Українська Служба

«Чи це свобода?»: польський вибір після Ялти–1945

24.05.2025 20:20
«Хіба це свобода?» — запитував Владислав Бартошевський у листівці підпілля після Ялтинської конференції. У 1945 році поляки опинилися перед вибором: залишитися під владою комуністів чи емігрувати на Захід і просувати ідею вільної Польщі у вигнанні?
Аудіо
  • Ян Новак-Єзьоранський і Владислав Бартошевський: свобода в еміграції, підпільний спротив в Польщі
 ,        , 2022 .
Пропагандистські плакати, представлені в Музеї Другої світової війни в Гданську, 2022 рік.CC BY-SA 4.0 / https://pl.wikipedia.org/wiki/Plakat_propagandowy

Ялтинська конференція в лютому 1945 року, котра мала вирішити повоєнний устрій Європи, для багатьох поляків стала символом втрати свободи ще до офіційного завершення війни. Рішення, ухвалені на зустрічі, означали, що замість відродження незалежної Польщі, котра виборювалась армією і кров’ю підпілля, країну чекає радянське домінування. Союзники погодилися на зміну східного кордону Польщі по так званій лінії Керзона, що означало втрату територій на сході, зокрема Львова й Вільна.

Водночас на конференції був проігнорований польський уряд в еміграції у Лондоні і фактично легітимізовано владу польських комуністів. Саме тоді перед багатьма постало фундаментальне питання: залишитися в Польщі під владою комуністів чи емігрувати на Захід і там просувати ідею вільної Польщі у вигнанні? 

«Хіба це свобода?» — запитував у листівці, виданій підпільною організацією «Nie» польський історик, публіцист і дипломат у 1990-х роках Владислав Бартошевський.

Поглянути на ці події з перспективи 80 років на прикладі доль Владислава Бартошевського, а також «голосу вільної Польщі», засновника Польської секції Радіо Вільна Європа в еміграції Яна Новака-Єзьоранського, пропонує виставка «1945. Чи це свобода?» у Музеї Пана Тадеуша. 

Для обох постатей Друга світова війна стала переломним і важким моментом. Вони обидва народилися у вільній Польщі і не очікували, що їм, як і попереднім поколінням, теж доведеться боротися за незалежність. І не тільки проти нацистсько-німецької армії, а й з комуністичним режимом Польської народної республіки.

Кожен з них робив це по-своєму. Ян-Новак Єзьоранський в еміграції, а Владислав Бартошевський був діяльним у національній опозиції. Хоча фактично повноцінну кар'єру йому вдалося розпочати тільки після 70-х років, коли він став послом в Австрії, пізніше був сенатором і двічі міністром закордонних справ.

Однак до цього його життя було сповнене випробуваннями. Під час німецької окупації він був співробітником Польського Червоного Хреста, а у вересні 1940 році заарештований і депортований до табору Освенцим. Проте завдяки участі Червоного Хреста в квітні 1941 року Владислава Бартошевського вдалося звідти визволити. Після цього він співпрацював із Союзом збройної боротьби та Фронтом відродження Польщі, а з 1942 року був солдатом Армії Крайової та членом комітету допомоги євреям «Жегота».

Під час Варшавського повстання Бартошевський отримав звання другого лейтенанта, а одразу після його закінчення був нагороджений Хрестом Доблесті. У 1946 році Владислава Бартошевського звинувачують у шпигунстві, цього разу звільнити вдалося завдяки його зв’язкам із «Жеготи». Однак у 1949 році Бартошевського знову заарештовують за шпигунство, у в'язниці він пробув до 1955 року.

«Виставкою "1945. Чи це свобода?" ми хочемо вшанувати десяту річницю смерті Владислава Бартошевського і двадцяту Яна Новака-Єзьоранського, а також згадати про воєнну травму, яка досі в польському суспільстві присутня. І можна сказати, що навіть у більшій мірі, ніж в інших європейських суспільствах.

А останнім часом вона ще й додатково спровокована спочатку пандемією, а потім початком війни в Україні. Тож ця історія, яка нібито завершилася багато років тому, досі віддзеркалюється не лише в пам'яті поляків, але й у їхній психіці», — зауважив історик, співробітник відділу «Кабінети свідків історії» Марцін Шийка. 

В експозиції виставки представлено дослідження докторки Марії Качинської, які вона провела у 1946 році серед польської молоді. Виявилося, що 30% опитаних мали симптоми психічних розладів, а майже 70% спостерігали їх у своїх родичів, і причиною був досвід війни. Сучасні дослідження показують, що посттравматичний стресовий розлад у поляків зустрічається приблизно на 30% частіше, ніж у Німеччині 10%, а в Австрії менше 2%.

Для польських патріотів та інтелектуалів нова повоєнна реальність у Польщі означала життя у постійному компромісі: між тим, що можна сказати вголос, і тим, про що варто говорити пошепки на кухні. Це час цензури, в якій герої були приречені на забуття, а лояльність до Москви була єдиним квитком до життя без страху. Одразу після війни ніхто не міг вільно говорити про свій зв’язок з Армією Крайовою, адже комуністи їх переслідували.

«Оскільки певна частина поляків обрала еміграцію, то ми презентуємо велику карту Європи з позначеними точками, де приблизно в травні 1945 року перебували поляки, люди, пов'язані з Владиславом Бартошевським і Яном Новаком-Єзьоранським. Розповідаємо, зокрема, про тих, хто просто не мав вибору і не зміг виїхати з країни.

Друга світова війна найбільша міграція народів майже з V століття. Ми прагнули продемонструвати, що поляки переїжджали на Захід, або з прикордонних територій, або зазначити кількість людей, які перебували в той час на еміграції, або були ув'язнені в ГУЛАГах Радянського Союзу», — додав Марцін Шийка.

На початку травня 1952 року почала мовити Польська секція Радіо Вільна Європа. Владислав Бартошевський дізнався про її існування на зламі 53-54 років, коли відбував ув’язнення. Як політичний в’язень він не мав доступу до преси, однак їх час від часу залишали охоронці. Про існування «імперіалістичного агента» в особі Радіо Вільна Європа Бартошевський дізнався з «Трибуни народу». 

Після звільнення у 1955 році Владислав Бартошевський співпрацював з різними періодичними виданнями, «Gazeta Ludowa», «Stolica», «Tygodnik Powszechny», писав про Варшавське повстання як його учасник, а також звертався до поляків, які допомагали євреям під час війни, розповідати свої історії. В середині 60-х Бартошевський отримав нагороду «Праведник народів світу» і саме тому поїхав до Ізраїлю, щоб її отримати, спочатку від імені «Жеготи», а потім, через кілька років, від себе особисто.

Саме під час цієї поїздки він також почав співпрацювати з Радіо Вільна Європа. Звісно, таємно, адже Бартошевського постійно переслідували служби безпеки комуністичної влади у Польщі. Його запрошували читати лекції як діяча Варшавського повстання, як свідка історії, а згодом як секретаря Польського «ПЕН-клубу».

Коли було запроваджено Воєнний стан у 1981 році, Владислава Бартошевського інтернували. Він виїхав до Німеччини і там продовжував читати лекції з історії Польщі та співпрацювати з Радіо Вільна Європа. Коли постала вільна Польща, Бартошевський обіймав посаду посла Республіки Польща в Австрії. 

Христина Срібняк


ПРОСТІР ДІАЛОГУ. Повоєнне становище української і польської еміграції у Європі

29.01.2025 19:40
Польська публіцистка і фахівчиня із польсько-українських відносин Боґуміла Бердиховська: «Єжи Ґєдройць збирає навколо себе ядро однодумців, які у подібний спосіб готові були дивитися на політичну ситуацію після Другої світової війни»

Українська еміграція у листуванні Єжи Ґєдройця

16.03.2025 20:25
Українському питанню Єжи Ґєдройць присвятив понад пів століття. Найповніше воно було розкрите у листуванні з Юзефом Лободовським

Прометеївський рух під егідою Польщі боровся за визволення народів

06.04.2025 21:00
Прометеївський рух був конспіративним через побоювання репресій з боку Росії. Й досі низка імен, прізвищ, чи паролів записані довгими послідовностями цифр, які сьогодні практично неможливо розшифрувати

Голоси свободи: «Культура» і «Радіо Вільна Європа» в боротьбі за іншу Польщу

14.05.2025 20:20
На чолі обох інституцій стояли двоє великих поляків, великих патріотів, цілковито відданих своїй справі. Кожен із них відповідав за власну ділянку цього фронту психологічної війни за «залізною завісою»