У понеділок, 24 лютого, у Варшавському Театрі STUDIO, що носить ім'я Станіслава Іґнація Віткєвича, з нагоди 140-річчя від дня народження патрона, зіграють радіоп’єсу «Вони» (Oni — пол.). Твір буде виконано із дотриманням усіх традицій жанру, як і 100 років тому, тож усі звукові ефекти відтворюватимуться командою наживо, за єдиним винятком, музика, яку також виконуватимуть на цені, буде електронною. Радіотеатр відбуватиметься одночасно у сценічному просторі Театру STUDIO і транслюватиметься в ефірі Другого каналу Польського радіо. Окрім 100-річчя радіомовлення у Польщі, восени виповнюється 100-ліття народження Театру Польського радіо. Перша радіоп’єса була виконана наживо у листопаді 1925 року «Варшав’янка» Станіслава Виспянського.
Радіопостановку за Віткаци «Вони» довірили молодому режисеру Тадеушу Кабічу.
«Мені здається, що це шалено цікава форма і ніби квінтесенція радіотеатру, адже ми розповідаємо історію за допомогою звуку, в аудіоформаті, але водночас все відбуватиметься наживо на сцені. Це є додатковим хвилюванням, тому що не виключено, що щось може піти не так, завжди може бути помилка, але це такий ризик, який додає автентичності цій події, на мою думку. Звісно, ми підготували адаптацію п'єси для радіо, тож хоч і зберігаємо театральну умовність, та усвідомлюємо, що слухач позбавлений картинки, потребує додаткових пояснень і звукових ефектів. Разом з тим, глядачі, які прийдуть в театр, зможуть стати свідками процесу народження радіоп'єси, як відтворюються різні звукові ефекти, як актори працюють зі звуком, як створюється радіотеатр», — розповів Тадеуш Кабіч.
Водночас глядачі, які зберуться в театрі STUDIO, будуть не лише сторонніми спостерігачами, а й стануть частиною радіоп'єси, адже на драматургію дійства впливатимуть їхні реакції і навіть подих. П'єса «Вони» — одна з ранніх драм Віткаци, написана близько 1920 року.
Репетиція радіоспектаклю «Вони».
«Окрім всього, це також 105-та річниця створення тексту Віткаци, тож це справді дуже велике святкування багатьох важливих подій, тому мені здається, що на сцені повинно бути багато магії. Це одна з найцікавіших п'єс Віткаци і неймовірно актуальна в сучасному світі, бо розповідає про різні страхи і небезпеки, які він передбачив 100 років тому, які досі присутні в нашому житті. Віткаци попереджає нас про втрату індивідуальності, людяності, унікальності людини у світі, який прагне до повної машинізації й уніфікації. Віткаци стверджує, що мистецтво є останньою перепоною на шляху до цієї автоматизації і дегуманізації людства. За сюжетом він показує таємний уряд викорінення мистецтва, який нападає на головних героїв, оголошує кінець мистецтва і починає знищувати сучасне мистецтво, а також всі прояви людського індивідуалізму. Мені здається, що Віткаци написав цей твір у відповідь на Жовтневу революцію і хотів застерегти проти тоталітарних режимів, що зароджувалися в той час. У сьогоднішньому світі загроза кінця світу не є фантастикою, адже зростає цифровізація, з'явився ШІ, який ми ще не до кінця розуміємо, і який, як дехто боїться, зітре унікальність людства, і хто знає, чи не перейме він нашу монополію на творення мистецтва. Мені здається, що всі ці загрози і страхи кінця світу дуже актуальні в сучасному світі, і саме тому ця п'єса така захоплююча», — пояснив режисер.
Тадеуш Кабіч має за плечима театральні постановки, 10 короткометражних стрічок і вже чотири роки співпрацює з Театром Польського радіо, однак це перша радіопостановка, яка виконуватиметься наживо.
«У живому виступі все має відбуватися тут і зараз, тож треба дуже добре відрепетирувати текст, його темп, ніхто не може помилитися. Від акторів радіотеатр вимагає особливого існування, не повинно бути чутно, як перегортаються сторінки з текстом. Зазвичай одну радіоп'єсу ми записуємо за день, а потім все вдосконалюється під час монтажу, щось може бути скорочено, пауза, за потреби, десь подовжена чи скорочена, додаються якісь зовнішні звуки із бібліотеки, музика. Тут же все має відбуватися на сцені, звідси більша, найбільша кількість репетицій, ніж зазвичай. Електронна музика, яка також виконуватиметься наживо, повинна бути синхронізована зі сценічною дією. Ми покажемо глядачам трохи магії радіотеатру, два актори, поза героями, виступатимуть в ролі імітаторів звуку. Тобто вони відтворюватимуть кроки, стукіт дверей, падіння предметів, звуки бійки, руйнування творів мистецтва, всі ці звуки, які записані в цифровому вигляді з фонотеки, ми будемо виконувати їх наживо, і це буде майже як 100 років тому в перших радіоп'єсах, коли не було таких технологій і комп'ютерів, і всі звуки, які ми чули по радіо, були створені наживо реальними предметами та людьми. І те, що транслюватиметься в прямому ефірі на радіо, не підлягатиме жодній обробці чи редагуванню, тож це буде дуже олдскульний спосіб реалізації, саме тому він такий цікавий і магічний», — підсумував Тадеуш Кабіч.
Запрошуємо послухати матеріал.
Христина Срібняк