Українська Служба

«Не вагітна» і «Мам», розмова про війну і материнство з авторкою романів

03.10.2022 16:40
Книга «Не вагітна» вийшла новим накладом. Популярний автобіографічний роман української письменниці Каріни Савариної з гумором розповідає про те, як не збожеволіти, коли всі навколо вагітніють, а ти ні. До речі, продовженням цієї історії була ще одна книга з назвою «Мам», вже про материнство. Авторка кілька років живе в Польщі, від початку війни активно допомагає українцям і пише третю книгу про вимушених мігрантів. З гумором і вдячністю розповіла, чому переїхали до Познані, як для неї почалась війна, про автобіографічні романи і абсолютно новий літературний досвід
Аудіо
  • Розмова з Каріною Савариною, письменницею, авторкою романів "Не вагітна" і "Мам". Про вагітність і материнство, книжки, життя в Польщі і війну.
 ,
Каріна Саварина, письменницяКаріна Саварина

Письменниця Каріна Саварина про нову книгу: «Я взяла 50 інтерв'ю у жінок, які виїхали і, на жаль, мають досвід пережитої війни. Я з ними ніколи не раніше розмовляла. Це унікальний письменницький досвід, тому що писати про себе — це одне, а про іншу людину, зовсім не торкаючись себе — зовсім інше. Всі ці люди впустили мене в новий унікальний світ. Для мене стало відкриттям, наскільки сильні українці».

Авторка книг «Не вагітна» і «Мам»: «Я безмежно вдячна Польщі, цій землі, за тих людей, яких вони прийняли, за прихисток, за турботу, добре слово. Дякую, що ми опинилися тут, тому що мені здається, що це найкраще місця для нас всіх нині».


обкладинка книги обкладинка книги

Уривки з книги «Не вагітна»: «Ми з подружками по вулиці постійно гралися у весілля. Діставали з шафи весільну сукню моєї мами і по черзі виходили одна за одну заміж у страшенно великій білій сукні. Носили фату, пили з келихів воду, уявляючи, що то шампанське. Раділи вдалому заміжжю. В усьому нашому маленькому житті страшною була лише одна думка — ніколи не вийти заміж.

Кожного ранку у мене однаковий ритуал, я роблю все швидко – чищу зуби, стаю на ваги, пісяю на тест на вагітність, готую сніданок, кидаю у смітник тест, трохи реву, гортаю стрічку інстаграму, потім фейсбуку, дістаю зі смітника тест, щоб перевірити його знову, збираю сумку в басейн, чухаю собаку, кричу на виході: «Люблю тебе!», гримаю дверима, дивлюся, як двері ліфта автоматично зачиняються перед моїм обличчям.

За спиною стоїть колишня чоловіка і важко дихає мені у потилицю. Я веду зворотний відлік у голові, щоб не думати про неї. Ми живемо в одному будинку, вона на 10 поверхів вище, на 10 років молодша, на 10 сантиметрів вища за мене. В лівій руці я тримаю пакет зі сміттям, через тонкий поліетилен просвічується моя нескінченна надія — ціла купа тестів на вагітність з однією смужкою. Цікаво, вона на них дивиться? Знає, що це таке? Бляха, чому ми постійно зустрічаємося у цьому вузькому, як труна, ліфті?»

Більше слухайте в доданому звуковому файлі. 

Євгенія Мотрич