Український історик Антон Лягуша, кандидат історичних наук та дослідник публічної історії, вважає, що 21 століття стало епохою віртуальності, цифровізації та викликів, зокрема для гуманітарного знання. З’явилися нові форми роботи з минулим, нові методологічні підходи досліджень цього минулого, нові форми фіксації інформації. Уже складно розділити теоретичне знання та його практичну реалізацію, чи не щодня ми спостерігаємо трансформацію форм історії - від академічної аудиторії до історичних мемів.
Про це, зокрема йдеться у статті «Публічна історія» Антона Лягуші на сайті проєкту Глосарій, який почали творити в рамках ініціативи Минуле/Майбутнє/Мистецтво.
Про цей проєкт Польське радіо для України говорило з однією з його ініціаторок Оксаною Довгополовою в попередніх програмах.
«Досліджуючи різні аспекти публічної історії, форми репрезентації минулого, громадські ініціативи, вчені, окремі «неісторики» працюють із низкою питань: як зрозуміти, що мають на увазі журналісти? Де закінчується історія і починається міф? Що таке маніпулятивні технології? Навіщо нам говорити про минуле в публічному просторі?» - ставить питання Антон Лягуша.
Головне завдання публічної історії, стверджує наш співрозмовник, - дати основи знань про репрезентацію минулого в публічних просторах, комп’ютерних іграх, художньому і документальному кіно, навчити використовувати міждисциплінарні підходи і методи історичного дослідження для реалізації проєктів, що поєднують критичне осмислення історичних знань з розумінням публічних дискусій та сприйняттям минулого у сучасних суспільствах. Для того, щоб бути амбасадором історії, потрібно розвивати навички, необхідні для роботи у засобах масової інформації, архівних, бібліотечних, музейних, туристичних та інших інституціях культури, освіти та бізнесу, які задіяні у творенні сучасної історичної культури.
Більше слухайте в доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк
Також слухайте розмову про ще один проєктів, до яких долучилася Оксана Довгополова, докторка філософських наук, в рамках лабораторії «Земля повернення, земля турботи».