Усталені історичні схеми і міфи дуже складно ламати, особливо якщо за ними стоїть густа ідеологічна пелена. Так є у випадку бачення історії Радянського Союзу, який всіма силами намагався представити себе в ролі країни, яка тільки тим і займається, що «бореться за мир у всьому світі» і на яку хочуть роздерти темні сили, то фашизму на чолі з гітлерівською Німеччиною, то західний імперіалізм, очолюваний США.
Якщо про плани нападу СРСР у 1941 році ще порівняно досить багато говориться, то вже про плани Сталіна напасти на Америку дуже мало відомо. Саме над цієї малознаною сторінкою сталінського мілітаризму зараз працює Алєксандр Гогун, російський і німецький історик з Вільного університету Берліна, який планує видати це у формі книжки. Я його попросив розповісти про плани Сталіна щодо нападу на Америку.
Прикметно, що його остання книга «Помилка 1941» видана в Херсоні, присвячена першому року німецько-совєтської війни та підготовці Сталіна до нападу на гітлерівську Німеччину, свого союзника по Пакту Молотова-Ріббентропа. Алєксандра Гогуна український читач знає також завдяки монографіям «Між Гітлером та Сталіним. Українські повстанці» і «Сталінські командос. Українські партизанські формування 1941-1944».
Назар Олійник:Отже, прийнято вважати, що совєтсько-американське протистояння бере свій початок одночасно з Холодною війною. Ви ж у своїх дослідженнях стверджуєте, що для Сталіна Америка була ворогом №1 ще в 20-х роках, а навіть й раніше. Що вказує на те, що Сталін розглядав своїм головним противником ще в 1919 році?
Алєксандр Гогун: Це його стаття «Два табори», яка вийшла у 1919 році, де він писав, що світ розколовся на два табори – це табір соціалізму й табір імперіалізму. До останнього він включив Америку, Англію, Францію і Японію, з їх капіталами та досвідченими управлінськими кадрами. Тобто, в цьому переліку ворогів Сталін США поставив на перше місце. От ця психологія і риторика Холодної війни поділу на чорне і біле, все це присутнє у нього, щонайменше з 1919 року. Цей поділ на два ворожі табори дуже присутній в першій половині 20-х років, а потім, коли він почав проводити озброєння країни руками американських спеціалістів в період індустріалізації й колективізації, Сталін трохи послабив антиамериканську риторику. Проте в 1931 році в закритому тоді листі Орджонікідзе, Каґановичу і Рудзутаку, він писав: «Америка – це гегемон фінансового світу і наш головний ворог».
Н.О.:Як відомо, впродовж 20-30-років Радянський Союз стрімко нарощував свою міць, але навіть в кінці 30-х це не була країна, яка могла тягатися з США. В 1934 році була досить висока ймовірність війни з Польщею і навіть це був серйозний супротивник для червоного Кремля. Питання чи взагалі тоді Сталін мав ресурси, щоб вести війну і з Францією та Англією та ще й з Америкою?
А.Г.:Він прекрасно розумів, що для захоплення світу в нього мало сил в кінці 30-х років і хотів це здійснити покроково. Спочатку мало бути підкорене те, що знаходилося поблизу, а потім вже використовуючи ресурси захоплених країн мав відбутися напад на США. На 1934 рік Польща навряд чи була загрозою для Радянського Союзу, але до цього року вона вважалася найбільш ймовірним противником. Коли ж створено промисловість, озброїли армію, то в кінці 30-х років на засіданні Військової ради Ворошилов сказав, «всі ці польщі, румунії, прибалтики та фінляндії списані з рахунків» і що за будь-яких обставин «вони будуть стерті в порох». Сталін мав тоді два головні об'єкти своєї політики – Німеччину та Японію. І от Німеччину він нацькував свої пактом на британців і французів, а Японію завдяки пакту Молотова-Мацуокі він нацькував на США і Англію. В обох випадках він собі зарезервував роль третьої сторони, яка радіє з бійки інших двох. Фактично в обидвох випадках Сталін вийшов переможцем і тоді вже підготовка до нападу на США йшла повною парою.
Н.О.:Дещо спрощуючи і поминаючи період Другої світової війни, в якій СРСР був союзником США, тут можна виокремити два моменти. По-перше, американці надали Радянському Союзу колосальну допомогу, який би не міг перемогти гітлерівську Німеччину і її сателітів без ленд-лізу. По-друге, одразу ж після закінчення Другої світової війни, починається Холодна війна, яка несла в собі сценарій Третьої світової. Чимало істориків пишуть, що після 1945 року СРСР вийшов серйозно ослаблений і на початках і не думав про новий глобальний конфлікт. Натомість Ви стверджуєте, що навпаки Сталін вийшов з війни ще сильнішим і що перемога утвердила його в переконанні, що Америку можна перемогти, навіть незважаючи на факт, що вона яко єдина на світі володіла тоді ядерною зброєю.
А.Г.:Він захопив чимало технологій в Європі. Перш за все в Німеччині. В тому числі мова й про інженерів. Крім цього, під його контролем опинилася Маньчжурія, яку в 30-40-х роках японці дуже серйозно розвивали. Все це було поставлено на службу совєтському режиму. Сталін також почав економічну експлуатацію європейських країн, які він захопив на 1945 рік. Американці очікували, що СРСР десь на 1952 рік досягне свого довоєнного потенціалу, але фактично совєти виконали це завдання до 1948 року. Хоча країна й вмирала від голоду, але військова промисловість розвивалася дуже швидко.
Про роботу над атомною бомбою Сталін знав ще з 43-го року і він її не абсолютизував. Сталін вважав, що за наявності хорошої ППО ворогу від цієї бомби мало толку. Були сподівання за допомогою реактивних літаків МіГ-15 збити всі американські бомбардувальники і захопити Євразію. А після цього вже використовуючи ресурси всієї Євразії вже тоді завдати нищівного удару по США.
Н.О.:Тут треба додати, що ядерна зброя є фактором стримування, але в ті часи американський ядерний арсенал був досить обмеженим. Його смертоносність не була такою як в 60-70-х роках. Те ж саме стосується Радянського Союзу. Тобто, за часів Сталіна ядерна зброя аж ніяк не була фактором стримування, як це було, скажімо, в часи Кубинської кризи. Чи не так?
А.Г.:Так, на початку 1951 року, коли за декілька тижнів до цього Китай вступив у війну з США в Кореї, американці почали думати, що робити у випадку використання ними ядерної зброї. Справа в тому, що американці підрахували, що в них вистачить ядерних запасів, щоб лише розбомбити Північно-Східний або Центральний Китай. Американські військові доповідали, що в них точно недостатньо потенціалу для цілковитого знищення двох країн. Мова тут про Китай й СРСР. Це була одна з причин чому американці не пішли на масштабну ескалацію конфлікту в Кореї. Хоча вони прекрасно розуміли, хто за цим стоїть. Все обмежилося протистоянням регіонального масштабу. Проте з точки зору Сталіна війна в Кореї була прелюдією, своєрідною потужною увертюрою до Третьої світової.
Н.О.:В СРСР крім розвитку ядерної зброї при Сталіні велися розробки хімічної й бактеріологічної зброї. Були плани його використати на території США. Що про це відомо?
А.Г.:Це правда. Проблема полягала в засобах доставки. Скажу, що досліди, які проводила Японія засвідчили, що хімічна зброя мала обмежену ефективність. На жаль, по бактеріологічній зброї дуже мало відомостей. Інформація до сих пір сильно засекречена, навіть у порівнянні з ядерною і хімічною зброєю. Наприклад, американці про совєтську хімічну зброю знали, але не вважали її вирішальним фактором у майбутній війні. Особливо на території США, бо все ж таки треба було якось її туди доправити. Можливо були плани з проведення диверсій. Однак архіви щільно закриті, особливо по бактеріологічній зброї.
Н.О.:Дуже часто підкреслюється, що загроза Третьої світової передовсім пов'язана з якимось військовими інцидентами і підвищенням рівня напруги між двома блоками. З Ваших досліджень виходить, що курс на Третю світову був цілеспрямованою політикою Сталіна, який не намагався її уникнути, а навпаки думав як її розпочати і перемогти в ній.
Який був курс наступників Сталіна і як західна історіографія розглядає можливість Третьої світової війни внаслідок атаки сталінського СРСР?
А.Г.:В Сталіна був курс на війну, а Хрущов і Брєжнєв все-таки скоріше намагалися її уникнути, хоча й не виключали її. Проте західна історіографія, за великим рахунком, недооцінює агресивність, як Хрущова і Брєжнєва, так і Сталіна. Наприклад, якщо про те, що Радянський Союз готувався до нападу на Німеччину в 1941 році на Заході дехто знає, то головним чином мовчать або заперечують це. В той же час, про те, що Сталін готувався до Третьої світової і до нападу на США, знає дуже мало людей. Західним історикам важко собі уявити, що в міжнародних відносинах Радянський Союз був активним суб'єктом. Вони скоріше бачать його об'єктом міжнародних відносин.
Н.О.:А як виглядає Ваша робота над книгою? Зрозуміло, що це вимагає роботи в архівах цілого ряду країн. Ви виклали свої тези, зокрема, у формі документального відео, який є спробою краудфандингу. Чи вдалося справу зрушити з місця і знайти меценатів?
А.Г.:Фільм має характер краудфандингу, але він не здобув очікуваного успіху. Прийшло декілька символічних пожертв і поки що можливості для повноцінної роботи не має. Тому, якщо у когось є ідея через кого можна вийти на спонсорів і меценатів чи також на українські youtube-канали, які б могли показати цей фільм українською, то його готовий повністю переозвучити. В такому випадку сконтактуйтеся зі мною і ми обговоримо деталі.
Матеріал підготував Назар Олійник