Кожна третя будівля на Краківському передмісті у Варшаві — слід саксонської епохи

У XVIII столітті Варшава зазнала просторової трансформації. До того часу місто розвивалася вздовж Вісли, «вісьове планування», запропоноване саксонськими архітекторами, дало поштовх для розширення міста на захід

Йоахім Даніель Яух за проєктом Йоганна Фрідріха Керхера. Королівський замок у Варшаві, утопічний проєкт резиденції, вигляд з боку Вісли, 1735–1750 за проєктом 1698–1700 років

Muzeum Narodowe w Warszawie / https://biuroprasowe.zamek-krolewski.pl/informacje-prasowe/zalacznik/2802141

Епоха саксонської династії на польському троні позначилася не лише поглибленням політичної кризи і залежності держави від іноземних країн, а й розвитком мистецтв, зокрема, архітектури. У XVIII столітті Варшава зазнала просторової трансформації. До того часу місто розвивалася вздовж Вісли, вісьове планування дало поштовх для розширення міста на захід. У той час до Варшави прибуло багато видатних архітекторів та інженерів із Саксонії, що сприяло архітектурному розвитку міста. Поглянути на архітектуру як інструмент політичного впливу, а також на амбітні, хоч і не завжди реалізовані архітектурні плани Веттинів запрошує виставка «Саксонські візії — архітектура влади» у Королівському замку у Варшаві. У центрі уваги експозиції — оригінальні архітектурні креслення проєкти розширення королівської резиденції за часів правління Авґуста ІІ Сильного та його сина Авґуста ІІІ, що зберігаються в Саксонському державному архіві в Дрездені.

«З 1698 року, відколи Авґуст ІІ Сильний прибув до Варшави, він одразу ж почав думати про перебудову замку, аби він був обернений до Вісли. Не тільки для того, аби мати можливість насолоджуватися красою палацу з човна, а й тому, що раніше весь простір перед замком був зайнятий господарськими будівлями. Тут були стайні, кухня з аптекою та іншими необхідними будівлями, стояли карети, натомість великої замкової площі не існувало», — розповів куратор виставки «Саксонські візії — архітектура влади» Якуб Бендковський.

Опинившись у замку, монарх побачив, що будівля була досить старою, з початку XVII століття, оздоблена в уже немодному на той час стилі раннього італійського бароко. До перебудови він залучив Йоганна Фрідріха Кархера, а також, ймовірно, інших архітекторів, які мали розробити проєкт масштабної перебудови. Авґуст Сильний цікавився архітектурою і здійснював власні спроби у цій галузі. 

«Нам відомо, що він активно втручався у створення проєктів — архітектори не мали повної свободи. Вважається, що проєкт, який ми нині представляємо, належить до ранніх і датується періодом між 1698 і 1700 роками. Він був дійсно грандіозним, фасад мав бути понад 300 метрів, однак його не було реалізовано, мабуть, не стільки через брак грошей, скільки через відсутність сприятливої політичної ситуації. Невдовзі розпочалася Третя Північна війна, в яку Річ Посполита була втягнута, хоча офіційно участі в ній не брала. Своє вагоме слово мала й шляхта: її не влаштовували абсолютистські прагнення короля до зміцнення влади. У такій ситуації монументальна будівля, яка мала стати символом могутності монарха, могла викликати лише спротив», — пояснив Якуб Бендковський.

Авґуст ІІ обмежився лише незначними змінами в оздобленні замку, в тому числі й Сенаторської зали. Вона була найбільшою у замку і слугувала не лише для засідань сенату та політичних прийнять, а й була місцем для карнавалів і розваг. Перебудувати варшавську резиденцію вдалося його синові Авґусту ІІІ, який правив у спокійніші часи і мав у своєму розпорядженні більше фінансових ресурсів. Він замовив будівництво нового крила замку, пізніше названого Саксонським, за проєктом Карла Фрідріха Поппельмана. 

«Авґуст ІІ Сильний мав більш сміливі і менш раціональні ідеї. Іноді він взагалі не зважав на витрати і постійно був у боргах, пори те, що Саксонія як процвітаюче герцогство приносила йому великий прибуток, однак коштів все одно бракувало. Його чималим видатком були бали і утримання позашлюбних дітей. Його син Авґуст ІІІ, навпаки, жив добропорядним батьком, побожним католиком і саме завдяки йому з'явилося Саксонське крило у Замку, бо вдалося зібрати кошти і здійснити будівництво», — зауважив Якуб Бендковський.

Фасад Замку з боку Вісли, сучасний вигляд

Попри політичну кризу за період правління Веттинів відбувалися дуже суттєві зміни в архітектурному вигляді Варшави. Було збудовано багато красивих пізньобарокових костелів і палаців, які й досі є непорушними пунктами на мапі міста. Тож сьогодні гості столиці мають можливість помилуватися багатьма будівлями саксонської епохи. 

«Майже всі палаци та церкви на Краківському передмісті набули своїх форм за часів Саксонів. Костел Візитанок напевно, найкрасивіший бароковий храм у Варшаві, який добре зберігся до наших днів. Звісно, багато чого не вціліло через Другу світову, однак, було відбудовано у такий репрезентативний спосіб, що кожна третя будівля — слід саксонської епохи», — додав Якуб Бендковський.

Костел Візитек на Краківському передмісті у Варшаві, Каналетто, 1780 рік

Оригінальний фрагмент написної плити зі східного фасаду Королівського замку у Варшаві

Серед інших цікавих експонатів виставки, фрагмент плити з історичним написом зі східного фасаду замку. Він був знайдений у 2023 році під час археологічних робіт, однак не в межах території Королівського замку у Варшаві, а на місці колишнього палацу Брюля, поруч з Саксонським садом. Професор Інституту мистецтва Польської академії наук Якуб Сіто пояснив, що фрагмент плитки вдалося ідентифікувати лише за вказаною на ньому датою 1746 року.

«Саме у 1746 році замок був добудований. Як і коли цей фрагмент архітектурної плити опинився під палацом Брюлів, ми можемо лише здогадуватись. Завдяки архівній документації, вдалося з'ясувати, що ця плита з написом розташовувалася на осі фасаду "саксонського крила" з боку Вісли, під картушем з гербами короля І Речі Посполитої під короною. Тобто, в найбільш урочистому місці», — зауважив професор Інституту мистецтва Польської академії наук Якуб Сіто.

Христина Срібняк