У Туристичній рубриці «Подорожуймо!» запрошуємо до святині миру, а точніше до двох святинь миру — адже саме вони, Святині миру у Яворі та Свидниці, у 2001 році поповнили польський список об’єктів ЮНЕСКО. Це дерев’яні храми, побудовані у XVII столітті, сьогодні вони належать до найбільших релігійних споруд Нижньої Сілезії та найважливіших архітектурних об’єктів цього регіону. Подумати тільки, що святині мали протриматися 30, максимально 40 років... Про історію спорудження та історичні обставини, в яких ці святині виросли, розповідає пробощ євангельської парафії у Свидниці, єпископ Вроцлавської дієцезії Євангельсько-Аугсбургського костелу у Польщі Вальдемар Питель.
- XVII століття — це дуже бурхливий період в історії Європи. Зокрема, це 30-літня війна 1618-1648 років, яка завершилася підписанням Вестфальського миру. Один із записів цього договору звучить так: «Cuius regio, eius religi» — «Чия влада, того релігія». Сілезію, на терені якої лежить Свидниця, було виділено під панування Австро-Угорщини. Оскільки Габзбурги — це передусім, римо-католицька конфесія, то і відповідно, римо-католицизм був панівною релігією. Цісар міг дати згоду на побудову святинь інших конфесій, наприклад, лютеранства. Але міг такої згоди і не дати. Тиск шведського короля схилив цісаря дати згоду на побудову трьох євангелістських святинь. Оскільки це рішення було пов’язане із записами Вестфальського миру, то і названо ці церкви «святинями миру». Це костел у Ґлоґові, котрий кілька років після його побудови, згорів. Це костел у Яворі та костел у Свідниці. Мушу сказати, що згода була, але цісар обумовив цю згоду рядом умов: по-перше, святиню можна було побудувати поза міськими мурами. У випадку атаки на місто така святиня була першою ціллю, але теж йшлося про певну символіку — лютерани були вірянами другої категорії. По-друге, ця церква не могла нагадувати... церкву, тобто має бути без вежі та дзвонів. По-третє, будова такої святині не могла тривати довше, ніж рік. І четверта дуже важлива умова — святиню слід побудувати з нетривких матеріалів, таких як глина, солома, пісок та дерево. Цісар підрахував, що така будівля не витримає довше, ніж 20-40 років.
Цісар дав згоду на будову лютеранської святині у 1652 році. Одразу було освячено місце під костел і поставлено так звану «Божу хатку», де відправляли богослужіння. У серпні 1656 році було освячено наріжний камінь, а рівно 10 місяці згодом, 26 червня 1657 році в стінах нової святині відправлено перше богослужіння.
- Цю святиню будували 10 місяців. Костел має площу 1090 квадратних метрів. Безперечно, упродовж цих десяти місяців костел не було побудовано у 100% - так як він виглядає нині. У XVIII столітті лютеран ставало все більше на території Свидниці, котра на той час була багатим торговельним містом. У цей час костел миру почав дещо змінювати свій вигляд. Багаті лютерани, заможні мешканці цього міста, вирішили — якщо святиня не може змінитися ззовні, то прикрасимо її всередині. У зв’язку з цим дуже рясно оздоблено вівтар, лави для вірян тощо. Мене навіть часто питають туристи, чи це справді лютеранський костел? Адже ці святині повинні бути ощадними і скромними — тут першопланову роль відіграє слово, а не орнаментика. І я відповідаю — так, це лютеранська святиня. Особливу увагу варто звернути на прекрасну ложу Хогбергів. Це найбільша у костелі ложа, побудована у 1692 році. Ця ложа була подякою для родини графа Яна Генрика фон Хогберга, котрий був власником замку в Ксьонжі, він подарував для будови цієї святині дві треті потрібного дерева, тобто дві тисячі дубів з лісів, які йому належали. Отже, Хогберг був найважливішим спонсором святині миру, і в подяку за це парафія побудувала для нього спеціальну, дуже гарну і багату ложу. Причому варто сказати, що такого типу ложі побудовано теж для інших спонсорів та заможних вірян, і з часом костел обростав цими ложами і тепер має таку бочкоподібну форму. На початку костел мав просту конструкцію і був побудований на плані грецького хреста, а згодом, після добудовування цих лож, він змінив свою форму. Нині, наприклад, до костелу можна увійти через чотири головні входи і 27 малих входів у приватних ложах.
Цьогоріч святиня миру в Свидниці святкує двадцятиріччя внесення до списку об’єктів ЮНЕСКО. Це найбільша дерев’яна святиня в Європі, в її стінах можуть поміститися 7,5 тисячі осіб, тут є 3,5 тисячі сидячих місць і 4 тисячі — стоячих. Це унікальна святиня у стилі бароко.
- Відверто скажу, що потрібно майстерно володіти мовою, щоби хоча би частково описати красу цієї святині. Чимало осіб, котрі подорожують по світу і бачили вже не одне чудо світу, коли дивляться на святиню миру, стають наче вкопані у землю. Інтер’єр костелу складається, із прекрасного вівтаря, кафедри, а також — багатьох приватних лож для заможних вірян. Обов’язково слід згадати про вишню на торті — два органи. Один інструмент походить із XVII століття, це великі органи, котрий варто сказати, мав якусь конструкційну ваду, через це його часто перебудовували. Тому у 1695 році граф Еберзбах профінансував органний інструмент, дещо менший, який міститься над вівтарем. Такою є історія двох органів у церкві миру у Свидниці. Варто додати, що великий органний інструмент, котрий складається з понад тисячі елементів, довгий час був непридатним до використання, але кілька років тому парафія отримала великий грант на реконструкцію органів і тепер їх знову можна слухати. І пропоную це зробити вже тепер.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Dwójka/Яна Стемпнєвич