Українська Служба

У Кракові триває спеціальна виставка «Бознанська. Інтимно»

21.09.2025 21:00
На виставці представлено понад шістдесят картин – переважно її авторські портрети, але також натюрморти, пейзажі та така ж кількість малюнків, ескізів, альбомів для малювання та зовсім невідомих і дивовижних дитячих робіт
Аудіо
  • Від портретів до дитячих малюнків: повний спектр творчості Бознанської
Ольга Бознанська у мюнхенській майстерніЦифрова колекція Національного музею у Кракові

До 2 листопада в Національному музеї у Кракові триває спеціальна виставка «Бознанська. Інтимно» (Boznańska. Kameralnie — пол.). На виставці представлено 60 картин Ольги Бознанської. Поруч із великими портретами відвідувачі мають нагоду побачити її етюди, начерки та невеликі композиції, що рідко експонувалися. Як підкреслює кураторка виставки Уршула Козаковська-Зауха, саме ці камерні твори дозволяють зазирнути у «творчу лабораторію» мисткині.
«Разом зі сценографкою ми хотіли запросити відвідувачів побачити Бознанську не лише як художницю, а й як людину, жінку. Тому виставка включає не лише картини, а й предмети повсякдення – одяг, прикраси, унікальні документи з фондів Національного музею в Кракові», — пояснила Уршула Козаковська-Зауха.

Важливим етапом для творчості Бознанської був також Мюнхен, куди Бознанська поїхала після Кракова. Вона не могла офіційно навчатися в академії, проте брала приватні уроки, відвідувала виставки та знайомилася з найкращим європейським мистецтвом. Саме там вона створила свої найвідоміші шедеври: «Дівчинку з хризантемами» і «Портрет гімназиста у формі».

Ольга Бознанська «Дівчинка з хризантемами», 1894, олія, картон, підпис у нижньому правому куті Ольга Бознанська «Дівчинка з хризантемами», 1894, олія, картон, підпис у нижньому правому куті

1898 року художниця переїхала до Парижа, де залишилася назавжди, хоча регулярно приїздила до рідного Кракова. Її паризька майстерня стала не лише робочим простором, а й місцем зустрічей.

«До неї приходили і моделі, і гості. Казали навіть: якщо поляк має проблему в Парижі, може постукати до Бознанської – і вона допоможе. Вона мала велике серце й охоче підтримувала інших, навіть ціною власних коштів», — додала Уршула Козаковська-Зауха.

Перед смертю у 1940 році художниця висловила бажання, аби вміст її паризької майстерні потрапив до Національного музею в Кракові. Завдяки цьому сьогодні ми можемо побачити Бознанську не лише як майстриню портрету, а й як людину з власними пристрастями, звичками та щоденним життям.

Христина Срібняк