8, 10 та 13 вересня 2024 року відбудуться Х Дні української музики у Варшаві. Це подвійний ювілей — 10-й фестиваль і 25-річчя цієї події. Фестиваль спрямований на популяризацію української музики в Польщі. Цього року на фестивалі прозвучить українська хорова музика XVIII століття, а також твори сучасних композиторів. На фестивалі, зокрема, виступатимуть скрипалька Богдана Півненко, солістка Оксана Нікітюк, катовицький міський ансамбль співаків «CAMERATA SILESIA» та Національний ансамбль солістів «Київська камерата».
На X Дні української музики запрошує натхненник і організатор події Роман Ревакович з Фонду «Pro Musica Viva».
15:03 U 30 08 ROMAN REWAKOWICZ WWW.mp3 8, 10 та 13 вересня 2024 року відбудуться Х Дні української музики у Варшаві
Пане Романе, чим сьогодні є для вас ця подія у час, коли про Україну говорять більше тут у Польщі, в Західній Європі і взагалі у світі, хоча контекст не дуже веселий? Він - дуже складний, але популяризація музичного мистецтва, якою ви займаєтеся впродовж цього життя, насправді сьогодні має теж дуже важливу місію.
- Дякую. Знаєте, я так думаю, що настає час, коли українське стає престижним. Розумієте, після довгого часу відсутності такого виміру, престижу, він зараз з'являється. Сьогодні, звичайно, це українські воїни спричиняються до того, що Україна – це престижно. Але разом з тим, Україна — це культура. І наш фестиваль, який справді вже відбувається чверть століття, доказує вагомість цієї культури, я так це бачу. Я радий, що нам вдається це робити, що вистачає сил. Я дуже задоволений цьогорічною програмою, вона рафінована для мене, тому що маємо надзвичайних виконавців — прекрасне варшавське фортепіанне тріо. Це віртуозні музиканти, які покажуть і Косенка, і Сильвестрова. В моїй оцінці найкращий камерний польський хор «Camerata Silesia» покаже вагому хорову українську трійцю — Бортнянського, Березовського, Веделя. І фінальний концерт, на якому виступатиме Національний ансамбль солістів «Київська камерата». Я диригую цим концертом. На ньому ми покажемо покоління української музики. Певний час тому у колах, які щось знали про українську музику, то на одному диханні говорилося про Скорика, Станковича, Сильвестрова. А зараз вже є інші, є Золтан Алмаші, є Олександр Козаренко, якого подобається показувати в більшому вимірі. Він нас покинув минулого року, а це — надзвичайна особистість. В українській молодій музиці є надзвичайно цікаві явища. Всі ці композитори сьогодні будують цю українську вагомість. Я радий, що можу бути персонально при цьому будуванні української музичної значимості.
Коли ви задумували цей фестиваль, то яка була його місія? Чи якимось чином вона змінилася за всі ці роки?
- Місія – та ж сама: показати польському суспільству українську музику, якої в той час тут зовсім не було. Зараз її трошки більше, хоча далеко не так, як би мені хотілося. Але початки були такі, що я був пов'язаний з фестивалем сучасної музики «Контрасти» у Львові, де було багато польських виконавців і польської музики, знову ж таки з моєї активності. І в цей час я поставив питання: а що з українською музикою в Польщі? І відповів собі, що небагато, тобто нічого. Я відчув потребу показати польському суспільству українську музику, яку я сам відкривав для себе. Я народився у Польщі, я нащадок тих, кого депортували в рамках акції «Вісла». Я в Польщі проходив всі ті освітні щаблі, включаючи також і музичну освіту. І під час навчання музики — чи то на середньому, чи навіть на вищому рівнях — я не мав ані разу предмета, який був би пов'язаний з українською музикою. Тож мої зв'язки в 90-х роках з Україною були також для мене пізнаванням цієї музики. Раптом я побачив, які великі і вагомі пласти цієї музичної культури там існують. Я для себе це відкрив і, відкривши це для себе, я захотів показати це в Польщі. Такими були початки цього фестивалю. Вони були нерегулярні, бо були різні організаційні проблеми, пошук фінансів, ідеї. Тому фестивалі відбувалися в різних часових періодах. Я б хотів згадати Антонія Віта, прекрасного польського диригента, в свій час директора Національної філармонії у Варшаві, зі якого згоди цей фестиваль двічі відбувся в контексті програмної діяльності Національної філармонії у Варшаві. Третій і четвертий фестивалі - у 2004 і 2012 році. Було вісім років перерви. Вони відбулися у співпраці з Національною філармонією. Я мав повну волю у створенні програми і в добиранні виконавців. А філармонія відкрила свої двері, дала зал, працівників, які були ангажовані і в рекламу, і в ті всі реалізаційні процеси. І далі, що люблю згадувати, філармонія до сьогодні видає річну програмну книжку, в якій показує всі концерти на весь концертний сезон. Ці два фестивалі попали в цей контекст. Тобто хтось отримував книжку і міг серед різного матеріалу знайти сторінку, де була виписана програма цих двох фестивалів. Це було дуже важливо. Національна філармонія у Варшаві тоді взяла українську музику до своєї програми. Це був успіх. Однак є недосить. Хотілося б, щоб цієї музики було більше в польському просторі. Вона на це заслуговує. Але я розумію всі такі проблеми, також організаційно-фінансові проблеми. Це все непросто. Але, як кажу, роблю свою акцію з надією, що буде краще. Я стараюся не звертати уваги на труднощі. Просто це роблю. Це вже буде десятий фестиваль.
З детальною програмою фестивалю Дні української музики можна ознайомитися за посиланням.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль
