі як «Соляріс», «Неперможений» облетіли увесь світ, перекладені багатьма мовами. Натомість Лем для мене передусім, є письменником, котрий поєднує у своїй творчості три основні проблеми сучасного світу, і сполучає їх нетипово для польської літератури. Отже, він поєднує еволюційний дарвінізм, питання випадковості, а також тему антропоморфізму як певної хиби людського пізнання. І скажу так: дарвінівська еволюція, теорія інформації, а також студії над тоталітаризмами — совєтським та німецьким - але проведені не теоретично, а на власному досвіді, це все Лем переробляє в утопічні, фантастично наукові візії. Натомість у цих візіях завжди є дуже притаманна його творчості риса — спрямування нашої думки у русло еволюції та розвитку. Легко помітити, що фантастично-наукові цивілізації Лема не відрізняються від людських. Це варіанти нашої історії, яка розвивається інакше. Отже, це такі колони мудрості, за допомогою яких Лем будує пам’ятник (або нагробний камінь) цивілізації XX віку.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Dwójka/PR24/опрацювала Яна Стемпнєвич