Музей скульптури імені Ксаверія Дуніковського в Крулікарні, що є філією Національного музею у Варшаві, запрошує на відкриття літнього сезону. Серед іншого, можна буде взяти участь у тематичних прогулянках та майстер-класах з малювання чи з хореографії Відкритої скульптурної майстерні, побачити нову виставку робіт Аліни Сьлєсінської та насолодитися фортепіанною музикою. Урочисте відкриття літнього сезону розпочнеться 2 червня концертом польського піаніста Бартека Вонсіка із циклу «Pianokrąg» («Фортепіанне коло» — укр.), який проходить вже п'ятий рік поспіль.
Музикант виконає твори Мередіт Монк. Деякі з них написані для двох фортепіано, але прозвучать у версії для одного інструменту у супроводі заздалегідь підготовленої другої партії. Це означає, що Бартек Вонсік вперше зіграє сам із собою.
«Насправді, я навіть не знаю, як назвати ці мої концерти. Вони почалися близько п'яти років тому під час пандемії. А перед цим передував ще один концерт у Крулікарні, тож для мене це місце — особливе. Тоді прийшла дуже велика аудиторія і не всі глядачі змогли поміститися в залі на стільцях, тому їм довелося всаджуватися на підлозі навколо мене і утворилася особлива спільнота та єдність. Я відчув, що це початок ідеї, яку я хотів би продовжити, і виявилося, що вона можлива тут, у Крулікарні. Коли я грав перший концерт із "Pianokrąg", я був у залі зовсім один з огляду на пандемічні обмеження, але слухачі, на щастя, заповнили зелений простір парку Крулікарні. З того часу так і є. Я запрошую кожного знайти своє місце на цій галявині, побути зі своїми близькими, послухати музику. Ще одним емоційним моментом для мене є дійство після концерту, коли я прощаюся зі слухачами і виходжу на сходинки палацу, а в цей момент за їхніми спинами сідає сонце і освітлює та просвічує їхні фігури. Це — одне з найкрасивіших видовищ. І саме звідси походить тема цього року — "Літо любові". Я просто хочу подякувати глядачам, за те, що вони приходять. Всі композиції, які я пропоную до виконання намагаюся інтерпретувати через свою чутливість, своє бачення. Цього року концерти відкриватимуться твором Мередіт Монк — американської композиторки, жінки з гарною посмішкою, прекрасною аурою, дуже виразним поглядом. Це — специфічна музика. Я виконую її аранжування для сольного фортепіано. Побачимо, що з цього вийде, однак, я вже робив такі авторські теми. На першому концерті п'ять років тому я грав свої аранжування пісень гурту Radiohead, які згодом вийшли у моєму сольному альбомі. Друга цьогорічна зустріч буде продовженням попередніх концертів, де я представляв музику до фільмів. Цього разу буде музика з фільму "Ті дні, ті ночі" (або "Назви мене своїм ім'ям") режисера Луки Ґуаданьїно. І останній концерт — це мій сольний проєкт, де я переплів звуки фортепіано з електронікою і зі звуками природи, які я записував кілька років. Вони були у мене в нотатках, у диктофоні, у телефоні. І я використав їх, щоб нарешті побачити світло дня і вступити в діалог з моїм улюбленим інструментом», — поділився Бартек Вонсік.
Наступні концерти проходитимуть у перші неділі місяця: 7 липня, 4 серпня і 1 вересня. Третій із цьогорічної серії стане зустріччю з творчістю Бйорк. Це є також здійсненням мрії Бартека Вонсіка — відобразити всесвіт музики цієї ісландської виконавиці у своїх аранжуваннях для соло фортепіано. Заключний концерт стане прем'єрою нової версії сольного проєкту Бартека Вонсіка «Pianorizon». Ним піаніст анонсує другий сольний альбом з такою ж назвою. Музикант зауважив, що сам простір Крулікарні стає співавтором у виконанні, а дерева та вітер створюють певну акустику.
«На вулиці є динаміки, тож звук розходиться усюди. Наскільки я знаю, якість звуку на вулиці — хороша, я завжди намагаюся про це дбати. А потім я бачу в соціальних мережах слухачів якісь фрагменти з цього концерту. Звісно, що і хмари, що рухаються, літак чи пташка, що пролітають повз, доповнюють цю музику. Хочу додати, що на створення циклу "Pianokrąg" мене також надихнула промова Ольги Токарчук, нобелівської лауреатки наприкінці 2019 року, в якій вона говорила про ніжного оповідача. Я хочу бути чуйним та чутливим оповідачем і презентувати музику саме таким чином», — додав Бартек Вонсік.
Наприкінці червня (27 червня) Музей скульптури імені Ксаверія Дуніковського запрошує на зустріч зі скульптурами Аліни Сьлєсінської. Виставка «Аліна Сьлєсінська. Ескізи простору» триватиме до 13 жовтня і є символічною, адже скульпторка — учениця Ксаверія Дуніковського. У своїй творчості вона перетинала межі між скульптурою та архітектурою і робила це у візіонерський спосіб та подекуди суперечливо. Сьлєсінська створювала простори, які об'єднують людей, відкривають нові перспективи і напрочуд близькі до ідеї «Форм мистецтва».
«Ми згадуємо постать Аліни Сьлесінської у контексті простору. Вона працювала на межі скульптури та архітектури, що абсолютно нечувано у той час. Це була певна тактика, яка дозволила їй стати відомою за межами Польщі. Її пропозиції, особливо у Франції, як то кажуть, впали на дуже благодатний ґрунт. Там вона почала співпрацювати з бразильським архітектором Оскаром Німеєром. Ми покажемо лише шість скульптур у приміщенні, а сьома знаходиться на території парку. У нашій колекції є більше робіт Аліни Сьлєсінської. Ми запропонуємо поговорити про них у наступні роки. Зараз будемо показувати, в основному, роботи, які поєднують скульптурну модель і архітектурний задум. Ми покажемо їх разом із малюнками з приватних колекцій, щоб продемонструвати, як Аліна Сьлєсінська трактувала просторові проблеми та як над ними працювала. Бо для скульптора простір – це такий, що активно бере участь у побудові скульптури. Його можна розглядати з різних боків. Те, що туди щось проникає, є активним елементом скульптури. Аліна Сьлєсінська уявляла набагато більший масштаб такої скульптури, в якій можна жити. Скульптури, яка є архітектурою, або, яка організовує містобудування», — пояснила кураторка виставки Аліція Ґзовська.
Супроводжуватиме літо у Крулікарні широка програма заходів на свіжому повітрі. Наприклад, кураторські прогулянки Парком скульптур, майстер-класи з малювання для молоді та дорослих за мотивами творчості Аліни Сьлєсінської, а також хореографічні екскурсії. Метою Відкритої скульптурної майстерні є роздуми про саму скульптуру як просторове мистецтво, що провокує рух, а також пошук спорідненості між тілом і скульптурною матерією. Сама ж виставка є частиною виставково-дослідницького проєкту, присвяченого польським скульпторкам.
«Музей скульптури імені Ксаверія Дуніковського в Крулікарні — це унікальне місце. Перш за все, завдяки своїй палацовій архітектурі XVIII століття та історії місця, що сягає часів Станіслава Авґуста. Чудове паркове оточення, досить незвичне в самому центрі міста, тут є чудова зелень, серед якої можна помилуватися скульптурами сучасних польських митців. Але ми хочемо робити наші колекції більш доступними і тому покажемо публіці добірку скульптур Аліни Сьлєсінської, хоч вона не була запланована раніше, і останніми роками в Крулікарні був дещо "мертвий сезон" з точки зору представлення художніх виставок. Це — лише прелюдія до майбутніх великих виставок, які є частиною вже широкої і постійної дослідницької та виставкової програми жінок-скульпторок, адже наступної весни публіка зможе помилуватись роботами учнів Антуана Бурделя, польськими скульпторами, які навчалися в майстерні видатного французького митця. Це — проєкт з вибудови систематичного знання про творчість польських жінок-скульпторок 1950-1960-х на мапі мистецтва XIX-XX століть, про їхню боротьбу, про їхній статус мисткинь, про негаразди долі і великі успіхи», — розповіла виконувачка обов'язків директора Національного музею у Варшаві Аґнєшка Росалес Родріґес.
Запрошуємо слухати аудіоверсію матеріалу
Христина Срібняк