Восени 2024 року у самому серці польської столиці відкрився новий дім Музею сучасного мистецтва (MSN), який за перший місяць відвідало понад 50 тисяч осіб. Через кілька місяців після цього спроєктована американським архітектором Томасом Пфайфером будівля наповнилася творами мистецтва. В експозиції MSN до осені можна побачити понад 150 робіт, представлених у чотирьох різних галереях музею площею близько однієї тисячі квадратних метрів, які віддзеркалюють мистецтво з чотирьох перспектив: політики, абстракції, поп-арту та духовності. Назвали проєкт «Нестала виставка: 4 погляди на колекцію».
«Назва "Нестала виставка" — це гра слів із виставкою сталою, ніби від музеїв дуже часто очікують такого класичного поділу, коли є постійна виставка, яка представляє найважливіші роботи з колекції, а з іншого боку — різного роду тимчасові, короткочасні експозиції. Ми десь посередині, це гібридна форма. З одного боку, ми маємо презентацію нашої колекції, яка буде експонуватися до осені 2025 року, після чого вона повернеться в дещо іншому вигляді. Ми будемо використовувати нашу колекцію, готуючи подальші тимчасові виставки. Роботи будуть шукати свою тему, свій контекст, знаходити себе в новій конфігурації, повертатися у нових виставках, але в найближчі кілька років ми не плануємо представляти музейну колекцію в такому масштабі. Це кілька сотень робіт, які зберігаються у фондах, тому це "нестала" виставка, але в ній є і щось очевидно поетичне, в нестійкості, в плинності, в тому, що речі не можуть бути схоплені раз і назавжди, що сенси не можуть бути надані цим роботам раз і назавжди, що вони змінюються і линуть», — пояснив куратор однієї із частин виставки Себастіан Ціхоцький.
Як пояснила директорка музею Йоанна Митковська, протягом довгих років, з моменту заснування цього закладу у 2005 році, це було мрією наступних музейних команд, громади. Колекція почалася у 2009 році на Конгресі польської культури в Кракові, коли спільнота візуального мистецтва почала лобіювати створення програми, яка в 2011 році набула такого вигляду, який має донині, тобто, це програма Міністерства культури «Національні колекції сучасного мистецтва».
«З 2011 року до музейного фонду було включено 4 300 робіт. На виставці ми бачимо 150 робіт близько 100 митців та колективів, 60 з них — жінки-мисткині. Ми представляємо різноманітні медіа, включаючи традиційний живопис, скульптуру, інсталяцію, фотографію, різні графічні техніки, звукове мистецтво, а також більш експериментальне, перформативне, ефемерне мистецтво. Ми також хотіли, щоб ця перша виставка показала багатство форм, в яких функціонує сучасне мистецтво», — наголосила Йоанна Митковська.
Експозиція проєкту «Нестала виставка: 4 погляди на колекцію», MSN у Варшаві
Експозиція проєкту «Нестала виставка: 4 погляди на колекцію», MSN у Варшаві
Директорка додала, що ця мінливість у експозиції і дискусії про канон мистецтва видаються надзвичайно важливими, і це те, що сучасна культура може запропонувати сьогодні перед обличчям війн, тривог і страхів. Тобто показати, як працюють механізми створення інтерпретацій і смислів. Тож, створюючи цілісність проєкту «Нестала виставка: 4 погляди на колекцію», важливо було заохотити глядачів вибудовувати власні стежки і теми, які є актуальними для них. Починається експозиція на першому поверсі з робіт, що належать до суспільно заангажованого мистецтва.
«Перша частина цієї виставки, перший розділ називається "Штандар", і він присвячений ангажованому мистецтву, такому, яке хоче впливати на реальність і яке близьке до суспільних рухів. Тобто ми маємо справу з усіма видами мистецьких практик, які так само добре почуваються на вулиці, як і в музеї, їм комфортно перед посольством, тому для мене, як для людини, яка працювала саме над цим розділом, було важливо показати, що мистецтво не завжди перебуває в якійсь скляній вежі, далеко від суспільства, далеко від реальності. У ситуації збройного конфлікту, кліматичної кризи, зростання популізму митці хочуть зайняти позицію, протистояти різним загрозам, з якими ми стикаємося, тому для нас дуже важливо представити цю енергію, що твір мистецтва може бути, з одного боку, чимось дуже музейним, артефактом, який ми представляємо на білих стінах, на п'єдесталі, в рамах, але, з іншого боку, це також можуть бути протестні об'єкти, які виносять на вулиці, на акції протесту», — зауважив Себастіян Ціхоцький.
Запрошуємо послухати повну версію програми «Свій цех» у прикріпленому аудіофайлі.
Христина Срібняк