В умовах війни Росії проти України багато компаній, підприємств кардинально змінюють свою діяльність, це стосується, зокрема, і видавництва коміксів в Україні. Про видавництво UA Comix, про роботу в нових умовах нам розказала Руслана Коропецька, головна редакторка видавництва. Ми поговорили про функціонування видавництва, про допомогу ЗСУ, про участь у міжнародних виставках, зокрема в тих, котрі проводяться в Польщі; про те, як за допомогою коміксів про Україну можна нагадати міжнародній спільноті про війну; обговорили перший номер періодичного журналу соціальних мальописів (який можна прочитати безкоштовно за посиланням), присвячений Маріуполю. Отже, зараз передаю слово головній редакторці UA Comix Руслані Коропецькій:
- Видавництво засноване 2017 року, нам вже 5 років. Весь цей час ми постійно робимо мальописи, зараз трохи змінили напрямок основної діяльності, але відтоді у нас вийшло 50 класних (я так думаю) тайтлів. В нас є крамниця в центрі Львова на Стефаника 1, яку після 24 числа переобладнали у волонтерський центр, і там зараз координаційний пункт з гуманітаркою та різними класними речами. Частина видавництва зосередилися на інших проектах, таких як от виставки, міжнародне партнерство (це те, чим я зараз займаюся). Ми організували виставку в Гаазі на тему війни в Україні з малюнками художників, які вони намалювали вже після 24 лютого. Так історично склалося, що в нас багато художників, які весь час малюють, вони не перестають цього робити навіть зараз. Потім була виставка у Польщі, туди запрошували багатьох українських художників, у тому числі з нашого видавництва. Має стартувати аукціон спільно з Музеєм японського мистецтва і техніки Manggha. В нас цього місяця закривається виставка у Гаазі й ми відкриваємо старт аукціону, який триватиме теж до кінця місяця. Відповідно всі експоновані роботи можна буде придбати, а виручені кошти ми передамо на ЗСУ і волонтерство. Власне у Львові зараз Богдан Кордоба, засновник видавництва, активно волонтерить. Ми почали створювати лінійку мерчу з малюнками Дарці Зіроньки «Новий український пантеон», з ними робимо постери й футболки, а всі виручені кошти, прибуток передаємо на ЗСУ.
Розкажи, будь ласка, трішки більше стосовно ваших міжнародних виставок, зокрема у Польщі.
- Її заснував Артур Вабік на платформі Музею коміксів (у Кракові – ред.). Ми зв’язалися попередньо із ним по дещо іншому проекту, і Артур мені каже, що робимо таку-то штуку, давайте, долучайтесь. Файли на виставку ми надсилали поштою. Ті файли, які підуть на аукціон, художники підписували, передавали поштою, дещо вони роздруковували на місці. Мета міжнародних виставок - привернути увагу до війни, але показати її якимось іншим шляхом, за посередництвом малюнку, коміксу. Власне там в Музеї коміксів у Кракові було ідеальне місце, щоб це зробити, тому що там сконцентрована аудиторія людей, які цікавляться візуальним мистецтвом. Виставка висіла більше ніж місяць, і вони теж вирішили виручені кошти передати вже по фондах і художниках, в тому числі. Там не тільки наші роботи, а й були залучені інші художники, від інших видавництв.
А тепер поговоримо про журнал соціальних мальописів, як взагалі розпочалась робота над цим проектом і що це за проект?
- Цей проект зроблено з INKER’ом, журналом соціальних мальописів, який тільки починає активно розгортати свою діяльність. INKER прийшов до нас з ідеєю, а ми її втілили, тому що це вже не перший випадок, коли так стається, що хтось має ідею, приходить до нас, а ми знаємо, як з цього зробити комікс. У нас є внутрішній жарт в команді, що ми можемо зробити комікс абсолютно зі всього. У нас є попередній досвід, 2 роки тому ми робили аналогічний проект з волонтерською організацією «Будуємо Україну разом» (БУР) про історію заснування організації, про те, як хлопці поїхали відбудовувати Краматорськ перший раз після перших обстрілів, і з цього ми зробили комікс. Перед тим ми робили трохи іншу річ - автобіографічний, графічний роман, історію життя авторки до моменту, поки вийшов цей мальопис. У Гаазі ми використовували зображення із цього коміксу, бо в ньому присутні події з 2014 року, Революція гідності й початок війни. Маємо оттакий досвід, тому, коли прийшов INKER, ми вже знали, що робити. INKER взяв на себе журналістську частину, тобто інтерв’ю з героями, бо це все історії, засновані на реальних подіях, історії реальних людей, відповідно вони брали інтерв’ю, розпитували людей, шукали фотоматеріали, ось такі речі, й ми вже на базі документалки цього дослідження робили комікси.
Головна редакторка видавництва UA Comix Руслана Коропецька розказала про створення соціальних коміксів та про сюжети, відтворені у першому номері журналу соціальних мальописів, який присвячений Маріуполю:
Оскільки це відбувається за підтримки Європейського фонду, то основна проблематика й тематика, яка має порушуватися, – це правозахисна тематика. Те, як люди страждають, і як їх можна захищати й т.д. Ми взяли історії про реальних людей, і це швидше не про правозахист, а про відсутність цього захисту, тому що все, що об’єднує ці історії, – це те, як людські життя було зруйновано, й ніхто не захистив їх свого часу. Але так само фактором, що об’єднує, є те, що всі ці люди мали якусь свою історію. Перший випуск, а випусків буде декілька, він присвячений Маріуполю. Якщо прочитати його повністю, всі 4 історії, ми побачимо, що там є історії людей, які все життя прожили в Маріуполі, є історії тих, хто туди приїхав і абсолютно випадково залишився або ще якісь такі речі. У всіх була якась історія до, й всіх об’єднало те, що одного дня змінилося абсолютно все. Ось про цей один день та перший місяць - це була, напевно, одна з головних цілей, тобто розказати, що саме змінюється, і як люди вчаться жити у цьому новому світі.
Які шанси, що журнал соціальних мальописів буде надрукований?
Це було найпоширеніше запитання в день релізу. Я така: «Може мені хтось напише про те, як вам сам комікс, не знаю?» Ми розглядаємо варіант друкованого видання, але я не можу зорієнтуватися, коли він буде та як він буде, тому що ми зараз працюємо над перекладом, він буде англійською, на комерційній основі, оскільки українська версія безкоштовна для читання, ви можете переглядати кожну історію окремо або всю збірку разом. Після того, як закінчимо з англомовною версією (яка є комерційною), ми будемо думати про друк і, напевно, через місяць (чи трошки більше) будемо знати, що робити з друкованим виданням. Запит є, бажання таке було із самого початку, тому воно буде. Плюс це все-таки періодика, перший випуск, журналів буде більше, вони виходитимуть з періодичністю місяць-півтора, тому здалося б їх всіх друкувати й збирати.
Запрошуємо послухати повну версію передач у доданих файлах
Роман Гаврищак