У Польському театрі ім. Арнольда Шифмана у Варшаві — перша прем’єра сезону: «Рукопис, знайдений у Сарагосі» за мотивами роману польського шляхтича, дипломата, мандрівника Яна Потоцького, котрий жив на зламі XVIII—XIX століть. «Рукопис, знайдений у Сарагосі» — один із найзагадковіших творів у польській літературі, хоч і писав Потоцький французькою і польською. Роман поєднує пригоди, містицизм, філософські роздуми і побудований за принципом «історії в історії», подібним до «Декамерона» Боккаччо. Події «Рукопису…» розгортаються в Іспанії часів мавританських воєн, а головним героєм є офіцер Альфонсо ван Ворден, який подорожує Сьєрра-Мореною й потрапляє в дивні, часом містичні пригоди. Він зустрічає ромів, інквізиторів, кабалістів, алхіміків, а також загадкових принцес. Розповідь постійно розгалужується, персонажі починають ділитися своїми власними історіями, і з кожною новою «вставною новелою» сюжет стає дедалі складнішим.
Роман довгий час існував у кількох редакціях, які кардинально відрізнялися одна від одної. Потоцький працював над ним майже усе життя. Частина текстів загубилася, а відновлення повного «Рукопису…» відбулося лише в XX столітті. Тому багато років роман був відомий лише у фрагментах.
Світову славу твір отримав після екранізації Войцєха Єжи Гаса у 1965 році. Стрічка завдяки грі акторів, а особливо, Збіґнєва Цибульського, стала культовою. Нею захоплювалися Луїс Бунюель, Мартін Скорсезе, гітарист Джеррі Ґарсія з Grateful Dead, Френсіс Форд Коппола.
Тепер же Польський театр у Варшаві пропонує нове прочитання цієї класики — у сценічній композиції Ґжеґожа Яжини. Режисер пояснив, що взятися за твір спонукала поява нового польськомовного перекладу роману Анни Василевської у 2015 році.
Христина Срібняк