У Яґєллонській бібліотеці у Кракові завершилася виставка, що була присвячена 550-річчю друкарства в Польщі, яке тісно пов'язане з цим містом. Ренесансний Краків став важливим європейським центром книгодрукування, випускаючи не лише перші видання польською мовою, а й тексти старослов'янською та іншими мовами. Про стародруки Польському радіо для України розповів класичний філолог, перекладач, керівник відділу стародруків Яґєллонської бібліотеки Яцек Партика.
— Пане Яцеку, перед нашою розмовою я вже встигла ознайомитися з виставкою і мене вразили стародруки, які були тут представлені. Я так розумію, що всі вони належать до колекції Яґєллонської бібліотеки.
— Це все колекції Яґєллонської бібліотеки, які надзвичайно рідко презентуються для публіки. Вони є найціннішими і найрідкіснішими в Польщі, а деякі з них є унікальними екземплярами в усьому світі, якщо йдеться про історію друкарства, як польського, так і європейського. Уся виставка налічує 46 експонатів. При тім, вперше в історії нашої бібліотеки представлено всі збережені примірники друкованих видань першого краківського і польського друкаря Кацпера Штраубе з Баварії, починаючи з його відомого «Краківського альманаху на 1474 рік». Це був брошурний друк, тож це справді диво, що він зберігся, адже сьогодні і 500 років тому календарі після закінчення терміну придатності використовувалися як картон, макулатура, інколи ними щось підтримували, або просто навіть викидалися. Цей календар 180 років тому (у 1844 році — ред.) був знайдений за шафою в Collegium Maius, ймовірно, його було складено навпіл. А в Collegium Maius раніше розташовувалася Яґєллонська бібліотека.
Calendarium astronomicum, recte Tabula siderum, Яґеллонська бібліотека
— Але насправді, якщо ми говоримо про 1474 рік і початки друкарства на терені Польщі, то, напевно, будь-яка друкована продукція тоді коштувала дуже дорого. Хоча й припускаю, що і календарі були дещо іншими, ніж ми можемо їх уявити сьогодні.
— Звичайно, що цей краківський календар 1474 року виглядає інакше, ніж ті, до яких ми звикли. Хоча треба зауважити, що і в XV столітті існували такі календарі, які ми знаємо сьогодні, тільки найчастіше у вигляді Бревіаріїв. Тобто, вони мали окремі сторінки з місяцями і з днями, і починали давній літургійний календар. Календар, про який ми говоримо зараз, з якого починається польський друк, є календарем астрономічно- астрологічно-медичним, який вказував медикам по місяцях, днях і годинах упродовж доби, коли можна було пускати кров. Щобільше, залежно від розташування планет або їх з'єднання, він враховував низку додаткових характеристик людей: літні, чи молоді, меланхоліки, чи флегматики, коли можна було робити кровопускання цим конкретним групам людей.
"Opuscula", Aurelius Augustinus, друкарня Кацпера Штраубе (1476/1477), листопад 2023 року
"Opuscula", Aurelius Augustinus, друкарня Кацпера Штраубе (1476/1477), листопад 2023 року
— Якого типу книги Кацпер Штраубе видавав пізніше?
— Кацпер Штраубе, якщо, звісно, він був першим польським друкарем, видав чотири роботи. Найдавнішим був календар на 1474 рік, який мав бути надрукований восени 1473 року, найпізніше в грудні, оскільки мав слугувати календарем. На додаток до цього Кацпер Штраубе також опублікував коментарі до псалмів домініканця Хуана де Торквемади, працю Opus restitutionum, яка містила юридичні коментарі щодо питань, які стосуються лихварства та екскомунік (відлучень від церкви — ред.). І його останньою працею стала вперше надрукована в Європі Opuscula Святого Авґустина (Чотирнадцять тематично різних богословських праць на 172 ненумерованих сторінках — ред.).
— А як далі розвивалося польське друкарство?
— Ми стоїмо біля вітрини, яка представляє ще одне свідчення польського друку. Оскільки в Кракові організувалася перша у світі кирилична друкарня. Її створив німець Швайпольт Фіоль, який за допомогою Яна Турзона та його помічника Яна Тешнара відкрив першу друкарню, яка почала використовувати кириличний шрифт. Він надрукував чотири кириличні книги, перші в Європі, перші у світі. Це були богослужбові книги, призначені для літургійного вжитку духовенства на східному кордоні Польщі. Тобто, для територій Білої Русі, Червоної Русі, тобто теперішніх територій України, Литви та Білорусі. У нашій колекції немає повного примірника видань Швайпольта Фіоля, але зберігаються надзвичайно важливі та рідкісні коректурні відбитки, які показують нам, як виглядала друкарська праця в моменті початку цієї справи. Адже ці аркуші майже ідентичні до оригінальних, там є помилки друкарські, незначні помилки. Це листки лише з червоними літерами, які використовував друкар, часто економлячи папір і використовуючи одну й ту саму картку, її recto і verso (правий, лицьовий бік аркуша і його лівий, зворотний бік — ред.) для друку двох різних творів.
Приклад кириличного тиснення з друкарні Швайпольтф Фіоля, Яґеллонська бібліотека, листопад 2023 року
Після Швайпольта Фіоля найважливішу друкарню у XV-XVI століттях у Кракові створив Ян Галлер, тож на виставці можна було побачити, як можна буде і в нашому цифровому репозиторії, дві найстаріші краківські міссали (лат. Missale — у римо-католицькій церкві богослужбова книга, яка містить тексти меси з супутніми текстами: статутними рубриками, змінними частинами, календарем — ред.), які Ян Галлер замовив у Нюрнберзі у Георга Штукса і друкував їх за кордоном. Ні Кацпер Штраубе, ні Швайполь Фіоль не здобули значного друкарського успіху. Можливо, це було пов'язано з конкуренцією на книжковому ринку, а можливо, як припускали деякі науковці, можновладці зі Сходу самі заснували кириличні друкарні, які занепали, і потім Ян Галлер створив першу цілу друкарську мережу в Кракові, бо це були паперові фабрики, друкарні. І розпочав він з видавання міссалів і два надзвичайно красиві екземпляри Краківських Міссалів, більший і менший, тобто folio i quarto, прекрасно оздоблені, ви могли спостерігати на виставці, а також зможете побачити на нашій цифровій виставці, яка незабаром буде відкрита на сайті Яґєллонської бібліотеки. У репозиторії буде каталог виставки. Буде такий цифровий огляд всіх ілюстрацій. Ми плануємо випустити каталоги також англійською мовою, щоб мати доступ до більшої кількості аудиторій.
Tractatus clausularum domini Vitalis de Cambanis, 1774, Яґеллонська бібліотека, листопад 2023 року
— Хочу торкнутися трохи питання оцифрування колекцій. Гадаю, що Яґєллонська бібліотека не є винятком і так само систематично займається оцифруванням своїх збірок, і важливість цієї справи очевидна. Скільки книжок бібліотек є нині доступними?
— Важливо відзначити, що період закриття бібліотеки в часи пандемії спричинив те, що наші ресурси в цифровому вигляді збільшилися. Фізичних відвідувачів замінили читачі цифрової колекції. І для того, аби надати їм ширший доступ до наших збірок, особливо спеціальних видань, бібліотека почала сканувати набагато більше творів. І нині із понад 6 мільйонів різних одиниць нашого фонду маємо відсканованими близько мільйона екземплярів, а серед них — кілька тисяч стародруків, які вже доступні і які можна просто вишукати в Інтернеті. Якщо говорити про об'єкти на нашій виставці, то тут були так само представлені і перші офіційні видання Польщі, наприклад, «Пісні Богородиці» польською мовою. Показуємо перший друк, присвяту до якого написав Ян Кохановський. Ми показуємо перше видання «Мелодії на Псалтир Польський» Ґомулки. І всі ці твори, якщо не кожна копія, то кожне видання, має свою цифрову копію в інтернеті.
— До слова, Музичне агентство Польського радіо і хор Польського радіо торік видало альбом мелодій на «Псалтир Польський» Міколая Ґомулки і Яна Кохановського. І взагалі, коли йдеться про Яна Кохановського, то обставини склалися таким чином, що він був моїм поштовхом до вивчення польської мови.
— Сьогодні, читаючи Яна Кохановського, певні мовні труднощі, зумовлені лінгвістикою кількасотлітньої давнини. Але, справді, Ян Кохановський як поет є автором живим і на сьогодні. На виставці є «Давидів псалтир», який він переклав. Це була справа його життя, яка обійняла довгі роки. Всі перекладені тексти у нього є дуже поетичними. Потім на цей псалтир Кохановського написав мелодію для чотириголосного хору Міколай Ґомулка. І ми досі виконуємо твори Яна Кохановського в транскрипції XVI століття для мішаного чоловічого і жіночого чотириголосного хору. А ми я кажу, тому що теж співаю в хорі, я тенор. І тут можна побачити напис Яна Кохановського від руки, на подарованій ним книзі другові Станіславу Ґжебському. Він тоді був студентом, йому було 22 роки. І це було базельське видання трагедій Сенеки, яке оздобив чудовою чотири рядковою присвятою латинською мовою. А його друг, до якого він звертається «Найдорожчий Ґжебсю», був видатним польським математиком і одним із засновників геометрії на польському ґрунті.
Lucius Annaeus Seneca з підписом Яна Кохановського, Яґеллонська бібліотека, листопад 2023 року
— Хочу все-таки попросити вас повернутися до вітрини з книгами з майстерні Яна Галера. Тут великі за розміром книги і, окрім шрифту, бачимо також дуже красиве оздоблення дереворитами і мідьоритами.
— В інкунабулах XV століття, а також першої половини XVI століття, дуже часто бачимо поєднання двох епох: рукописної і друкованої. Наприклад, цей великий Краківський міссал, що було видано у Нюрнберзі близько 1494 року шрифтом, який дуже нагадує рукопис. У нас є екземпляри таких місалів, де поруч зі сторінками є аркуші рукопису і вони майже ідентичні. Але разом з тим всі вони мали і оздоблення такі самі, як в рукописних оригіналах. І перед місалом з жертвоприношенням Ісаака на початку, за каноном має бути розп'яття. У цій книзі ми бачимо ксилографічне розп'яття, яке було відтворено не менше 520 років тому краківським майстром. І здається, що орнаментна смуга, золото, флора і квіти були покладені на цей пергамент вчора, а не пів тисячоліття тому. На іншому, меншому краківському місалі 1500 року зображено інший дереворит, але більш видатного художника, ілюстратора XVI Лукаса Кранаха. У Кракові його розфарбував інший майстер, зробивши абсолютно новим витвором мистецтва, яке є натхненням і мистецькою новизною в цьому місалі.
Молитовник Анни Яґеллонки, Яґеллонська бібліотека, листопад 2023 року
У минулі епохи книги зазвичай купували без оправи, тобто in crudo, а вже потім переплітали. Літургійні книги, молитовники та інші цінні книги оздоблювали сріблом, золотом, бронзою з вигадливою різьбленою фурнітурою. У Польщі збереглося небагато таких палітурок. Найціннішою з таких є вишита перлами палітурка Анни Яґєллонки, датована 1582 роком. Хто є її автором, невідомо, є припущення, що вишивку створила сама Анна Яґєллонка. На дошці, обтягнутій червоним оксамитом, королева створила об'ємного орла, прикрашеного десятками перлин, лазуритів та інших дорогоцінних каменів. Обкладинка зберігається у колекції Яґєллонської бібліотеки.
Запрошуємо слухати аудіоверсію розмови
Христина Срібняк