Ми у Варшаві та зараз завітаємо до, можна так сказати, легендарного місця з коміксами у Польщі. Це Centrum Komiksu – найстаріший магазин коміксів, який знаходиться за адресою al. Niepodległości 148. Не звертайте увагу на стареньку вивіску, вона має свій шарм. Всередині магазину панує прекрасна атмосфера, а його власники (а це, можна сказати, сімейний бізнес, там працюють батько та син) завжди готові фахово вас обслужити, підібрати вам комікс до душі, а також побалакати з вами про своє хобі. Ми поспілкувалися з одним із власників Центру Коміксу, Якубом Пєтрасіком, пристрасним фанатом коміксу в другому поколінні.
- Мене звати Якуб Пєтрасік, зараз ми перебуваємо в Centrum Komiksu, найстарішому магазині коміксів у Польщі. Я завжди цікавився мальописами, а разом з батьком ми володіємо книгарнею. Власне, книгарнею займається вся моя сім’я, включно з мамою та дружиною
Традиційне запитання для гостей рубрики: що для тебе є комікс – хобі чи робота?
- На цю мить комікс – це моє життя. Мені абсолютно важко відокремити роботу від захоплення. У мене багато друзів, яких я зустрів, з якими я познайомився саме тут, в Центрі коміксу. Вони були моїми клієнтами. Я маю справу з коміксами щодня, коли приходжу додому – відпочиваю при коміксах. Тому мальописи – це моє життя. Я не зможу розділити це в прямому і переносному сенсі. Це те, ким я є.
Готуючись до розмови я прочитав, що це найстаріша книгарня з коміксами, та й зрештою ти про це згадував. Розкажи, будь ласка, історію заснування магазину.
- Все почалося в 97 чи в 98-му році, не зовсім пригадую. Це був навіть не наш магазин. Ним володів чоловік, на ім'я Анджей, а приміщення було зовсім в іншому місці, теж у Варшаві, але в районі Охота. Це був кіоск, в якому Анджей збирав макулатуру, власне, старі комікси, яких вже майже не продавали. Туди приходили колекціонери, люди, які хотіли створити свою власну колекцію архівних коміксів. З часом, коли комікс почав розвиватися в Польщі, цей стенд ставав надто малим, з’являлися нові клієнти, які шукали нові комікси. Тоді довелося переїхати в нове приміщення за адресою Aleje Niepodległości (початково було це трішки інше місце ніж те, де ми зараз). А потім, як це все розрослося до більших розмірів, ми переїхали туди, де вже 22 роки працює Центр коміксу. Сам Центр коміксу почав працювати на зламі століть, власне, 99-й-2000-й роки, коли почався справжній бум коміксів. Видавалось багато мальописів, в тому числі європейських, тож вступ у 21 століття був дуже важливим моментом для коміксів у Польщі. Повертаючись до запитання, Анджей керував магазинчиком і це було для нього хобі, не просто розвагою. З часом бізнес почав розвиватися. У Польщі також настав момент, коли стався крах коміксів, кілька видавництв збанкрутували, а самих мальописів було надто багато й ринок був перенасичений. Внаслідок цього Анджей зі своїм колегою почали потребувати грошей, а одним з їхніх постійних клієнтів був мій батько, який тоді працював у корпорації й сказав, що матиме можливість їм допомогти та буде таким собі тихим партнером. Тож він ним став, потім вже був таким партнером на папері, а потім різні перипетії змусили Анджея покинути бізнес коміксів, він закохався та й взагалі покинув Варшаву, а мій батько натомість залишився за штурвалом. Разом з батьком був і малий я, котрий вже орієнтувався в коміксах, навіть вже встиг підпрацьовувати (нелегально, правда, бо дітям не можна працювати), отже все опинилося в наших руках.
Як ви працювали зі своєю клієнтською базою, як здобували популярність?
- Що ж, загалом у Варшаві багато чого відбувалося, коли справа стосувалась коміксів. Багато відомих творців мальопису проживали в столиці чи в околицях, також було у Варшаві кілька значних видавництв. Ось всі ці важливі люди збиралися тут - чи то художники, чи то автори, чи то видавці, тож якщо люди хотіли якось побути у середовищі коміксів, то могли прийти до нас, побачити, що коли тут стоїть, скажімо, Роберт Адлєр, дуже важлива персона для польського коміксу на початку XXI століття, то у людей сяяли очі, вони хотіли бути тут, тому що Адлєр спілкується з ними не як велика зірка коміксів, а як гість, якому теж цікаво. Люди могли показати йому свої ескізи, він оцінював чиїсь малюнки та просто спілкувався. Тож із самого початку ми хотіли, щоб Центр коміксу був дружнім місцем, де ви можете себе почувати невимушено зі своїми зацікавленнями. Я сподіваюся, що так залишилося й понині – люди, мабуть, почуваються тут невимушено.
Поділися, будь ласка, своїми дитячими спогадами про цей магазин коміксів.
- Коли ще мій батько не був тутешнім партнером, то я якось прийшов сюди без нього. Анджей мене питав, чи є в мене вдома комікси, чи я щось збираю, на що я відповідав, що мій батько збирає. «Ну, то які комікси є у твого тата», – питає мене, на що відповідаю, що у нього є всі. Тоді колега Анджея каже, що я син Мацєка й тоді Анджей більше не ставив питань. Я дуже добре це пам’ятаю з дитинства. Я проводив у магазині багато часу, мені було дуже цікаво читати всі ці комікси. Були люди, набагато старші від мене, але які не ставилися до мене, як то такої дитини, котра вештається під ногами, а як до молодого фаната коміксів. Мені показували багато цікавих речей, наприклад, як розглядати малюнок, на що звертати увагу. Я почувався тут дуже комфортно, для мене магазин був дуже веселим місцем, така-собі втеча в країну чудес.
Чи багато чого змінилося в цьому магазині?
- Трохи позмінювалося. У нас зовсім нові полиці, стіни ми обклеїли коміксами, також всюди наліплені наклейки, інколи клієнти приносять різні ґаджети чи якісь малюнки, щоб ми їх десь повісили або ж залишають якісь фігурки, отримуємо також листівки. За якийсь час хтось приходить та з усмішкою каже: «Ой, моя фігурка стоїть, як круто». Також збільшилася кількість коміксів, їх стало набагато більше. Якщо йдеться про характер обслуговування, то це, думаю, без змін. Люди можуть сюди приходити та з усмішкою говорити про те, чим вони захоплюються і знайти щось нове, що їх дуже зацікавить.
Ти щодня проводиш час з коміксами, чи не атрофується у тебе захоплення мальописами при щоденній та буденній роботі з ними?
- У мене бувають такі моменти, коли це справді втомлює. Тим більше я читаю комікси не лише для розваги, а маю на це дивитися трішки по-іншому для того, щоб знати, що я буду продавати та кому. Тож навіть якщо мені той чи інший мальопис не подобається, мені б хотілося його прибрати, заховати, я все одно його стараюся прочитати, щоб знати, кому я можу його порекомендувати. Іноді це втомлює. У мене точно були два таких моменти, як цей, коли я не читав комікси кілька місяців. Тоді я просто не міг цього робити, а людям чесно та чемно зізнавався, що я не читав, нову інформацію мені розказував мій батько або люди, котрі ділилися своїми враженнями про той чи інший мальопис. Хоча я все одно міг рекомендувати якісь старіші комікси та продавати їх. Іноді мені хочеться подивитися фільм, прочитати книгу, або ж взагалі нічого не читати, а поганяти в м’яча. Тому час від часу комікси можуть втомлювати, це так само як і робота, може втомлювати, але, як я вже згадував, мальописи – це моє життя. Я зустрічаюся з друзями й вони хочуть поговорити про комікси, я на роботі – тут теж люди хочуть про комікси поговорити, я працюю в нашому видавництві – там теж комікси, я читаю комікси, я їх редагую та рекомендую…Це іноді втомлює, але, на щастя, мені подобається те, що я роблю. Тому навіть коли настає така мить втоми, вона швидко проходить, оскільки комікси - це моя пристрасть, тому мені легко знову почати отримувати від цього задоволення.
І ось в момент відкриття магазину, пунктуально об 11 годині в суботу прийшов перший клієнт. Поважного віку чоловік, розказав, що він навідується сюди регулярно:
- Мене звати Марек Желязовський, я прийшов сюди по комікси про Капітана Жбіка. Це комікси моєї молодості, колись я їх теж купував, але деякі з них пропали. Але тепер я радий, що їх перевидають, тож я приходжу сюди в магазин і збираю колекцію.
Які тренди зараз на ринку коміксів?
- Перш за все, можна сказати, що їх насправді два. Перший тренд, дуже потужний, – це манґа (японські комікси) і вона продається у великих кількостях. Я підозрюю, що це не тільки в Польщі, а й в усьому світі. У Франції чи в Сполучених Штатах, манґа захоплює ринок. Друга тенденція – це ностальгія за тим, що колись виходило. Люди пригадують щось, що було видано колись і, як наш клієнт хвилину тому, приходять і купують історії про Капітана Жбіка, перевидання класичних коміксів, які вийшли польською мовою добрих 50 років тому.
А що люди найчастіше купують у тебе в магазині?
- Вони купують буквально те, що я їм найчастіше рекомендую. Цього місяця, наприклад, найпопулярнішими коміксами, які ми продаємо, є Кайко і Кокош, це перевидання старого, класичного польського гумористичного коміксу. Інший – «Batman Knightfall» – це також перевидання коміксу, який у 90-х роках виходив польською мовою. На третьому місці, я б сказав, що це кримінальний комікс «Reckless», авторства Еда Брубейкера та Шона Філіпса. Я не беру до уваги манґу, тому що вона продається у настільки великих кількостях, що навіть не зорієнтуюся, що продається краще.
Відвідувачі в Centrum Komiksu
Яким жанрам коміксу люди надають перевагу зараз?
- Якщо дивитися по тому, що продається в нашій книгарні, то все більше людей відходить від коміксів про супергероїв на користь інших історій. Це може бути кримінал, може бути повсякденність, драма, але це має бути більш серйозна тема. Це не може бути щось на кшталт «стріляй, біжи, вибухи й кінець» – героям потрібно справді жити. Ці сюжети не можуть бути простими та банальними, вони мають бути складнішими, з людськими емоціями й це, мабуть, те, чого зараз все більше й більше шукають. Крім того, це не має бути проста розвага, а те, до чого ми повинні докласти трохи зусиль, або інтелектуально, або емоційно.
Розкажи, будь ласка, що зараз відбувається з польським коміксом?
- Крім коміксів, які виходять офіційно, я також продаю зіни, тобто комікси, які видають самі автори, self-publishing, це найчастіше польський комікс. У нього все добре. Звичайно, це не той рівень коміксів «Marvel», «DC Сomics» чи коміксів провідних польських видавництв, таких як «Kultura Gniewu» чи «Timof», хоча вони також публікують польських авторів, але це ніша, яка працює добре, і я сподіваюся, що з кожним роком буде все краще. Я також сподіваюся, що автори отримають за свою роботу пристойні гроші й тоді вони більше працюватимуть над коміксами, більше часу приділятимуть коміксам, а не просто оплачуваній роботі, тому цих історій буде більше і самі сюжети будуть кращими. Тому я просто тримаю кулаки за те, щоб польський комікс розвивався.
Щойно до магазину зайшов юний покупець, у якого ми поцікавилися, чим для нього є комікси:
- Мені 10 років, для мене все почалося з того, що мамин двоюрідний брат подарував мені комікси «Giganty».Так почалося моє захоплення коміксами, просто зараз їх у мене дуже багато, ціла шафа завалена. Центр коміксу – прекрасне місце, де можна купити комікси. Я їх ковтаю, наче це кульки морозива. Я розумію, що комікси — це один світ, а книги — це інший світ. Я віддаю перевагу світу коміксів, ніж світу книг, бо їх легше та швидше читати.
- Як часто приходять батьки з дітьми й що купують наймолодшим читачам?
Батьки щодня приходять щось купити для дітей. Найчастіше купують те, що дітям подобається. Ну, якщо вони приходять з малечею, я розмовляю з ними, а не з батьками. Коли приходять без дітей, я намагаюся запитати «що подобається дитині чи чим вона вже цікавиться, і чи пасуватиме їм історія з магією, чи історія з гумором?». Кожна дитина різна, кожен читач різний і до кожного треба підходити індивідуально, тому немає такого, що щось купують найчастіше. Хоча, бестселерів багато. Коли діти ще дуже маленькі й не вміють читати, то є польська серія коміксів, дуже гарна та крута, називається «Detektyw Myś Zbyś». Коли дитина підростає та може сама читати, є комікс «Ryjówka przeznaczenia», він також дуже гарний. Якщо батьки не дослухаються до моїх порад, то купують Кайко і Кокоша або Титуса, Ромека та Атомека, тобто комікси, які вони самі пам’ятають, але дітям це не завжди подобається.
Чи часто діти сперечаються з батьками через їх вибір?
- Таке буває. Я намагаюся говорити з батьками, бо коли дитині 11-12 років, у неї є телефон, то вона вже точно бачила набагато серйозніші речі, ніж Дональд Дак чи Том і Джері. Можливо, вона хоче чогось більшого, більш серйозної історії, і я намагаюся порекомендувати щось таке, що підходило б не тільки дітям, але й батькам. Але так, батьки дуже часто не розуміють, що їхня дитина вже не дитина і їй хотілося б почитати щось серйозніше. Це також стосується, наприклад, манґи. Батьки переглядають Наруто, а там кров і питають: «Як це? Мій 10-річний син читає манґу, комікс, де кров?». Ну, ваш 10-річний син грає в ігри, де є кров, тому для нього це дрібниці. А сама історія в Наруто не страшна, справді, так що десятирічний може прочитати.
Враховуючи, що велика кількість українців перебуває чи прибули в Польщу останнім часом - чи плануєте, чи, можливо, вже враховуєте потреби цієї групи потенційних покупців?
- На цю мить у мене небагато пропозицій англомовних коміксів, які можна читати, будучи громадянами різних країн. Кілька польських видавництв також видають комікси українською, дитячі польські мальописи українською. Ми, як Польська асоціація коміксів, намагалися започаткувати певну співпрацю з українськими видавцями, щоб торгувати цими українськими коміксами тут, але наразі все призупинилося. Досить складно організувати логістику, транспортувати мальописи до Польщі, а також підписувати комерційні угоди
Що б ти хотів покращити, удосконалити?
- Я хотів би набагато більше місця, тому що коли комікс у Польщі розвивається, то скоро і мені тут не вистачить місця, потрібно буде більше полиць, більше поверхів. Що ще б я хотів покращити? Я думаю, що скоро треба буде подумати про помічника, щоб ми тут не тільки з родиною працювали, а щоб хтось зі сторони допомагав. Чи щось ще б я хотів покращити? Мабуть, ні, бо перш за все, нам важливо мати максимальний доступ до постачання коміксів, щоб отримувати регулярно ще більше коміксів та ставити тут на полиці. Ми дуже старанно працюємо над цим, і, здається, це успішно, тому що коли ви сюди приходите, то можете знайти абсолютно все.
На сторінці у Facebook можна прослідкувати, що до вас нові комікси надходять дуже швидко. Як у вас розвивається співпраця з видавництвами?
- Як я вже згадував, що у Варшаві є кілька видавництв, ми всі знайомі між собою, тому мені набагато легше знайти та взяти в них раніше. До того ж мені інколи просто приходять смс-ки, у яких написано, що вже все є, скільки мені треба коміксів, коли приїду забирати. Наш ринок коміксів невеликий, тож в більшості ми всі одне одного знаємо - видавців, авторів, тому й мені простіше дістати нові комікси раніше.
- Що ще ви можете запропонувати читачеві, любителю коміксів окрім товарів на полицях? Чим займається Центр Коміксу?
Створює та будує спільноту. Сюди приходять люди, обмінюються думками, діляться своїми захопленнями, розповідають історії та обмінюються спостереженнями. Це справді Центр коміксу. Не просто мальописи на полицях, а люди, які будують Центр коміксу, будують своєю присутністю, розмовами та характером.
Тим часом ми поспілкувалися із ще однією відвідувачкою:
- Привіт, мене звуть Уля Тшецяковська, мені 41 рік. Прийшла сюди, щоб купити комікс на подарунок, час від часу приходжу сюди й завжди в захваті від того, що тут можна знайти – від безлічі звичайних сюжетів, до вигаданих, фантастичних. Тут все на місці, найсвіжіше, красиві видання. Сьогодні я-от купила те, з чого точно буду задоволена і буде задоволена людина, якій я подарую комікс.
У 2020 році вийшов фільм про Центр коміксу, розкажи, будь ласка, з чого все почалося?
- Ідея фільму була не наша. З цією ідеєю до нас прийшов хлопець на ім'я Мацєй Верут і сказав, що він захоплюється кіно, знімає фільми й хотів би відпочити від коротких художніх форм і зніме документальний фільм. Він сказав, що у нас дуже класне місце, ми дуже круті люди, він би щось зняв на 10 хвилин на дзеркальну камеру. Ми погодилися, а Мацєк зник, його не було пів року, після чого він з’явився, показує нам блокнот з планом і каже, що фільм буде займати трошки більше пів години. Ну, врешті-решт, фільм вийшов на годину і 20 хвилин. Його сприйняли дуже тепло, мені він подобається. Хоча, мені дивно говорити про фільм, в якому я бачу своє обличчя, але а все ж таки, мені подобається. Я бачу, що люди дуже добре реагують. Загалом іноді мене впізнають люди на вулиці, які не є моїми клієнтами, підходять, мовляв, знають, що я з магазину коміксу. Отже, це був веселий досвід та весела пригода. Я вважаю, що це найкраще представлення тих коміксних часів - такий собі шматочок історії цього місця, цього середовища.
Сюди приходить багато людей, з того, що бачу, їм тут подобається. Який секрет твого успіху?
- Це автентичність і відкритість. Ми не прикидаємося, не нав'язуємось, ми просто такі, як є. Ми говоримо людям, що нам подобається, а що ні, не тиснемо. Коли щось, на нашу думку, погане, ми так і говоримо і я не буду це людям нав’язувати. Навіщо мені продавати комусь комікс, який може бути слабким, вони прочитають щось таке і не прийдуть назад? Я віддаю перевагу тому, щоб вони поверталися, навіть розповідали комусь, що читали щось подібне. Отже, можна сказати, що секретом є знання про комікси, про середовище мальописів. Ця автентичність дає нам можливість конкурувати, мати у доступі багато коміксів, про що я вже згадував. Ми намагаємося мати все, що можемо, тому інші стаціонарні чи інтернет-магазини не можуть запропонувати стільки коміксів, скільки ми маємо.
Якуб розказав одну з цікавих історій, пов’язаних з роботою, яка йому запам’яталася:
- Одного разу прийшла пані, яка є нашою постійною клієнткою і купує комікси для своєї дитини, в основному Дональда Дака. Вона каже: «Пане, я б хотіла такий комікс, щоб моя дитина читала щось більше, ніж цього Дональда Дака». Я беру та показую їй комікс під назвою Усаґі Йоджимбо про кролика-самурая, чудовий комікс. «Пане, але я хочу щось серйозне, а ви мені даєте комікс про кролика. Ні-ні», а я відповідаю, щоб вона спробувала почитати, дитині сподобається. Ну вона не дуже хотіла, але взяла. Наступного дня, незадовго до відкриття, я йду на роботу і я бачу, що вона чекає під дверима. «Доброго ранку, що сталося?». Ну і вона розказує, що після того, як вчора дитина пішла спати, то вона сіла й прочитала комікс, а сьогодні хоче два наступні. Тож я дуже рекомендую Усаґі Йоджимбо – феноменальний комікс.
Насамкінець Якуб розповів, що магазин працює тільки у стаціонарному режимі, але при тому є багато постійних клієнтів:
- Магазин працює в основному стаціонарно, у нас є постійні клієнти, які звертаються до нас через фейсбук або пишуть нам електронною поштою. Ми також відправляємо їм замовлення поштою. Така форма контакту посилилася, коли спалахнула пандемія – люди сиділи вдома, ніхто нікуди не виходив. Тоді ми пропонували доставлення «від дверей до дверей», клали комікс на килимок або просто відправляли пакунок поштою. Деякі люди вирішили дотримуватись такої форми, тому що, наприклад, взагалі виїхали з Варшави, але не хочуть міняти місце, де вони купують комікси, тому що відчувають зв’язок з нами, тому що ми їм подобаємося і хочуть, щоб ми заробляли, тому замовляють у нас із доставкою. Насправді завдяки великій підтримці людей, наших постійних клієнтів, ми вижили в пандемію. Це були люди, які дзвонили й питали, чи все у нас добре. Для постійних клієнтів я пропоную знижки. У глибоку пандемію приходить один клієнт, він дійсно бере багато коміксів, я йому рахую зі знижкою, а він каже, що не хоче знижок, «стільки років з вами брав зі знижкою, але тепер хочу заплатити повну ціну». Тож для мене це було дуже приємно. Це також показово, що ці люди приходять сюди не лише для того, щоб купити комікс, але вони приходять також заради нас, заради атмосфери, тому що відчувають зв’язок із цим місцем, тому що почуваються його частиною та дуже добре, тому що вони є його частиною.
Запрошуємо послухати передачу у доданих звукових файлах
Роман Гаврищак