За підсумками візиту китайського лідера до москви цього тижня країни домовилися про поглиблення відносин. Було підписано дві спільних заяви, зокрема, щодо плану розвитку ключових напрямів економічного співробітництва двох країн до 2030 року. Польські аналітики говорять, що значна частина цих планів може так і залишитися лише на папері, а Китай вже давно планомірно здійснює економічну експансію в росії. І Польща, а разом з тим і Україна могли б мати з цього користь.
Так принаймні вважає Войцех Якубік, головний редактор порталу Biznes Alert.pl.
«Росія говорить про переорієнтацію енергетики на Китай щонайменше з часу до незаконної анексії Криму, і відтоді так і не втілила цього в життя. Причина проста: китайський ринок ніколи не замінить європейського. До певної міри він може бути альтернативним, але для цього потрібна нова інфраструктура, яку все важче будувати в умовах санкцій європейських країн через війну в Україні з 24 лютого 2022року. Тому ми будемо все частіше чути про російсько-китайську співпрацю, про платежі в юанях, замість доларів, про великі проекти в теорії, які навряд чи коли-небудь стануть реальністю. Росії, що втратила свій основний ринок у Європі, потрібен Китай більше, ніж Китаю Росія. Росія чимраз більше стає залежною від Китаю, і тому візит Сі Цзіньпіна це ніби рятівне коло, але за щоразу вищою ціною».
Звісно, Китай переслідує власні інтереси. Вже давно Китай увійшов до Сибіру, здійснивши його захоплення без зброї – економічно. Туди зайшов бізнес, там розвиваються китайські підприємства. По суті, це не що інше, як економічна анексія Китаєм російських територій. І ця тенденція буде продовжуватися.
«Китай провадить економічну експансію в найменш розвинені регіони. Зокрема, в Африці вони здійснюють повномасштабний видобуток дорогоцінних металів. А таким самим джерелом видобутку вугілля і вуглеводнів стає Росія, яка відіграє чимраз меншу роль у цьому партнерстві і стає дедалі більше приречена на залежність від Китаю, адже захід поступово відрізає чергові нитки в енергетичній співпраці. Проте цифри показують, що масштаб цієї співпраці з Китаєм не здатна замінити співпраці з заходом. Варто згадати, що в 2022 році до Китаю газопроводом «Сила Сибіру», який був названий великою альтернативою Європейському ринку, з Росії до Китаю доставлено приблизно 10 млрд. м. куб газу. Раніше стільки газу купувала сама лише Польща, але вже не купує. А якщо говорити про сиру нафту, то її кількість, яка поставляється в Індію, чи Китай, зростає і складає зараз десь 1/6 - 1/5 всього об'єму нафти, що постачалася у Європу і зараз суттєво зменшилася. Крім того, європейські клієнти платили за нафту високу ціну, а для Азії постійно треба робити знижки, які у випадку з нафтою іноді становлять більш, ніж 30 дол. за барель».
В цій ситуації може і повинна виграти, зокрема Польща, переконані експерти. Так, у неділю, 19 березня, біля Замброва відкрили з’єднання місцевої газової мережі з газопроводом Польща-Литва. Уряд задекларував подальше розширення газової мережі. Віцепрем'єр-міністр, міністр державного майна Яцек Сасін заявив у неділю, що уряд подбав про енергетичну безпеку держави.
«У 2016 році газопорт прийняв перші партії газу. Сьогодні він дає нам можливість отримувати газ. Друга велика інвестиція — Baltic Pipe. По цьому газопроводу, що з’єднує Польщу із норвезькими родовищами, можна імпортувати 10 мільярдів кубометрів газу. Це половина того, що Польщі сьогодні потрібно.
Яцек Сасін нагадав, що Польща більше не імпортує сиру нафту з Росії. За його словами, це стало можливим завдяки створенню мультиенергетичного концерну і укладенню контрактів з великими компаніями, в тому числі стратегічного партнерства Orlen з Saudi Aramco. Віце-прем'єр-міністр також наголосив, що уряд планує розвивати газопровідні мережі. Як сказав він журналістам з нагоди завершення будівництва газопроводу високого тиску в Замброві на Підляшші, необхідно ефективно розподілити газ по всій країні в момент диверсифікації джерел його постачання.
«Я хочу сказати, що ми й надалі зацікавлені розвивати газопровідні інвестиції, розвивати можливості під’єднання чергових міст і містечок до газопровідної мережі. Це також наш елемент енергетичної трансформації. Це відповідь на ці виклики і відповідь на законні очікування громадян щодо забезпечення тепла у своїх домівках, щоби поляки могли почуватися безпечно, ми ці очікування справджуємо і робитимемо це надалі».
Після того, як росіяни припинили прокачувати газ Ямальським газопроводом, він тепер потрапляє до Польщі через газовий термінал у Свиноуйсьті, газопровід Baltic Pipe та інтерконектори з сусідніми країнами – Чехією, Словаччиною, Німеччиною та Литвою.
30 відсотків річної потреби в газі, тобто понад шість мільярдів кубометрів цієї сировини, потрапляє до Польщі через газовий термінал у Свиноуйсьтя та завдяки флоту з восьми газовозів. Baltic Pipe має потужність 10 мільярдів кубічних метрів, з яких 80 відсотків газу, що надходить, зарезервовано для Orlen. Крім того, завдяки сполученню з Литвою Польща має доступ до газового терміналу в Клайпеді, звідки може брати ще півмільярда кубометрів газу щорічно. Тепер ось газопровід високого тиску в Замбровському повіті на Підляшші, який є частиною транспортної системи, що з’єднує Польщу та Литву, забезпечує енергетичну безпеку цього регіону. раніше Білосток і значна частина Підляського воєводства отримували газ з двох напрямків — з Польщі та Білорусі. Після російського вторгнення в Україну транспортування газу через східний кордон неможливе. Звісно, є ще вугілля, і залишатиметься до тих пір, поки Польща не буде забезпечена постачанням з інших джерел, таких як відновлювана енергетика чи атомна енергетика.
«Останнім часом шлях постачання вуглеводнів зі Сходу на Захід, зокрема, з Росії, всихає з причини безпеки. І в інтересах всієї Європи, включно з країнами, що мають намір в неї інтегруватися, як, наприклад, Україна, якомога швидше відмовитись від бензоколонки путіна. І тут виникає простір для створення альтернативи, яка стає щораз реальнішою. Йдеться про постачання газу з-поза меж росії, зокрема, за посередництвом Польщі, а може і України. Газ — не російський — скраплений, чи з газопроводу — з Норвегії, і нафта — не російська — саудівська, американська, мають потужно текти через польські і українську інфраструктури для добробуту цілої Європи, і значення цих країн у Європи з енергетичної точки зору буде зростати».
Російська агресія на Україну і накладені через це на росію санкці з одного боку, зменшують закупівлі Європою вуглеводнів, з іншого – мали б зробити непотрібною українську газотранспортну мережу. Однак, це лише на перший погляд. Україна тут, на думку експерта Biznes Alert.pl має добрі перспективи.
«У проросійських середовищах, які нерідко мають фінансовий зиск від російської залежності: в Австрії, Німеччині та в інших країнах Західної Європи, завжди будуть намагатися повернутися до проєктів Нордстрім-1, Норстрім-2, які теоретично можна відбудувати і використовувати не лише для постачання газу, а й вуглеводнів. Але в інтересах і Польщі, і України показати реальну альтернативу з використання газопроводів у Польщі та в Україні. Варто згадати, що пропускна здатність українських газових шляхів вдвічі більша за обидва "Нордстрими", і через Україну може текти понад 200 млрд.м.куб, а зберігатися навіть понад 300 млрд м.куб. газу, чим вже користувалися європейські держави, в т. ч. Польща, і можуть користуватися надалі. Ними можна здійснювати доставку з-поза меж Росії, не дивлячись на Росію, і з користю для України, Польщі та всієї Європейського Союзу, і потрібно в цьому переконувати всіх Європейських партнерів».
18 березня міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі заявив, що Велика Британія підтримає Казахстан у відкритті експортних маршрутів в обхід росії. Джеймс Клеверлі підкреслив, що Велика Британія високо оцінює позицію Казахстану щодо конфлікту в Україні. Політики обговорювали в основному можливість експорту казахстанської нафти через Азербайджан, Грузію та Туреччину. Цілком можливо, що в подібних схемах маршрутів після перемоги може з’явитися і українська ГТС.
«Європейська інтеграція України, котра в енергетичному плані має більше можливостей у ЄС, ніж у плані політичному, адже Україна є членом енергетичної асоціації з 2011 року, є абсолютно можлива енергетична інтеграція, як і використання української інфраструктури для постачання нафти і газу з-за меж Росії, до Європи, а також з Європи до України».
Однак, не всі у Європі шукають альтернатив російським ресурсам. Днями прем’єр-міністр Саксонії Міхаель Кречмер виступив за ремонт газопроводу «Північний потік-1», який 26 вересня 2022 року частково було пошкоджено вибухами. Політик Християнсько-демократичного союзу вважає, що в майбутньому це дозволить Німеччині відновити відносини з Росією.
Кречмер вважає, що доцільно робити більше дипломатичних спроб разом зі США, Китаєм, Індією та «іншими великими країнами», щоб змусити Кремль почати можливі переговори про мир.
Міхаель Кречмер кілька разів давав зрозуміти, що буде необхідність реконструювати «Північний потік». В інтерв’ю виданню «Focus» у неділю, 19 березня, Кречмер сказав, коли відійде путін, трубопровід може стати способом для його наступника відновити наші економічні зв’язки. Його ще можна відремонтувати. Проте незабаром він буде безповоротно знищений», — наголосив німецький політик.
Війна, вважає Міхаель Кречмер, може тривати довго, а ремонтувати трубопровід треба вже тепер. З його слів, для німецької сторони найважливішим є постачання енергії до Німеччини, адже Німеччина зараз у складній ситуації через постачання «дорогого» зрідженого газу. Тим часом, попит на електроенергію зростає. Тому, зазначив Кречмер, говорити, що газопровід «Північний потік» зайвий, було б ризиковано. Подібні заяви і настрої, вважає Войцех Якубік, є наслідком багаторічної експансії росії на енергетичний ринок зокрема Європи.
«Політична та економічна плутанина, яка давала Росії можливість впливу на ЗХ країни, триває з 70-хрр і не зникне завтра, але події, що почалися в лютому 2022, мусять назавжди вибити з європейських голів думки про продовження енергетичної залежності від Р, вона мусить закінчитись, адже ми і так багато втратили на енергетичній кризі, спровокованої Газпромом».
До слова, цього тижня «Молдовагаз» знову почав купувати газ у росії. Незважаючи на те, що міністр енергетики Молдови Віктор Парліков заявив, що уряд на це згоди не давав. «Молдовагаз» контролюється, в тому числі, «Газпромом» і владою сепаратистського регіону Молдови - Придністров'я. Однак одним з акціонерів компанії є держава Молдова. У вівторок вранці молдовські ЗМІ повідомили, що після кількох місяців незалежності від російського газу, блакитне паливо від «Газпрому» повертається в країну. За словами представників «Молдовагазу», була домовлена приваблива ціна на поставки. Міністр енергетики Молдови Віктор Парликов заявив, що правобережна частина країни, тобто без бунтівного Придністров'я, не буде купувати газ у Москви. Держава має запаси сировини, а також інших постачальників, у тому числі з України та Румунії. Міністр зажадав від керівництва «Молдовагазу» пояснень щодо відновлення імпорту газу з Росії до власне Молдови. Енергетичний шантаж є одним із елементів гібридної діяльності Росії проти Молдови.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі.
Матеріал підготував Володимир Гарматюк