Українська Служба

ПРОСТІР ДІАЛОГУ. Повоєнне становище української і польської еміграції у Європі

29.01.2025 19:40
Польська публіцистка і фахівчиня із польсько-українських відносин Боґуміла Бердиховська: «Єжи Ґєдройць збирає навколо себе ядро однодумців, які у подібний спосіб готові були дивитися на політичну ситуацію після Другої світової війни»
Аудіо
  • Історичні обставини польсько-українського діалогу після Другої світової війни
Тріумфальна арка в ПарижіNarodowe Archiwum Cyfrowe / https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/jednostka/-/jednostka/5899909

Одне із найістотніших зрушень у історії польсько-українських відносин, яке й досі відчутне та плекається теперішнім поколінням, відбулося після завершення Другої світової війни в еміграції за сприяння польського публіциста, політика і громадського діяча Єжи Ґедройця (1906 — 2000), засновника Літературного Інституту і щомісячника «Культура​», який видавався у Парижі з 1947 року до 2000-го. Часопис мав небачений вплив на польський інтелектуальний осередок західної частини Європи і підпільно розповсюджувався у Польщі. Єжи Ґєдройць називав себе людиною східною. Він народився у багатонаціональному місті Мінську у 1906 року. З підліткового віку був заангажований у громадську діяльність. А у міжвоєнний період Польщі обіймав низку державних посад, зокрема, був радником міністра сільського господарства та аграрних реформ, і допомагав Гуцульщині під час природної катастрофи. Під час Другої світової війни Ґєдройць був секретарем польського посла в Бухаресті. А потім разом з Самостійною бригадою карпатських стрільців (Samodzielna Brygada Strzelców Karpackich — пол.) входить до Другого польського корпусу армії, якою керує генерал Владислав Андерс. Так Єжи Ґєдройць опиняється у Римі, де разом з однодумцями засновує Літературний Інститут.

Тези про визнання вільної і незалежної України, Литви і Білорусі в умовах повоєнних геополітичних змін, що розвинулися у відому доктрину Юліуша Мєрошевського «ULB​», стали фундаментальною основою «східної політики» Ґєдройця. Однак, українська тема у його публічній діяльності з'являється ще до війни шпальтах часопису «Bunt Młodych​» («Бунт Молодих​»), який він редагував, — зауважила польська публіцистка, перекладачка, дослідниця історії України XX століття, а також фахівчиня із польсько-українських відносин Боґуміла Бердиховська.

«Ґєдройць приділяв значну увагу українській тематиці, зокрема, досліджував, які політичні течії є в українському суспільстві, збирав інформацію від польських дипломатів з різних країн, як українська діаспора там ставилася до тих, чи інших подій. Дуже конкретно цей контекст проявився тоді, коли Самостійна бригада карпатських стрільців стає частиною Другого корпусу, яким командував генерал Владислав Андерс. Єжи Ґєдройць стає співробітником Відділу пропаганди корпусу і видає молитовник для православних солдат. Попри те, що армія Андерса створена в Радянському Союзі, в більшості вона складалася з поляків, ув’язнених у таборах, а також туди потрапили і українці. Дотепер в української історіографії про це мало написано. Величезна робота починається з кінцем Другої світової війни і створенням Літературного Інституту у Римі, який за рік перенісся до Франції, у Мезон-Лаффітт під Парижем. Тоді Єжи Ґєдройць збирає навколо себе ядро однодумців, які у подібний спосіб готові дивитися на політичну ситуацію після Другої світової війни. Першою справою було розшукати по Європі знайомих українців, які були готові розмовляти з поляками, адже охочих на взаємний діалог з обох боків тоді було небагато. По-друге, їх потрібно було долучити до розмови про проблеми між поляками і українцями. Після війни, проблемою №1 було питання кордонів. І це очевидно, коли одна держава втрачає одню третю своєї території на сході. Ґєдройць дуже швидко дійшов до висновку, що немає повернення до status quo ante bellum, тобто до стану речей до 1939 року. У листі до Анджея Бобковського, визначного польського письменника, головній твір якого — "Замальовки пером" (Szkice piórkiem — пол.), у 1944 році Ґєдройць ставить кілька питань. Що з нами після війни? Як поляки мають себе позиціонувати? Якщо розуміємо, що немає шансів, щоб хтось один виборов свою волю і дійшов до самостійності, то для досягнення цієї мети потрібна солідарна співпраця цілої східноєвропейської міграції. А що з кордоном? Що зі Львовом, Вільнюсом?», — наголосила Боґуміла Бердиховська.

Після війни, далеко від Польщі, Єжи Ґедройць повернувся до цих питань, які, зокрема, відобразилися на сторінках паризької «Культури», що видавався Літературним Інститутом, заснованим за його ініціативою. Цей осередок завжди був відкритим до діалогу і прагнув залучити нових авторів, а, серед іншого, надавав великого значення створенню не лише польського, а й українського кола «Культури».

«Дуже важливою справою для Ґєдройця було показати, що українці є рівноправною нацією, і це не марґінес політики, не є якась етнографічна група. І такі тексти він замовляє у Леоніда Мосендза і у Юрія Шевельова. А контакти ці він здобув завдяки Єжи Стемповському, який дуже добре знався на українському питанні у міжвоєнній Польщі. Він був одним із найбільш послідовних критиків польської політики відносно національних меншин. Стемповський був дуже заанґажований у польсько-українську співпрацю періоду Української Народної Республіки. При одному з урядів УНР він був заступником міністра рільництва. Другим поляком на посаді заступника міністра внутрішніх справ був Генрик Юзевський. На прохання Ґєдройця Єжи Стемповський аналізував, якою була післявоєнна ситуація із Ді-Пі (переміщеними особами — ред.), серед яких було багато як українців, так і поляків», — розповіла Боґуміла Бердиховська.

Після другої світової війни у західній частині Європи сформувались потужні еміграційні кола, адже ані більша частина українців, ані поляків не хотіли повертатися до радянської України, чи до Польщі, яка також опинилася під комуністичним впливом.

«Важливо усвідомити, що польська і українська еміграції після Другої світової війни, з одного боку, були у подібній ситуації, а з іншого — ні. Українське питання було набагато складнішим і важчим. Основна проблема польської еміграції полягала у тому, що після Другої світової війни альянти просто перестали звертати увагу на тих польських солдатів, які боролися разом. І як відомо, вони не були запрошені на дефіляду з нагоди перемоги у Лондоні. Але, якщо у випадку Польщі принаймні ніхто не ставив запитання, чи існує польська нація, чи існує польський народ, чи взагалі існувала коли-небудь польська держава, то у випадку українців так було. Ще навіть в 60-х роках можна знайти американських вчених, які говорили про українців як про етнографічну групу російського народу. Окрім цього величезній частині тієї еміграції, яка походила з радянської України, згідно зі згодою альянтів, загрожувала примусова репатріація до Радянського Союзу. Українців, що виходили з Галичини чи з Волині, підозрювали у колабораціонізмі з німцями. Тож практично всі українські емігранти жили під вигаданими іменами та з новими біографіями. Приміром, згаданий Юрій Шевельов був відомий як Шерех, представлявся вчителем з Городка, це маленьке місто між Перемишлем і Львовом, хоча нам відомо, що він був з Харкова. Всі українські інтелектуали жили під псевдонімом не кілька років після війни, а кілька десятиліть, через величезний страх депортації», — пояснила Боґуміла Бердиховська.

Думки про спільне майбутнє українського та польського народів на сторінках «Культури», а також у приватному листуванні із Єжи Ґєдройцем, і його найближчими однодумцями Єжи Стемповським, Богданом Осадчуком, Юзефом Лободовським та  Юліушем Мєрошевський, виклали десятки авторів, що були вільними представниками української і польської еміграції.

Запрошуємо послухати матеріал

Христина Срібняк


Єжи Ґєдройць і його спадщина

30.09.2020 16:25
Про славний часопис «Культура» та його Редактора

Вільна Україна, Литва і Білорусь. Доктрина «ULB​» Єжи Ґєдройця

16.09.2024 15:20
Визнання суб'єктності сусідніх Польщі країн — України, Литви і Білорусі — після Другої світової війни, а також підтримка розвитку їхніх культур, була серед провідних ідей Єжи Ґєдройця

«У ДЗЕРКАЛІ ІСТОРІЇ». Богдан Осадчук — непохитний речник польсько-українського діалогу та порозуміння

05.11.2024 16:15
Про видатного українського публіциста Богдана Осадчука і його внесок у налагодження відносин між українцями і поляками — розмова з істориками: Адольфом Юзвенком (ексдиректор Національного інституту імені Оссолінських) та професором Юрієм Шаповалом (НАНУ)