Власне, виставка «Братство. Богоявлення. Собор» порушує тему зруйнованих росіянами храмів на Київщині та Харківщині. В експозиції представлена інсталяція українського митця Антона Логова (він є одним з кураторів), створена на базі артефактів Музею історії України в Другій світовій війні. Центральний образ інсталяції, яка є невід’ємним елементом стилю сучасного мистецтва, зруйнована церква у селі Перемога на Київщині. Додано також залишки ракет та уламків російської зброї. З іншого боку, за задумом митця, роботи серії «Війна в Україні» розміщені в дерев’яних шухлядах радянського зразка. Цей досить креативний концептуальний хід обрано не випадково, щоб підкреслити — наскільки українці все ще є залежними від радянських обмежень, які стримують розвиток суспільства. «Саме під час повномасштабної війни ми зрозуміли, що маємо зруйнувати радянські кайдани якомога швидше», — підкреслює митець. Попри те, що трансформація відбувається, цей радянський вплив все ще досить відчутний в українському суспільстві. Але війна, всі ті випробування, які українці відчули за останній рік, засвідчують, що ми перебуваємо на останньому етапі цієї ментально-культурної трансформації.
Інший проєкт «Піднятися до себе» повертає глядача до творчості Тараса Шевченка часів заслання, де, зокрема присутні давні образи Діогена та Святого Себастьяна. Вони представлені разом із творами Антона Логова різних серій (малюнки на тему війни в Україні, інсталяції). Власне, ідея поєднати сучасний абстрактний живопис із творами Кобзаря виглядає цілком доцільною. Адже можна простежити певну співзвучність між творчістю і долею українського класика, який дуже відчував і важко переживав російський імперський тягар, і намагався відобразити це мистецькими засобами, і темою та символікою сучасної російської агресії в Україні.
Слід зазначити, що в творах сучасного українського художника Антона Логова тривалий час присутня тема війни. Так, зокрема, наприкінці минулого року на виставці «Арт-броня», що відбулась у Варшаві, були представлені його твори на бронежилетах. Цей мистецький хід, власне, виглядає дуже символічно і його можна навіть розглядати як певну метафору. Адже як броня рятує життя в умовах військових дій, так і мистецтво здатне захищати людину та є запорукою розвитку і руху вперед.
Запрошуємо послухати інтерв'ю в доданому файлі.
Олена Котляр