Після того, як Україна не продовжила контракт із «Ґазпромом» на транзит російського газу до Європи, хоч, пам’ятаємо, що ще раніше «Ґазпром» сам припинив це постачання, ціни на газ у Європі підскочили.
Чи означає це, що рішення України показало голу правду? Тому що, здавалося б, з моменту початку війни в Україні, коли на Україну напали росіяни, країни Європи послідовно скорочують імпорт газу з Росії.
«Ну, тут, власне, коли йдеться про обмеження поставок з Росії, то самі росіяни зробили більше, перекривши поставки і перервавши транспортування газу, наприклад, до Німеччини.
І те, що ми побачили наприкінці 2024 року, це вже символічне припинення поставок донедавна одним із основних транзитних шляхів російської сировини до Європейського Союзу. Проте те, що ціни на газ відреагували, не дивно. Газ, як і енергоносії загалом, у тому числі сама електроенергія, є товаром, як і будь-який інший.
Якщо їх пропозиція раптом впаде, а попит залишиться на тому ж рівні або навіть зросте, як це було з газом останніми днями, то ціна теж відреагує, ціна підскочить. Однак це збільшення не було значним, воно не було великим по відношенню, наприклад, до зростання, яке ми спостерігали у 2022 році.
Варто зазначити, що зараз газ в Європі на європейській біржі, наприклад, на хабі TTF, продається приблизно за 45 євро за мегават-годину, а в 2022 році ціни підскочили навіть до 350 євро за мегават-годину. Незважаючи на те, що ми спостерігали певні коливання ціни на газ, тут немає порівняння з найглибшими моментами енергетичної кризи.
Але, звісно, той обсяг, який йшов через Україну до кінця минулого року, тобто майже 30 мільярдів кубометрів газу за весь річний період, потребуватиме заміщення з інших напрямків. І тут Європейський Союз особливо сильно дивиться на Сполучені Штати, які за допомогою нового президента Дональда Трампа, який незабаром вступить на посаду, я думаю, зроблять багато, щоб продати нам свої вуглеводні, зокрема: газ у формі СПГ. Цього можна очікувати, знаючи підприємницьку жилку колишнього і майбутнього господаря Білого дому».
Ймовірно, Дональд Трамп буде прагнути до такого рішення, але поговоримо ще про російський газ. Яким шляхом він надходить до Європи? Адже росіянам більше не доступні ні Nord Stream, ні польська ділянка Ямальського газопроводу.
«В принципі, що стосується трубопровідного газу, то він йде тільки одним маршрутом, а саме Турецьким потоком, тобто через Туреччину, через Болгарію в Угорщину.
І це останній із великих газопроводів, які Росія залишила щодо експорту до Європи, оскільки «Північний потік» зруйнували у 2022 році. Ямалський газопровід самі росіяни перекрили, а тепер українці перестали транспортувати газ, бо закінчилася транзитна угода з росіянами, тож залишився лише газопровід Терг Стрім, така собі південна гілка російської газової системи в європейській системі. Але це, звісно, не весь спектр варіантів постачання газу, і на даний момент більша частина сировини, яку нам продають росіяни, надходить у вигляді СПГ, тобто скрапленого газу, який надходить на термінали, тому це зараз для росіян та ключова дорога постачання.
І варто зазначити, що минулого року Євросоюз купив дуже багато російського СПГ, найбільше за всю історію, але це не ті обсяги, які можна порівняти з трубопровідними поставками газу. Це не ті рівні, які були зафіксовані, наприклад, у 2021 році за загальними поставками газу, хоча ця кількість насправді зростала, треба враховувати масштаби і щодо поставок до початку повномасштабної війни в Україні росіяни були з європейського газового ринку витіснені. Тут ще раз варто підкреслити, що цей показник, ця кількість мільярдів кубометрів, які надходять до нас у вигляді СПГ з Росії, можуть знизитися через додаткові поставки з США».
І Європа до цього готувалася. За доволі короткий час, говорить український експерт Олександр Крамаренко, Європа спорудила дуже серйозну інфраструктуру для отримання скрапленого газу, зокрема зі США. І те, що Європа ще отримує СПГ з Росії, вважає експерт, може бути стратегією для вибудови переговорної позиції зі США в контексті зміни американської влади.
Наскільки сьогодні Польща і Європа все ще залежні від російського газу — погляд з Польщі. Войцех Якубік.
«Україна взагалі від них не залежить, якщо ці поставки зупинили на нуль. Ніяких негативних економічних наслідків, крім тимчасового підвищення цін, не буде. Після переорієнтації поставок на інші напрямки ситуація нормалізується.
Ембарго на російське вугілля залишається в силі. Також діє ембарго на російську нафту, за винятком нафтопроводу «Дружба» до Угорщини, Словаччини та останніх клієнтів. Реекспорт до третіх країн обумовлений максимальною ціною.
Ці санкції потрібно закрити, оскільки вони є нещільними, але саме в цьому і полягає процес санкцій, нескінченний і взаємодоповнюючий. Що стосується газу, то «Ґазпром» практично зник з Європи. Раніше 180 мільярдів кубометрів на рік, сьогодні близько 15.
І він може знизитися до нуля після закінчення терміну контракту, якщо, відповідно до політики ЄС, з 2027 року не буде нових заявників. СПГ є викликом, але президентство Польщі вже оголосило, що буде домагатися ембарго на СПГ з Росії, щоб закрити існуючі санкції. І якщо ми реалізуємо програму ЄС Repowerу 2027 році, ми легко відмовимося від сировини з Росії на благо всього Заходу».
Припинення газопостачання, а згодом, можливо і нафти до Європи через територію України викликало істерику в Угорщині і Словаччині. На український законопроект про припинення постачання газу і нафти з росії територією України на час воєнного стану викликав реакцію угорського міністра мзс Петера Сійярто. Хоч Угорщина, якраз отримує російський газ турецьким потоком. А прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, посилаючись на рішення України припинити транзит газу з Росії, висловив своє невдоволення, заявивши, що ні Словаччина, ні Євросоюз не перебувають у стані війни і не мають причин це терпіти. І погрожує припинити до України електропостачання чи обмежити допомогу українським біженцям, що український оглядач і журналіст Тарас Березовець порівнює із взяттям людей в заручники, а це вже, цитую, тероризм.
Чи будуть подібні заяви мати подальший розвиток? Питання до Якуба Вєха, адже і Віктор Орбан бачить це питання подібним чином. Можливо, у майбутньому так само дивитиметься на всю цю історію дивитиметься і Австрія — три країни, які на відміну від інших Європейців краще забезпечили собі альтернативні шляхи поставок.
«Я думаю, сам прем’єр Фіцо міг зрозуміти, що рішення розірвати угоду і не продовжувати транзитну угоду з Росією є суверенним рішенням України, і Україна має на це повне право.
І Словаччина не може нав'язувати українцям, з ким вони мають укладати такі договори. Тут варто додати, що Україна запропонувала Словаччині компромісне рішення, яке полягало в тому, щоб Словаччина уклала з Україною угоду, транзитну угоду, за якою словаки ставали б власниками російського газу в момент його входження в українську газову систему і завдяки цьому українцям не потрібно було б укладати контракти з Росією, а словаки могли б продовжувати використовувати газ з «Ґазпрому». Словаччина поки що на це не погодилася, тому обурення прем'єр-міністра Фіцо принаймні важко зрозуміти, але я думаю, що зараз у нього є свої проблеми, тим більше, що він на деякий час зник, словаки не знали, де їхній лідер уряду, він, очевидно, опинився у В’єтнамі, але це щось досить важко зрозуміти, особливо якщо політик робить це в такий ситуації, в якій опинилася Словаччина.
Однак тут, звичайно, варто зазначити, що система «Дружба» забезпечувала не лише словацьку економіку, вона також постачала, зокрема і угорцям, все ж угорці перейшли на отримання газу з Росії по газопроводу Terxtrim, тому вони зараз отримують газ із півдня, а самі австрійці минулого року були відрізані від газу з Росії, росіяни їх відключили, тому я думаю, що австрійців не зачепив цей маневр українців на разі, можливо, навіть їх тішить, що вони не єдині, хто опиниться в ситуації, в яку їх поставив Владімір Путін».
Хоча, враховуючи політичні зміни в Австрії, у майбутньому все може змінитися, а щодо більш-менш екзотичних поїздок словацького прем’єр-міністра, то, нагадаємо, у грудні він, серед інших, був в Москві. Разом з тим, доходи від транзиту російського газу територією України становили значну частину українського бюджету, і країна перебуває в досить складній ситуації. Але втрати, які Україна зазнає від війни, набагато вищі, ніж заробіток на транзиті. До того ж, кошти, отримані росією за продаж газу і нафти, росія ж і використовує на війну — вбиває і нищить.
«Так, звісно, на транзиті російського газу українці заробляли до двох мільярдів доларів на рік. Це була дуже значна частина українського бюджету. Однак варто зазначити, що, по-перше, сама Україна не отримує газ з Росії з 2015 року, оскільки після того, як росіяни відокремили східні частини цієї країни після окупації Криму, Україна заблокувала ту сировину і більше не закуповувала її безпосередньо.
Однак вона продовжила угоди про транзит переважно для того, щоб не опинитися в становищі, в якому самі росіяни звинувачували її роками. Тобто аби не бути тією ланкою в ланцюжку поставок газу на Захід, яка зазнає збою. Росіяни довший час — ще з 90-х років минулого століття — намагалися виставити Україну таким ненадійним партнером. Партнером, який зриває постачання енергоресурсів. Партнер, який шкодить енергетичній співпраці між Європою та Росією. І це було, серед іншого, обґрунтування будівництва проектів «Північний потік-2». І українці, на мій погляд, тому не хотіли розривати договір про передачу газу з росіянами, напр., після початку повномасштабної війни у 2022 році, щоб не грати ту роль, яку їм намагалися дати самі росіяни.
І тепер, якщо ми говоримо про майбутнє цього транзиту, то, як я вже сказав, Україна все ще має кілька юридичних варіантів, коли мова йде про продовження транспортування газу з Росії, але за інших умов контракту, тобто на основі угоди з країнами Євросоюзу, а не з самою Росією.
Але це питання волі цих країн, це також питання умов цих контрактів, а також питання альтернативи, коли йдеться про постачання газу, наприклад, до Словаччини. Тут у нас не всі карти на столі.
Тим не менш, можна сказати, що той обсяг, який пройшов через Україну в 2024 році, тобто приблизно 28 мільярдів кубометрів газу, був уже дуже символічним. Це обсяг, який можна порівняти лише з половиною потужності газопроводу «Північний потік». Тож у порівнянні з потужністю системи «Дружба», яка становить понад 130 мільярдів кубометрів річної передачі, це дуже мало.
Проте вся ця справа є символічною і є пропагандистським актом або пропагандистською поразкою Росії, тому що не тільки росіянам перекривають вентиль на транзитному шляху, яким вони користуються з 1968 року, але це роблять українці, Україна, тобто держава, на яку напали росіяни, яка за кілька днів мала бути стерта з карти світу через агресію російських військ. І зараз ця країна вириває у Росії ключову зброю, якою росіяни дуже довго лякали Захід, а саме енергетичну зброю».
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі:
29:08 ENERGETYCZNA_TRANSFORMACJA_JAKUB WIECH_2025_01_12.mp3 zscwd
PR24/В.Г.