Виставка ART WAR створена в рамках міжнародної мистецької резиденції BIRUCHIY TRANSCARPATHIA 022. Проєкт об’єднав 40 митців з України, Італії, США, Австрії, Великої Британії, Франції, Чехії, Данії та Польщі. До експозиції увійшли роботи, створені переважно у часи повномасштабного російського вторгнення в Україну. Експозицію складає живопис, графіка, інсталяції, скульптура, фото та відео подій в Ірпені, Бучі, Гостомелі, Ворзелі, Бородянці, Києві, Харкові, Лисичанську та інших українських містах, які зараз частково чи навіть повністю стерті з лиця землі.
Проєкт створено з метою привернути увагу до необхідності допомоги дітям, які постраждали від воєнних злочинів, скоєних російськими солдатами в Україні, а також, як переконує співоорганізаторка виставки Катажина Муньо, має нагадувати про необхідність беззаперечної допомоги Україні.
«Виставка — це своєрідний голос, своєрідний крик про те, що недалеко за нашим кордоном триває війна. Що звичайні люди гинуть, що звірства тривають 24 години на добу, що українці з дітьми тікають звідти. Ми, поляки, іноді думаємо: ось ми знову комусь допомагаємо, знову якийсь збір коштів, ми кажемо собі, що ось ми так багато всього робимо, а від нас все одно щось хочуть. Ця виставка — це своєрідний крик художників, який нагадує нам, що ця війна не закінчилася, що є люди, які тікають від бомб та від звірств, і що ми їм просто потрібні. Це боротьба з Путіним, крик українських артистів, нагадування про те, що там відбувається. Нагадування полякам, європейцям — допоможімо їм, бо самостійно вони не впораються. Тому давайте приймемо біженців, давайте звільнимо місця в квартирах, школах, у медичних закладах. Допомагаймо!»
«Про цю війну не можна забувати. Я думаю, що ми, як поляки, склали іспит. Як ви бачили, ми прийняли під свій дах біженців. На вулицях не було бездомних українських жінок з дітьми, це великий жест милосердя поляків. Українці це цінують: щоразу наголошують, що вдячні за допомогу, за милосердя, за прихисток, за їжу, за гроші, за зброю, за хліб, який відправляли за кордон. Але ми маємо так чинити постійно. Тому що війна все ще триває. Саме тому і була створена ця виставка. Саме тому є ці емоції, цей біль, який ми можемо тут побачити. Щоб ми не забували про допомогу», — переконує Катажина Муньо.
Виставку ART WAR можна оглянути до 2 жовтня у Домі соціальних інновацій за адресою у Варшаві вулиця Братська 25 (ul. Bracka 25 — ред). Вхід на виставку безкоштовний. Відвідувачка виставки Антоніна Цюженьська, яка постійно підтримує Україну, наголошує на важливості культурного фронту для перемоги України у війні: «На цій виставці можна побачити великий біль і страждання. Побачити трагедію, яка торкнулася українського народу. Справді, як сказали творці цієї виставки, потрібно підтримувати цю культуру, потрібно підтримувати таку ініціативу, тому що це друга форма фронту, друга форма боротьби з окупантом. Зараз солдати на українському фронті воюють і гинуть, але боротися з окупантом можна також через популяризацію української культури. Мені здається, що це надзвичайно важливо для нас, для польського суспільства. Почнімо з цієї добровільної підтримки, але слід допомагати також створювати такі культурні ініціативи. Не важливо, чи будуть вони на перетині різних форм мистецтва. Важливо, щоб ми пізнавали цей народ, щоб ми його пізнали ґрунтовніше, і ви бачите, що є що пізнавати. Чудовий досвід для мене, як не спеціаліста в цьому питанні».
А історикиня мистецтва Романа Рупєвіч приїхала спеціально з Казімєжа Дольного, щоб переглянути роботи українських митців: «Я мала нагоду побачити цю виставку: вона дуже зворушлива, але передусім вона показує польському глядачеві українське мистецтво, яке для нас зовсім невідоме. Ми справді мало знаємо про українське мистецтво, не лише про сучасне, а й про те минуле. Мало фахівців мистецтвознавців у Польщі займаються цим мистецтвом. Завдяки цій виставці ми можемо побачити, що Україна справді в Європі. Це мистецтво справді європейське, мова його вираження дуже сучасна. Ми можемо побачити тут як концептуалізм, так і мінімалізм, а також посилання на поп-арт чи напрямки, які я навіть не можу назвати, але десь внутрішньо вони дуже багато говорять людині. Я справді закликаю всіх, хто цікавиться сучасним мистецтвом, приїхати сюди, відчути це, побачити цю мову вираження українських митців, болючу і вистраждану. Часто ці роботи творились десь на фронті. Тут також представлена мисткиня, яка щодня фотографувала моду, і тепер вона є фотографом-документалістом цієї трагедії. Це дуже важливо» .
«У своїх спогадах я повертаюся до Другої світової війни, до зруйнованої Варшави і до того, що тоді всі митці хотіли захистити польську культурну спадщину. І тут митці показали, як їм тепер живеться в Україні, яку зараз знищують російські окупанти. Я теж дуже зворушена. Рекомендую всім. Сюди варто приїхати і це побачити».
«Диктатори завжди панічно боялися мистецтва, тому що мистецтво було їхнім ворогом. Мистецтво завжди є в опозиції, не боїться політики, не боїться говорити правду про диктатора, нещадного, деструктивного, і сьогодні саме ця виставка говорить правду про російську окупацію. Це боротьба проти Путіна, з яким митці боролися за допомогою цієї виставки тут, у Польщі, у Варшаві».
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник