У Любліні відбулася IV Загальнопольська конференції аудіорепортажу Audionomia. Це також назва Фонду, який виник з потреби інтегрувати спільноту репортажистів, що працюють з аудіо, та популяризувати звук як мову аудіодокументалістики та репортажу. На конференції відбулися прослуховування семи конкурсних репортажів, що увійшли до короткого списку, майстер-класи та дискусії, кульмінацією яких стало оголошення переможнів премії Audionomia за найкращий аудіорепортаж року. Люблін, де відбувалася цьогорічна конференція, є одним із найважливіших осередків для цього радіожанру у Польщі. Польське радіо Люблін впродовж багатьох років популяризує радіорепортаж, а ремортажисти, які тут працювали в різних час і працюють сьогодні мають відзнати та нагороди на всіх найважливіших фестилях радіопрограм по всьому світу.
Гості програми Мар’яни Кріль «Міжкультурні діалоги» Малґожана Ляхендро з Польського радіо Катовиці, Маґда Скавінська зі Студії репортажу Польського радіо та Міхал Слободзян з Польського радіо Помор’я і Куяв розповідають про свої репортажі, тематику та підходи до роботи зі звуком.
31:09 16 09 Dialogi bez muzyki ok.mp3 Людина – звук – розповідь. Про конференцію художнього репортажу Audionomia
Малґожата Ляхендро з Польського радіо Катовіце увійшла до семи фіналістів премії Audionomia із радіорепортажем «Czarne» (укр. – «Чорні»). У ньому вона показала, як виглядав жіночий футбол понад 50 років тому, розповідаючи про жіночу футбольну команду із Сосновця.
«Репортаж виник з того, що я переглядала соціальні мережі і знайшла статтю, посилання, що першою людиною, яка забила перший гол футболісткам команди «Чарні Сосновець», була мулярка. І я тоді подумала, що з точки зору дівчини XXI століття це неможливо, що можна поєднувати таку важку фізичну працю і ще й грати в футбол, і ще й вигравати там якісь трофеї. Як це взагалі тоді виглядало, що це було можливо? Я так подумала і вирішила, що хотіла б зустрітися з цими жінками і поговорити з ними про їхню пристрасть. Я також хотіла показати, як змінився футбол. Так, це була моя перша ідея, як змінився футбол з тих часів до сьогодення. Але, на жаль, сучасні футболістки не дуже хотіли зі мною співпрацювати. Я залишилася з цими історичними постатями. Саме так, коли я почала заглиблюватися в цю тему, читати, з'явилися вже книги, недавні публікації».
Другу премію Audionomia здобув Міхал Слободзян із Польського радіо Помор'я і Куяв. Він представив родинну історію у репортажі Plan B (укр. - План Б), у якій сім'я збирає два мільйоних злотих на спеціальний будинок, у якому могла би жити їхня вже доросла донька, що живе у спектрі. Історія настільки складна, що сам репортажист не вірив, що її вдаться показати у аудіо. Але, як він сам каже, у таких моментах важливою є підтримка колег і репортерська удача.
«Я по-справжньому відчув силу цієї теми, щойно мені вдалося записати сцену розмови батька та доньки. Це не була очевидна розмова, оскільки моя героїня не дуже вільно володіє мовою, але вони виробили власну мову, і я подумав, що це також надзвичайна тема для радіо. На тому етапі я хотів створити історію про те, як звук — адже ми шукаємо такі радіоісторії, ми шукаємо своїми вухами — також може бути мостом для побудови почуттів, емоцій та любові в ситуаціях, коли спілкування інакше складне».
Понадчасовість і поралелі історії і нашого часу - це найбільше характеризує репортаж "Węzełek" (укр. - "Вузлик") репортажистки Маґди Скавінської зі Студії репортажу Польського радіо. Історія про ключі як символ міжпоколіннєвого зв'язку, відчуття безпеки і дружби.
«Як я знайшла позачасовість? Мені важко відповісти на це питання. Це трохи історія про історію, і я завжди намагаюся це робити, коли беруся за так звані історичні теми, що історія не просто корениться в минулому, а завжди намагається знайти якийсь зв'язок із сьогоденням чи майбутнім. Я вважаю, що важливо, щоб історія, тема, про яку йдеться, також резонувала з нами сьогодні.
Так, але я хотіла, щоб це було більше, ніж просто сумна історія, тому що вона про вигнання, втечі, переселення, вигнання, війну, перш за все, війну, терор. Я не хотіла залишати людей у цій історії без надії, і цю надію нам пропонує одна з головних героїнь, яка розповідає нам, що вона втекла з Білорусі і не має ключів від власного будинку, будинку своєї родини, але отримала ключ від своїх французьких друзів, головним чином для того, щоб вона могла вільно пересуватися, коли їх не було вдома. Але вона ставиться до цього ключа як до ключа від нового дому, і коли їй знову доведеться тікати, саме туди вона має йти, у неї є цей ключ, і це надія, що завжди, незважаючи на те, що нам доводиться тікати, що нас виганяють, ми зможемо отримати ключ від нового дому».
Слухайте програму у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль