Україна, виступи в українських містах і дружба з українськими митцями
«Вперше був в Україні 1992 року. Але насправді, від моменту, коли ми почали співпрацювати з Юрієм Андруховичем (перший концерт ми зіграли у Харкові у 2006 році). Від цього моменту я буваю в Україні регулярно, кожного року по кілька чи навіть кільканадцять разів. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну я був в Україні кілька разів, зрештою, недалеко від лінії фронту...»
«Минулого року я грав концерт у Києві. І це був дуже зворушливий концерт. Ми там співпрацювали із музикантом Суреном, котрому вдалося вийти з Маріуполя, коли місто був під облогою російської армії. Він був два місяці в облозі, і йому вдалося пройти через цей фільтраційний табір, і для нього це був дуже важкий досвід. На блокпості росіяни хотіли випалити Суренові гарячим залізом літеру зет на руці. І вони навіть намагалися це зробити, Сурен має якийсь слід... на щастя, їм це зробити не вдалося... Сурен розповідає про пережите, і розповідає страшні речі. Сурен тепер живе в Івано-Франківську, тобто далеко від лінії фронту. Ми виступали у Києві під час найбільших блекаутів, і разом із Суреном заграли там концерт. Це було неймовірно! На концерт прийшли люди, котрі виїхали з Маріуполя. Вони хотіли поділитися спогадами про своє місто, і їм була потрібна надія, що місто буде визволене і відбудоване. Тож я бачу, що крім гуманітарної допомоги, і дронів, які дуже потрібні фронту, дуже важливу роль відіграє духовна підтримка».
Музика і політика
«Музика, яка, на перший погляд, не є політичною, тобто вона написана і виконана без політики, може бути використана в політичних цілях... Завжди є якийсь політичний контекст. І у Польщі, і в Україні завжди були якісь політичні контексти. Навіть перед війною в Україні були політичні контексти – наприклад, що хоча б Янукович дійшов до влади. Тоді ще не було війни, але я пам’ятаю наш концерт з Андруховичем у Києві, коли "Партія регіонів" заблокувала цілий Київ, люди не могли доїхати на концерт, ми були змушені перенести концерт на годину пізніше, тому що "Партія регіонів" їздила по місту своїми лімузинами і всі дороги були перекриті. Люди, котрим вдалося до нас доїхати, були просто роздратовані, і ми теж були роздратовані, тому що політики нам заблокували публіку. І в певний момент цей концерт став політичним актом. Ми були вже настільки злі, що почали грати антиянуковичівські твори. Янукович був специфічною постаттю, поганим політиком, і ми таким чином також показали свою позицію. Але тоді, повторюся, не було війни, і ми ж могли зіграти цей концерт без політичного контексту. Натомість цей політичний контекст сам з’явився. І це такий приклад того, що завжди цей політичний контекст може з’явитися»
Бреґович, його концерти в Криму і планована траса в Польщі
«Я не маю нічого проти того, щоби Бреґович зіграв і заспівав із польською співачкою Каєю. Але потрібно дивитися на контекст. По-перше, Бреґович у 2015 році виступив в Криму, він там зіграв концерт. Я спеціально подивився прес-конференцію, яку він мав в Криму. І він там говорить страшне... він прямолінійно і однозначно стає на боці росії, котра рік перед цим окупувала Крим.Він, перебуваючи на українській землі, яку росія незаконно анексувала, наголошую – незаконно -, тому що тільки Північна Корея і їй подібні держави визнали цю анексію... І Бреґович стоїть на цій землі, він досконало знає де він є і за яких умов, і він говорить про те, що схиляє голову перед великою росією. Людина, котра має якусь позицію у культурному світі, може собі дозволити на якусь хоч аби критику. Він цього не робить. Він навіть не мовчить, а міг би. Він же міг сказати, що не дає жодних інтерв’ю і так далі. Мовляв, маю забукований концерт – тож мушу його відіграти, а інтерв’ю не даю. Але йдемо далі. Що після цього робить Бреґович? Він до 2019 року грає кілька концертів у Москві та Санкт-Петербурзі. У 2019 році він знову повертається в Крим і грає там концерт напередодні російського державного свята – дня єдності росії. І там бажає усім росіянам всього найкращого з нагоди цього свята. Свята, яке, до слова, є антипольським. Бреґович зовсім не використовує цієї ситуації, щоби, знову ж таки, висловити якусь хоча би критику незаконних дій росії. А тепер Бреґович дає інтерв’ю польському виданню «Gazeta Wyborcza», в якому намагається нас переконати в тому, що він – великий друг України. Причому це інтерв'ю само по собі дуже дивне – Бреґович висилає свої відповіді мейлом, там немає прямої розмови, причому ці його відповіді дуже загальні, це якісь напівслова і недоговорювання. Попри те, що він виступав і в Криму, і в росії, і що ніколи не сказав прямо, що росія напала на Україну і так далі, він тепер говорить про свою любов до України. І на пряму відповідь про його підтримку росії він відповідає так: "як я можу підтримувати когось, хто нападає на іншу державу?" Мене це інтерв’ю обурило, і я публічно про це висловився. Я отримав багато таких коментарів, мовляв, чого ти чіпляєшся, адже музика – вона поза політикою! І цей аргумент я чую віддавна».
«Це може здаватися, що це якась неважлива ситуація. Але це не є якась малозначуща ситуація. В Україні триває війна і вся Східна Європа, в тому числі Польща, або і передусім Польща, стоїть під загрозою. Ми живемо у безпечній Варшаві чи інших польських містах, але повірте – ще 15 років тому в Україні ніхто не думав, що на Київ будуть падати бомби й ракети. Ми не живемо у далекій Іспанії, а тим паче – в Америці, тому ця небезпека загрожує теж нам, тут у Польщі. І ми повинні підтримувати Україну, котра бореться із цим злом і його зупиняє».
Культура, як елемент російської пропаганди
«Це досить важко пояснити в Західній Європі (чому не впускати російських музикантів на європейські сцени - ред.)... Іспанія та інші країни Західної Європи – далеко, і вони не розуміють нас тут, у Центрально-Східній Європі. Але мене лякає те, що навіть тут у Польщі ми не розуміємо таких речей. І тому намагаюся це пояснювати. Я думаю, що ми проґавили якийсь момент, коли російська пропаганда у Польщі дуже сильно розповзлася. Це роки ігнорування і занедбання. Чимало політиків просто ігнорували цю тему, вони займалися внутрішніми справами, а не звертали увагу на цю проблему російської пропаганди і російських впливів у Польщі. А ці впливи видно хоча б в актуальних протестах фермерів. Якщо вони і мають якийсь свій привід до протестування то в цих протестах бере участь дуже багато проросійських і антиукраїнських діячів. І видно, що туди позліталося дуже багато таких людей з проросійських чи антиукраїнських середовищ. І тепер питання – чому ці середовища настільки сильні у Польщі? Видно, щось пішло не так. І я буду критикувати власну державу, тому що я вважаю, що ми почали себе відчувати надто безпечно, як член ЄС і, так далі, що забули про цю постійну загрозу, яку ми вже знаємо на власному досвіді. Я маю на увазі і поділи Польщі, і Другу світову війну, про те, що ПНР був державою, вектор якої визначав Совєтський Союз і так далі. Ми про це все якось дуже швидко забули. Я не хочу нікого лякати, але потрібно мати в пам’яті минуле. Коли я їздив в Україну перед війною, то вона була нормальною державою, зі своїми проблемами, звісно, вона була державою, яка визначала свою євроінтеграційну мету... Ми це все, як Польща, вже пропрацювали. І раптом сталося так, що перед тим, як вступити до НАТО і ЄС, Україна зазнала агресії, її атакувала росія. Ми також повинні про це пам’ятати і про цю загрозу, і тому ми повинні триматися разом. Ця гібридна атака росії розповзається. І це не тільки Бахмут, це теж російські впливи у Європі, й одним із елементів цього імперського тиску та пропаганди є російська культура».
«У 2015 році ми, тобто "Карбідо", грали свій музичний проєкт "Stolik" у Петербургу. Це було місяць після нашого виступу в Маріуполі, котрий на той час знаходився недалеко в від лінії фронту. Щиро кажучи, ми не хотіли виступати в Петербурзі і робили все, щоби цього не сталося. Ми висували дуже високі вимоги і умови виступу і так далі, ми дуже слідкували за тим, щоби цей виступ не був фінансований російським міністерством культури. Я писав до польського посла у рф із питанням про місце, де має відбутися концерт... Словом, ми дуже цього пильнували. Після того, як виявилося, що всі наші умови виконані, ми все-таки вирішили поїхати до росії з почуттям такої місії... ми хотіли їм, росіянам поставити кілька запитань. Звісно, під час концерту ми демонстрували українську символіку... Але найстрашніше було те, що росіяни взагалі не хотіли розмовляти. Я прямо питав – "ти за путіна?" А вони просто відверталися і йшли геть».
Найважливіше - допомога Україні
«Найважливішою є тепер допомога Україні. Хочу наголосити на двох справах. Перша - це фізична допомога Україні. Якщо хтось не хоче їхати в Україну – я можу це зробити замість вас. Я і так їжджу в Україну, як чимало польок і поляків, тож можу допомогти вам з транспортом і завезти в Україну гуманітарну допомогу. І друга справа – не піддаваймося пропаганді, будьмо пильними. Треба вважати на те, що відбувається в інформаційному просторі. Навколо, особливо нині, є дуже багато проросійських і антиукраїнських наративів, яким ми, як суспільство, піддаємося».
У передачі прозвучали пісні з альбомів «Цинамон. З додатком Індії», «Atlas Estremo», «Літографії»
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич