У Польщі зацікавлення коміксами настільки велике, що в різних містах проводяться майстер-класи з коміксу. Сьогодні ми зазирнемо до Любліна, де в одному з районних будинків культури випускники художніх напрямів польських ВНЗ, досвідчені інструктори, художники Ґжеґож Новіцький та Аґата Коморовська понад 10 років знайомлять молодь із коміксами та вчать самостійно створювати мальописи.
На питання, чим для вас є комікс, відповіла пані Аґата:
Аґата: Комікс – це така красива форма, завдяки якій ми можемо говорити про те, що важливо для нас, про якусь важливу подію в житті, про важливі речі, які є в нас. Також комікс дозволяє показати ці всі речі як завгодно та в будь-який спосіб. Немає якогось канону, правила, що всі картинки мають бути однаковими, відсутні якісь спеціальні рамки, як мають виглядати хмаринки (бабли) в коміксах. Отже, комікс дає вам багато можливостей висловити себе, показати те, про що хочеш розказати іншим і в який спосіб.
Комікси - це ваша професія, покликання чи хобі?
Ґжеґож: Все починалося з хобі. Безумовно, зараз це і професія через те, що ми стільки років з цим працюємо й не приховуємо, що заробляємо на цьому стільки, скільки в змозі зробити. Це і коміксове оточення, яке, як і більшість серед різноманітних хобі, є доволі специфічним у своїй групі. У цьому середовищі є люди, яких можна назвати ентузіастами, і я один із них. Я відчуваю пристрасть, намагаюся бути в курсі новин, обмінюватися інформацією з оточенням. Це не є закрите середовище, ми не обмінюємося таємними магічними знаннями, лише радимося, налагоджуємо більш-менш постійну співпрацю всередині середовища, тому можна сказати, що це було хобі, яке переросло в захоплення і професію.
А: Ці майстер-класи ми проводимо понад 10 років і тому вони вже стали частиною нашого професійного життя. Здебільшого це наша (принаймні моя) робота - проведення майстер-класів, навчання мистецтву коміксів дітей та дорослих.
Розкажіть, будь ласка, для наших слухачів, про майстер-класи, які ви проводите. Як виникла ідея створення майстер-класів з коміксу?
Ґ: Наші майстер-класи старші за заклад, в якому ми зараз їх проводимо. Насправді все це почалося раніше, ще в студентському середовищі. Давним-давно, понад 10 років тому, у 2010 році, народилася ідея створення майстер-класів з коміксу як навчальної форми для молоді студентського та старшого шкільного віку. Це був початок. З цими майстер-класами ми завітали як неформальна група до центру культури у Венґліні (один із районів Любліна – ред.), і там вперше було створено регулярний цикл майстер-класів. Спочатку ми працювали на Венґліні, а тепер в Південних Чубах, тобто ті самі майстер-класи, але в двох різних філіях.
А: Наші майстер-класи проводимо переважно для дітей. У нас були 3 групи, одна з яких для наймолодших, тому що комікс дозволяє нам не використовувати слова, а лише картинки, щоб показати історію. Тому на заняття приходили навіть діти, які ще не вміли читати та писати, а розвивалися творчо й візуально. Вони хотіли щось висловити, й за допомогою коміксу у них була ця можливість. Згодом у нас з’явилася середня група, а потім третя, молодіжна. У нас є діти, які на цей момент, можна сказати, виросли з нами, виросли на наших майстер-класах з коміксів. Наприклад, діти, яким було 4-5 років на перших заняттях, зараз входять у доросле життя, навчаються у старшій школі.
Ґ: Ідея самих майстер-класів, їх проведення виникла досить спонтанно. У нас була група людей, які цікавилися коміксами, які хотіли цим займатися, і наша поява в будинку культури також була досить спонтанною – ми просто прийшли з пропозицією і запропонували зробити щось подібне. Перша зустріч була частиною дитячого циклу, можливо, Аґата згадає його (циклу) назву. Найголовніше було те, що в якийсь момент директор дому культури повірив нам і повірив у нас. Спочатку у нас були заняття кожні 2 тижні, одна група. Чи був важким початок? Я б так не сказав. Навчання – це теж форма товару, яку ми повинні були рекламувати, показати, що на нього є ринковий попит. Отже, ми в районному центрі культури вже 10 років, а загалом 12 років реалізуємо нашу освітню пропозицію. Наша пригода з навчанням переросла в різні проекти, але також сформувала нашу професійну кар’єру. Аґата тісно пов’язана з Домом культури - вона там працює, а я веду свою приватну художню студію, але ми досі співпрацюємо з Домом культури й продовжуємо проводити майстер-класи. Ми не відрізаємо себе від них й хочемо це робити надалі. У нас також є група, яка з нами давно, й ми хочемо продовжувати з ними працювати, а вони з нами, тому все переплітається.
А: Зі свого боку я можу сказати, що ініціатором майстер-класів був Ґшесєк – він це все придумав й очолив на початку, а я доєдналася трішки пізніше. Перед тим, як працювати у районному Домі культури в Чубах, ми проводили ці заняття в інших закладах. Зараз ми налагодили постійну співпрацю з Домом культури. До речі, цей дитячий цикл, про який згадували, це був цикл «Дитинство», серія зустрічей, де різні люди раз на місяць проводили різні майстер-класи, на які міг записатися кожен. Після цих одноразових майстер-класів, у яких ми теж брали участь, з Дому культури почали надходити повідомлення, що є групи дітей, які цікавляться періодичними заняттями. І, як розказував Ґжесєк, зустрічі тривали що два тижні. Тож, на мою думку, ми дуже плавно відреагували на потреби наших реципієнтів, учасників наших майстер-класів.
Ґ: У нас також є люди, які вже вийшли у світ, які були з нами досить довго впродовж навчання у початковій чи середній школі. Тому ці майстер-класи об’єднують, це міцний зв’язок.
От власне розкажіть, будь ласка, чи багато з ваших дорослих учнів зараз тісно пов’язані з мистецтвом, з коміксами?
Ґ: Це складні долі, але так. Можна сказати, що з тих людей, з якими ми працювали як в рамках майстер-класів, так і індивідуально, є люди, які зараз пов’язані з мистецтвом, далі малюють і віднайшли себе в цьому середовищі. З перших груп є учасники, котрі потрапили до кіношколи. Варто згадати про Катажину Бабіс, яка брала участь в наших майстер-класах певний відрізок часу. Після майстер-класів люди зазвичай продовжували навчання в художніх школах, пов’язують своє майбутнє зі світом мистецтва.
Чому ви взяли саме комікс за основу освітнього процесу?
Ґ: На ринку дуже багато таких типових пропозицій мистецьких занять. Є доми культури, мистецькі студії, які спеціалізуються на живописі, малюванні чи графіці, тоді ж як малювати комікси ніхто не вчив. Насправді ми єдиний проект, який працює регулярно, системно у сфері коміксів. Комікс – ширше ніж просто графіка чи література, що робить його універсальним, в нього можна включати малюнок, живопис, графіку, розвиватися творчо та літературно. Це привабило до нас молодих творців та їхніх батьків, що було найважливішим для нас та нашого закладу.
Який віковий діапазон для ваших класів зараз?
Ґ: В Будинку культури обмеження є, але у самому проекті майстер-класів немає вікових обмежень як таких, адже з коміксом можуть працювати як дошкільнята, так і дорослі, кожен може прийти й спробувати. Тут немає жодних умов, не обов’язково добре малювати, бути літературно обдарованим – поріг вступу на майстер-класи доволі низький. З іншого боку, своєрідною перевіркою на те, чи ви готові, – це те, скільки ви витримаєте і чи зможете завершити роботу, адже робота над коміксом вимагає великого терпіння, зусиль, а також роботи над собою.
А: Маємо групи, як вже говорили, у яких навчаються наймолодші діти від 6 років до 12, в старшій групі в основному молодь, але бували й дорослі, які хотіли відшліфувати, розвинути свій коміксний талант, тому групи не мають обмеження, просто запрошуємо до нас.
Ваше оголошення перекладене українською мовою. Чи правильно я розумію, що ви залучаєте й українських дітей до науки коміксів, розкажіть про це більше, будь ласка.
Ґ: Це доволі складно. Коли тут з’явилися перші біженці (переселенці), було зрозуміло, що потрібно віднайти себе в новій реальності. Зараз на наших майстер-класах в районному будинку культури немає людей з України, для них я викладаю приватно. Я думаю, що такі люди прийдуть з початком нового навчального року, тому що будуть ті, хто оселиться в Любліні, хто пов’яже свою долю з цим містом і будуть шукати культурну пропозицію. До нас приходили люди з України, оглядали, вивчали нашу пропозицію, але не залишалися з різних причин, наприклад, поверталися в Україну. Як я вже казав – я працюю індивідуально з мігрантами з України, навчаю їх малювання, але це за межами Районного будинку культури.
Яка програма навчання на ваших майстер-класах з коміксу?
Ґ: Ми навчаємо дітей з нуля. До нас може прийти й така людина, яка лише читає комікси або й взагалі ніколи не мала контакту з цим видом літератури. Ми вчимо малювати, стараємося передати свій досвід, який підкріплюємо аналізом коміксів. Наша програма еластична, ми постійно її розвиваємо, змінюємо, адаптуємо до потреб наших учнів. Ми також навчаємо певних літературних основ, але більше часу ми приділяємо малюванню. Ми також навчаємо різним художнім технікам, даємо повну свободу творчості, щоб ті люди, які прийдуть до нас, мали змогу працювати не лише фломастером, а й могли експериментувати. Ми також проводили спеціальні експериментальні майстер-класи за межами районного будинку культури. Багато років я їздив на найбільший фестиваль коміксів у Лодзі, саме там я проводив такі майстер-класи.
Що чи кого діти охоче малюють? Чи є у них якісь запити, побажання?
А: Ми помітили, що під час роботи з різними віковими групами, саме вік впливає на вибір дітей. Маленькі дівчатка малюють, як правило, домашніх тварин, тобто кішок, собак, хом’яків або такі «дівчачі речі», як зустріч з подругами, приготування їжі. У хлопців є своя тематика - вони малюють роботів, війни, якісь речі, пов’язані з автомобілями, різні винаходи, а пізніше їх цікавлять супергерої чи те, що відбувається в їхньому житті. Люди показують свої проблеми, переживання, що для них важливо, якісь події у світі.
Після закінчення майстер-класів чи проводите якісь виставки чи, можливо, видаєте комікси, створені учнями?
Ґ: Щороку ми видаємо зін, в якому підбиваємо підсумки за певний рік. Ми презентуємо його широкій аудиторії, а дітей та молодь ще на початку року повідомляємо, що покажемо їхні роботи не лише батькам, а й випадковим людям. Ці зіни також поширюємо в середовищі коміксів. Охоплюємо велику аудиторію.
А: Цього року, окрім зіну, була створена виставка, яка була представлена на нашому святі району, в яру біля нашого Будинку культури. У нас є і постійна експозиція, розташована біля нашого закладу, – це історія перехожого, яку створили діти на наших майстер-класах. Історію надрукували на дошках, тож кожен може її побачити, прочитати й роками вона привертає увагу дітей і дорослих, які приходять до нас.
А я нагадую, що у нас в гостях були досвідчені художники Ґжеґож Новіцький та Аґата Коморовська, котрі вже понад 10 років в місті Люблін навчають дітей та молодь малювати комікси.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Роман Гаврищак