Днями Самоврядування Великопольського воєводства та Великопольський фонд розвитку (Познань) провели онлайн-конференцію, присвячену веденню бізнесу в Україні.
Інформаційні дані польської статистики вказують на те, що експорт польських товарів в Україну в 2019 році склав 5,635 млрд доларів, а загальний товарообіг між країнами - 8,715 млрд, що робить Україну лише 16-м торговим партнером Польщі, з часткою 2,11% від загального польського експорту та 1,16% товарів, що імпортуються з України до Польщі. На цей низький результат впливає переконання щодо невизначеності українського ринку, але, може, страх має лише великі очі? Так починається дискусія під гаслом «Поговорімо про іноземний бізнес – напрямок Схід: Україна».
Кілька її учасників представляли різні фірми, але їх також об’єднувала приналежність до Міжнародного товариства польських підприємців в Україні – це платформа для українсько-польських підприємств, для польських громадян, які працюють менеджерами в компаніях із польським чи українським капіталом, та в міжнародних корпораціях України.
Голова Міжнародного товариства польських підприємців в Україні, Генеральний директор українського підприємства Bikor (будівельна галузь) Пьотр Цярковський каже, що товариство об’єднує понад 80 польських фірм, що діють в Україні:
- Дійсно, нас часто відвідують потенційні інвестори і наші члени, це фірми, як з Польщі, так і ті, що якимось чином пов’язані з нею. Це понад 80 компаній, 7 тисяч працівників і понад 10 млрд гривень річного обігу. Тобто наш внесок в економіку України вже досить помітний. Коли ми об’єднані, ми можемо говорити якимось спільним голосом, заявляти про себе, боронити інтереси польського бізнесу.
Наша мета - це підтримка різного роду ініціатив, пов’язаних зі зростанням обороту між Польщею та Україною. Ми маємо чудові стосунки з посольством, зокрема, з бюро Польського агентства інвестицій і торгівлі (PAIH) у Києві, це справді дуже важливі і продуктивні інструменти підтримки. В нашому об’єднанні ми маємо напрацьовані інструменти підтримки одне одного, які дозволяють отримати кращі ціни і кращі умови і, перш за все, боргові гарантії, що є найбільшою цінністю таких відносин.
Крім цього, Міжнародне товариство польських підприємців в Україні організовує вишколи, майстер-класи, різноманітні заходи для членів об’єднання, щоправда, у зв’язку з пандемією частина цих заходів відбувається у формі онлайн. Серед членів Товариства такі суб’єкти як PZU, KredoBank, LOT...
- Я заохочую польських інвесторів до інвестування. Нині Україна стає все більш відкритою. Якщо порівняти ті умови, в яких починали ми (а я починав роботу в Україні ще раніше, ніж Іренеуш Дерек, фактично на початку української держави), то це небо і земля. Сьогодні значно безпечніше, більш передбачувано, а, діючи разом, нам, польським підприємцям, легше долати різноманітні труднощі, які можуть виникати під час роботи на українському ринку.
Деякі експерти кажуть, що Україна – це держава підвищеного ризику для бізнесу. Член правління Міжнародного товариства польських підприємців в Україні, співзасновник і Генеральний директор дистриб’ютора полімерних матеріалів Plastics Ukraina Іренеуш Дерек 30 років живе в Україні, 23 роки діє його фірма Plastics Ukraina, де працює 300 осіб в Україні, Молдові та Грузії:
- Ми - приклад того, що варто у цих країнах інвестувати, варто будувати бізнес, але робити це треба, знаючи з ким, як і коли, необхідно також мати тих, хто підкаже і допоможе, зокрема, юридично. Треба також знати, з яким банком краще співпрацювати і мати доступ до польського посольства чи консульства. Бо такі адреси в наших країнах Центральної Європи потрібні. Я колись сам був у такій ситуації, що перестрибнув такий паркан, щоб мене не впіймали – певні силовики пропонували мені погодитися на якусь пропозицію і коли я відмовився, то почали мене переслідувати, мовляв, я порушив якісь правила. Словом, я здобув великий досвід за ці роки.
У Польщі працюють сотні тисяч працівників з України. Як пандемія і закриття кордонів вплинули на процес прибуття українських працівників? На це питання відповідає член Ради Міжнародного товариства польських підприємців в Україні, голова правління Українського рекрутингового агентства Foreign Personnel Service Павел Кулага:
- Я зазвичай у подібних дискусіях як певний анекдот подаю результати рейтингу найбільш впливових осіб у польській економіці, що його кілька років тому опублікував один польський журнал. Там на першому місці були українські заробітчани, а на другому опинився прем’єр-міністр польського уряду. Насправді цей рейтинг віддзеркалював дійсність нашої економіки. Це, зокрема, чудово видно на прикладі одного з найбільш промислових регіонів як Великопольща. Ми спостерігаємо за українським ринком і у розрізі його проблем. Бо вони, власне, й викликають заробітчанські тенденції також і до Польщі.
Павел Кулага каже, що, коли під час першої хвилі пандемії 200 тисяч українців повернулися додому, то на польському ринку праці відбулася зміна структури працевлаштування громадян України:
- Через те, що сфера послуг фактично на певний час зачинилася, відбувся перетік працівників у бік виробництва і до логістичної галузі, яка набула неабиякого значення через те, що торгівля і постачання продуктів перемістилися до Інтернету і тут потрібні були робочі руки. З червня українці почали повертатися. Польща швидко відреагувала на ситуацію і продовжила українським та іншим закордонним працівникам час перебування в нашій країні. І цей юридичний стан триватиме аж до часу подолання епідемії. Усі, хто у час оголошення цього стану в березні, був на території Польщі, мають статус легального перебування і легальну роботу.
Щоправда, з’явилися й нові елементи – карантин для тих, хто приїжджає до Польщі, триває 10 днів, здійснюються тестування працівників на ковід. Тож роботодавці інакше організовують вишколи-навчання: вони часто здійснюються онлайн в той час, коли працівники ще перебувають на карантині в готелі.
Словом, Польща й надалі пропонує найзручнішу форму легалізації праці для мігрантів-заробітчан з України.
Павел Кулага згадав також про німецький закон щодо кваліфікованих працівників, який повинен був сприяти переїздові частини українських працівників з Польщі на захід. Цього не сталося, проте:
- Німці вже досить тісно посилили співпрацю з професійними школами в Україні. Вони займаються вербуванням майбутніх працівників, вишколами, мовою. Можливо, це справді підвищить рівень професійного шкільництва в Україні, може навіть з користю для можливих польських роботодавців.
Українці здебільшого виїжджають на роботу до Польщі, все ще до Росії, до Італії, Ізраїлю і передають додому солідні кошти. З Польщі за минулий рік це було приблизно 13 млрд доларів. Сьогодні українська адміністрація намагається сягнути по ці прибутки, які, наприклад, згідно з підрахунками Польсько-української торгово-промислової палати, декларовані лише на одну тридцяту реальних прибутків.
У Польщі факт епідемії якось не вплинув на суму переказів заробітчанських грошей, а кількість осіб зареєстрованих в Закладі соціального страхування (ZUS) навіть зросла до понад 600 тисяч.
Крім цього, Павел Кулага повідомив, що його агентство Foreign Personnel Service має у Польщі три тисячі працівників, а в Україні діє 7 офісів, де працює 30 фахівців. За роки діяльності в Україні фірма не мала спеціальних проблем з набором чи навчанням персоналу, не було проблем з місцевою адміністрацією чи якимись нав’язливими перевірками діяльності компанії.
Тим часом, Генеральний директор дистриб'ютора полімерних матеріалів Plastics Ukraina Іренеуш Дерек пояснює, чому сьогодні в Україні працювати польським фірмам легше, ніж це було у 90-х:
- Бо, по-перше, діє Польське агентство закордонних інвестицій (PAIH), є Світовий банк, тобто існує багато інструментів для тих, хто дійсно шукає закордонних ринків і шукає своє місце в Україні. Тут можна знайти фінансову, організаційну чи юридичну підтримку. Це вже не так, як ми починали у 90-х роках, з базарного рівня, коли український службовець дивився на нас, як на дійну корову. Багато чого змінилося, але треба також бути щирим і визнати, що головні проблеми для закордонних інвесторів залишаються.
Йдеться про судочинство: прокурори, митні і податкові служби, попри обіцянки реформування цих структур мало змінюються, є певний рівень корупції, а електронне забезпечення все ще залишається проблемою. І тому бізнесмени все ще мусять часто контактуватися зі службовцями, а це не завжди викликає позитивні емоції. Я можу порівняти, як це діє в Грузії. Ми за десять років роботи у цій країні ніколи не мали жодних контактів з грузинськими службовцями. Там увесь процес збудовано віртуально і місцеві службовці не мусять приходити до нас, а в Україні службовець все ще має печатку, дозвіл і підпис, це він вирішує чи ти отримаєш те, що тобі треба чи ні. Тут українська держава має багато чого зробити для розблокування бізнес-процесу, щоб і власних, і закордонних підприємців зустрічати як щось необхідне, а не як дійних корів. На жаль, це і ментально, і технічно неабияка проблема.
На конференції прозвучали також питання від представників бізнесу, зокрема, щодо можливого відкриття фітнес-залів в Україні, щодо застосування арматури для водопроводів, щодо промоційної акції «Смаки світу» мережі Auchan в Україні, щодо шансів вегетаріанських та безглютенових продуктів на українському ринку, щодо перетину кордону і постачання товарів в Україну. Іренеуш Дерек:
- Інколи гірше, інколи краще, це пов’язано з безпосередньою роботою польських і українських прикордонних служб. Інколи автомобіль може простояти на кордоні три-чотири дні (йдеться про вантажівки з нашим товаром), а інколи можна проїхати дуже швидко. На щастя, є інтернет-сторінки, де можна спостерігати за ситуацією на кордоні в режимі онлайн. Останні пів року товари можуть запізнюватися на день-два чи навіть п’ять. Ми цю проблему відчуваємо.
Пьотр Цярковський зауважив, що кордон за всі ці тридцять років мало чим змінився, хоча у зв’язку з пандемією подолати його можна тепер швидше. Проте обслуговування на польсько-українському кордоні має негативний вплив на імідж обох країн.
Володимир Прядко