Сьогодні у нас в гостях Адам Русек, соціолог та історик коміксів. Пан Адам народився у 1953 році. Випускник Інституту соціології Варшавського університету, доктор гуманітарних наук. Працівник Національної бібліотеки у Варшаві, зараз перебуває на пенсії. Пан Адам упродовж 30 років вивчав історію польських мальописів. Він є автором багатьох новаторських публікацій на цю тему, а також куратором виставок, присвячених коміксу. Нещодавно, а саме у червні 2022 року пан Адам випустив об’ємну книжку про Історію польських коміксів до 1989 року, і про неї, зокрема, сьогодні також поговоримо. Спочатку дізнаємося, з чого розпочалося наукове зацікавлення коміксом у пана Адама Русека:
- Все розпочалося з конференції, до якої я мав підготувати доповідь. Конференція була про нові медіа і це був, мабуть, 1994 рік. Тоді я вибрав тему історії коміксів у Польщі й почав збирати матеріал, а виявилося, що його немає. Насправді не було чого накопичувати. Тому довелося самостійно порпатися в матеріалах, порпатися в бюлетенях про те, що колись видавали у Польщі. Тоді я, коли писав цю доповідь, подумав, що історія польського коміксу – цікава галузь, яку ще в Польщі ніхто не досліджував, тому це треба робити. Ось так я і розпочав.
Стандартне запитання для гостей моєї рубрики. Що для вас комікс? Це хобі, робота чи пристрасть?
- В дитинстві я читав комікси, тоді їх у Польщі було небагато, але з коміксів колись виростаєш, принаймні я виріс. Однак я знав, що це цікаве середовище, і коли в мене були діти, я зацікавив їх літературою, читаючи комікси, тому комікси залишилися зі мною. Я знав, з чим комікс їдять, що властиве мальопису, тому мені було досить легко впоратися із самою історією. Не можу сказати, що мальописи - це була моя велика пристрасть, ні. Я не витрачаю час на прочитання нових коміксів, але я їх люблю і не цураюся цього.
Коли я писав магістерську на тему коміксів, мої рідні поставились доволі скептично до вибору теми. Ви вже стільки років присвятили дослідженням історії коміксу, звідки ви черпали натхнення?
- Моя мама до кінця життя не вірила, що чимось таким можна серйозно займатися, адже історія коміксів - це звучить безглуздо. Але у суспільстві таке ставлення до коміксів змінюється. Звідки я черпав натхнення? Це в основному через дослідження преси, особливо дослідження коміксів міжвоєнного періоду Польщі, де мальовані історії були переважно в газетах. Я мав дослідити великий обсяг довоєнної польської преси, а в ті часи з’являлося і зникало багато коміксів, що було дуже типовим для газет того періоду й у цій історії було дуже цікаво порпатися.
10 червня 2022 року вийшла книжка про історію польського коміксу до 1989 року. Це величезне історичне дослідження, присвячене історії польського мальопису від його початків, тобто від середини XIX століття. Розкажіть, будь ласка, про цю книгу більше, адже вона справді дивує навіть своїми габаритами.
- Книга дуже важка, тому що важить 4 кілограми, також має великий формат, тому вона доволі солідна в науковому обсязі. Я, звісно, жартую, але книга присвячена історії польського коміксу до 1989 року, тобто до політичних змін, які тоді відбулися в Польщі. Я почав цю розповідь з передісторії, тобто з таких мальованих історій, які видавали на польських землях, коли Польщі не існувало – вона була поділена в середині XIX століття. Тож тоді виходили старі газетні історії, зроблені польськими класиками ілюстрації. У цьому короткому розділі розповідається про те, що було до «справжнього» коміксу. Потім історія міжвоєнного коміксу, бо, на мою думку, історія польського мальопису почалася відразу після того, як Польща відновила свою незалежність у 1919 році. Потім настає період Другої світової війни й те, що сталося незабаром після неї. Потім йде період сталінізму, коли комікси переставали публікувати або заміняли виробничими романами. Після цього настав період відбудови, який розпочався після політичного прориву в Польщі в 1956 році, коли Ґомулка прийшов до влади. Потім у газетах відразу ж знову з’явилися коміксові історії. Цей період закінчується 1967 роком і плавно перетікає в найкращий період мальописів, названий прихильниками «золотим». Я не знаю, яким він був, але тоді було дуже багато коміксів у Польщі. То були роки 1968-81. У 1981 році почався воєнний стан і знову почалися пертурбації з мальописами. То був такий період соціалізму і тоді почало з’являтися все більше західних мальописів у Польщі. Так було до 1989 року. Тож, по суті, я досліджував історію коміксів, як таку-собі політичну історію Польщі. На мою думку, це цілком очевидне твердження, що в післявоєнній Польщі вся книговидавнича справа була централізованою, вона мала одного власника – керівну партію. Тому, коли в цій партії відбулися певні зміни, змінилося і ставлення до поп-культури, тобто і до коміксів. Тож можна через призму історії трохи поспостерігати за політичною історією Польщі.
Книга Адама Русека Komiks Polski
Як виглядав процес написання та видання цієї книги Komiks Polski?
- Процес написання був досить простим, тому що я вже мав деякі напрацювання, знав, про що хочу писати. Мені було легше, пишучи про ранній період, бо доводилося повертатися до своїх власних книжок, трохи доповнивши їх зміст. Однак, коли мова йде про «Золотий вік», тобто період сімдесятих років, - я з ним був не дуже знайомий, то ж сидів в бібліотеці, шукав і читав, переглядав газети, журнали, позичав різні комікси й уважно все вивчав, після чого синтезував. Це було досить складне завдання, тому що, з одного боку, це має бути синтез, не потрібно надто вдаватися в деталі, але з іншого боку видавець підштовхував до того, щоб було багато подробиць. Річ у тім, що книга націлена на звичайну людину «з вулиці», не фаната. Тому я якось намагався поєднати одне з іншим, тож сподіваюся, що можна книгу читати без відрази. З виданням книги було доволі кумедно, адже я писав її на замовлення. Отже, в одному із видавництв, яке зараз не видає нічого, таки вмовили мене написати щось подібне. Ця книга мала вийти у 2018 чи 2019 році, десь тоді була річниця сторіччя польських коміксів, але у видавництві втратили інтерес до публікації цієї книжки, то ж я залишився з машинописом у руках і мусив сам шукати іншого видавця, що зайняло деякий час. Зрештою видавець знайшовся і в нього виникла ідея, що ця книга має бути також для колекціонерів. В результаті такий величезний формат, багато ілюстрацій, інформації, які не пов’язані тісно з коміксом, якісь цікавинки. Я спочатку був проти цього, але зараз вважаю, що це пішло книзі на користь, бо вона видана шикарно, з чудовими ілюстраціями. Підозрюю, що тираж вже вичерпаний, хоча не знаю точно, як воно насправді, але, попри високу ціну, книгу розкупили.
А що це за цікавинки, про які ви згадували?
- Це речі, маловідомі широкому загалу шанувальників коміксів у Польщі. Цікавинки різного типу, наприклад, хто вперше профінансував легендарне перше видання серії Legendarne Dzieje Polski або історія про те, що перші обкладинки до серії Kapitan Kloss не були зроблені польськими ілюстраторами, а шведськими тощо. Завжди є якісь такі цікаві деталі, про які мало хто знає.
Чи плануєте працювати над дослідженнями історії польських коміксів, але починаючи з 1989 року?
- У мене є такі пропозиції, але ще хочу кілька років пожити. З цим періодом ми потрапляємо в небезпечну зону, тому що художники коміксів дуже амбітні, дуже чутливі, якщо йдеться про власне еґо, тому я боюся, що можу когось образити й прокинутися із розбитою головою. Ні, я, звісно що, жартую, але вважаю, що на сучасний період потрібні молоді сили, люди, які цим займаються, а не як я - старий чолов’яга, який досить цинічно ставиться до всього. Цей період мають досліджувати люди, які в ньому сидять, сплять, тому я залишаю це для молодших.
Чи задоволені ви тим, як сьогодні розвивається польський комікс?
- Я задоволений та із радістю за цим спостерігаю, тому що у 90-х роках на ринку майже не було польських коміксів. Це дуже розчаровувало молодих творців. Здебільшого вони зустрічалися на різноманітних конвентах і видавали власні зіни, куди намагалися запхати свої роботи. Зараз, однак, ринок коміксів є великим, щомісяця виходить багато мальописів. В основному вони, звичайно, іноземні, але є багато польських мальованих історій. Активізувалися також художниці, що теж дуже тішить, тому що до певного моменту польський комікс був переважно чоловічою ділянкою, а зараз у нас багато авторок. Це все розвивається. Комікси подобаються не лише фанатам, дітям, а й все більше людей їх читають, все більше осіб у суспільстві переконуються, що мальописи - це не розвага для психічно хворих, а для всіх.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Роман Гаврищак
