У неділю, 22 травня, на знак підтримки та солідарності з Україною в одній з варшавських дільниць, Урсинув, польське товариство організувало День української культури. Під час заходу всі присутні мали можливість ознайомитися з культурою, музикою та кухнею народу України. І, звісно, День української культури не міг би відбутися без вареників – гордості української кухні.
«У нас сьогодні дуже багато видів. Ми привезли два види пельменів. Привезли вареники з картоплею і сиром, картоплею і беконом, картоплею і грибами, солодкі з сиром, вареники з капустою. Ще були зі шпинатом і сиром, але їх дуже швидко розібрали», – розповідає власниця української вареничної у Варшаві.
За словами дівчини, гостям заходу найбільше припали до душі вареники з м'ясом.
«Найбільш ходові були з беконом. Картопля й бекон. І також пельмені подобаються людям».
Як говорить наша співрозмовниця, працівники закладу готують вареники за рецептом її бабусі, з любов'ю та великою кількістю начинки – справжнісінькі вареники по-українськи.
«Рецепт моєї бабці. Робимо так само, як вдома. Не економимо. Начинку даємо так само, як вчила бабця. Дуже людям подобається. Дуже багато позитивних відгуків. Супер. І нам дуже подобається».
День української культури у варшавській дільниці Урсинув
На заході можна було зустріти й українських художниць та ознайомитися з їхніми витворами мистецтва.
«Взагалі до Варшави я приїхала півтори роки тому. Наразі живу тут. Я з Херсона. Багато моїх земляків з Херсона приїжджають до Варшави або трансфером через Варшаву їдуть до інших країн, таких як: Німеччина, Іспанія. І ми допомагаємо купити квитки до європейських країн або дістатися до інших міст Польщі, наприклад, Вроцлава, Кракова, Познані. В цих містах херсонці також оселилися, і ми допомагали їм туди дістатися або давали пожити деякий час у Варшаві. Деякі тут замешкали», – розповідає жителька Херсона.
На більшості картин херсонської мисткині зображено соняшники – квітки сонця. Саме так з латинської перекладається «соняшник» – квітки, яка вкриває безмежні золотисті українські поля.
«Ця тема в мене виникла під час підготовки до цієї виставки. Я взагалі люблю малювати квіти. І для того, щоб вибрати дійсно якийсь символ до Дня української культури, я подумала, що саме соняшник буде відображати той настрій, з яким би хотілося зустріти нашу перемогу. І взагалі це наша мрія – мир і сонце на небі. Соняшник – це сонячна квітка. Це мир, спокій, тепло – те, що ми всі хочемо, щоб в нас було».
До речі, соняшник було визнано символом Дня пам’яті захисників України, який відзначається 29 серпня.
29 серпня 2014 року українська армія зазнала великих втрат у боях з російськими окупантами на Сході України, під містом Іловайськ Донецької області. Говориться, що тоді на полях достигли соняшники, однак, не було змоги їх зібрати. У серпні 2014 року тривали запеклі бої, а українські захисники вмирали на тих полях у ході військового конфлікту, який Росія розпочала в Україні. Суцвіття соняха з давніх-давен символізувало любов до Батьківщини. Соняшники стали символом незламності духу та скорботи за українськими воїнами, які загинули на Донбасі.
Сонях також нагадує про жительку міста Генічеськ Херсонської області, яка в перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну підійшла до російського загарбника та сказала: «Візьміть насіння покладіть сире, щоб хоч соняшники росли, коли ви тут ляжете!».
На заході, присвяченому українській культурі, мисткиня з Херсона представила, зокрема, картину під назвою «Моє сонечко», на якій зображено яскраво-жовтий соняшник з високим струнким стеблом на фоні блакитного неба, всередині якого мати лагідно притуляє дитину до свого серця.
Картина «Моє сонечко» української художниці з Херсона
«Я так вирішила її (картину, – ред.) назвати, хоча на Фейсбуці я зробила опитування серед моїх друзів щодо того, яку б вони бачили назву для цієї картини. Там було багато варіантів, наприклад, "Моя Батьківщина", "Моя кохана Україна". І це гарні назви, але мені сподобалася більш тепла назва – "Моє сонечко". Вона відображає і материнську любов, і той символ соняшника, як сонячної квітки».
Як відомо, міста та села Херсонщини знаходяться під окупацією російської армії з перших днів війни та перебувають у повній ізоляції. За словами нашої співрозмовниці, ситуація у її рідному місті дуже напружена, але Херсон – це Україна!
«Насправді ситуація в Херсоні така, що … місто окуповане. Щоб там не казали, Херсон – це не місто колаборантів. Якщо там є якісь люди, які не потрапили до влади та запродалися, а такі є, то це переважна меншість. Там (у Херсоні, – ред.) багато людей, які б не хотіли до Росії, які б не хотіли ХНР… Чи що вони там для нас придумали? Багато людей хочуть бути в Україні й дуже за це вболівають. Багато людей залишаються у Херсоні, аби підтримати своє місто там».
У Дні української культури взяла участь й родина з селища Петриківка Дніпропетровської області, відомому завдяки однойменному виду українського декоративно-орнаментального народного малярства – петриківському розпису.
«Ми приїхали разом з родиною на свято День української культури в Польщі. Ми приїхали зі своїми роботами, з петриківським розписом. Малюємо, починаючи від маленьких магнитиків, і закінчуючи – великими картинами. Ми приїхали на один день. Нам дуже сподобалася атмосфера. Дуже сподобалося, як нас зустрічають поляки. Ми їм дуже вдячні за це», – говорить Вікторія Тимошенко, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Як розповідає пані Вікторія, вона та її родина провели у дорозі пару днів, щоб дістатися до Польщі. Черги на україно-польському кордоні зараз відносно невеликі, – додає майстриня.
«Черги невеликі, але ми все одно простояли три години. А взагалі дорога була легкою».
Петриківський розпис або «петриківка» – це унікальне явище не лише українського, а й світового народного мистецтва. За словами нашої співрозмовниці, декоративно-прикладне візерункове малярство України привертало увагу під час заходу як самих українців, так і поляків.
«Дуже багато поляків підходять і запитують, чи це мальовано власноруч. І дуже багато людей говорять, що дуже гарно. На жаль, погода завадила, і ми не змогли розвісити наші банери, але все одно, я думаю, що ми дуже гарно представили нашу Україну, і їм (полякам, – ред.) дуже цікаво. А, особливо, їм подобаються свинки – ось на що я звернула увагу. Свинки, жабки, маленькі магнитики… Якось їм так цікаво».
На гостей заходу чекала й концертна програма за участю українських виконавців. «Родзинкою» вечора став виступ етно-рок-гурту «Гайдамаки», учасники якого заспівали відомі пісні зі свого репертуару.
Розмову з гуртом «Гайдамаки» Ви зможете почути в нашому ефірі вже цієї п’ятниці.
Запрошуємо послухати матеріал у доданому звуковому файлі
Христина Пічкур