Зараз все частіше можна почути розмови про збереження балансу між роботою та особистим життям, і це не дивно. Але як цей баланс виглядає на практиці? Чи справді він можливий? І чому все частіше поряд із терміном work-life balance з’являються такі поняття, як work-life integrity чи work-life blending? Польське радіо для України поговорило з Ярославом Гробельним, доктором психології з Університету імені Адама Міцкевича, що спеціалізується на психології праці та організації, про те, яку роль у нашому житті, окрім заробітку, відіграє робота, чи можемо ми уявити собі світ, у якому ці ролі були б обмежені.
Почати нашу розмову я вирішила з питання про те, чи є цей знаменитий баланс між роботою та особистим життям міфом, чи його справді можна досягти.
Дійсно, важко досягти балану між роботою та особистим життям, але це можливо. Однак для цього потрібна співпраця працівника чи працівниці з організацією, фірмою, в якій він чи вона працює, а також часто необхідна підтримка зі сторони держави. Адже системні рішення на рівні, наприклад, усієї країни або усієї Спільноти країн-членів, чи на рівні усієї організації найефективніші в досягненні рівноваги між роботою та життям. Звичайно, можна досягти work-life balance, якщо ми маємо ресурси у вигляді роботодавця, який розуміє, що це важливо і корисно, аби працівники відчували такий стан рівноваги. Також потрібні рішення на рівні законодавчих положень і прав, які допомагають або навіть гарантують працівникам можливість балансувати між цими двома сферами.
Експерт розповів, яку роль у нашому житті, крім заробітку грошей, відіграє робота.
Величезну. Робота завжди була важливою для людини. Завжди те, чим ми займаємося професійно, було елементом нашої ідентичності, того, як ми розуміємо самих себе, сприймаємо себе самих. Достатньо просто спитати когось, ким він є. Дуже часто першою відповіддю, яку ми почуємо від цієї людини, буде назва професії цієї людини: «Я вчитель/ лікарка/ програміст». Те, чим ми займаємося професійно, є елементом того, як ми сприймаємо себе самих. Крім того, те, чим займаємося на роботі, також важливо з погляду нашої самооцінки, тому що робота на відміну від інших сфер нашого життя дуже часто і дуже чітко надає нам зворотну інформацію про те, наскільки ми ефективні. Ми можемо отримати похвалу, премію, нагороду, ми можемо реалізувати свою мету. З другого боку, ми можемо отримати догану, нагадування, не отримати премію. Тому для багатьох осіб робота є настільки важливою, абстрагуючись від очевидного фінансового й економічного аспекту. Завдяки їй ми формуємо почуття власної ефективності і образ самих себе. Тому дуже часто, навіть, якщо ми цього не потребуємо, ми працюємо понаднормово. Ми шукаємо чогось важливого, мотивувального, що дає нам робота. Вона дає нам можливість перевірити власні сили, зрозуміти, наскільки ми гарно справляємося з чимось.
Ярослав Гробельний пояснив, що таке work-life integrity і work-life blending, які сьогодні стають все більш популярними.
Work-life integrity і work-life blending — це новіші способи досягнення того, що ми раніше називали work-life balance. Колись про цю сферу говорили тільки з перспективи конфлікту. Наприклад, ми говорили про конфлікт між сім’єю і роботою або роботою і домом. Це не був правильний підхід, тому що навіть, якщо нам вдасться позбутися якогось конфлікту між родиною і роботою, наприклад, завдяки гнучким годинам роботи, то відсутність конфлікту не є позитивним явищем самим у собі. Це не означає, що ці дві сфери будуть добре співіснувати. Ми почали набагато краще розуміти зв’язки між роботою та життям поза нею. З’явилися концепції, які пропонують, аби одна з цих сфер збагачувала іншу. Може бути так, що завдяки тому, що в мене є більше ресурсів, то в мене є більше коштів на те, аби проводити час з родиною більш якісно. Або в інший бік — завдяки тому, що в мене є щасливе сімейне життя, я можу прийти на роботу у доброму гуморі, завдяки цьому я буду готовий і більш схильний краще працювати, на вищому рівні або докладати більше зусиль. Перша частина — інтеграція життя і роботи — work-life integrity — стосується саме збагачення однієї ролі іншою.
Work-life blending є сучасною концепцією, яку можна назвати цікавою, але одночасно дещо небезпечною. Work-life blending пропонує, аби роботодавці давали працівникам і працівницям можливість реалізувати свої ролі, непов’язані з роботою на або під час роботи. Якщо, наприклад, хтось має якесь хобі, цікавиться чимось, має захоплення, то роботодавець може організувати простір, в якому ця людина разом з іншими працівниками буду реалізувати своє захоплення. У зв’язку з цим протягом усього дня ця людина може розподіляти свій час між роботою і сферами, що її не стосуються, такими, як, наприклад, захоплення. Він чи вона може трохи попрацювати, потім може піти пограти зі знайомими в настільні ігри чи обговорити цікаву для них тему, а потім знову попрацювати, потім знову приділити час приватним питанням. На перший погляд, це здається цікавим і, можливо, навіть позитивним для працівників. Однак є ризик, що працівник чи працівниця раптово може почати проводити все більше часу на роботі. Він чи вона все частіше може думати про свою роботу і все рідше буде в змозі відділити професійне життя від інших сфер життя. Ця межа між професійною роллю і ролями, якими ми відіграємо в приватному житті, дуже важлива для нашого загального рівня щастя та добробуту.
Доктор психології поділився тим, які шкідливі практики він найчастіше помічає серед працівників.
Найрозповсюдженішими шкідливими практиками, що стосуються збереження балансу між нашим життям і роботою, я б з упевненістю назвав питання комунікації з працівниками в неробочий час. Раніше це відбувалося завдяки телефонам, зараз це відбувається ще більшою мірою в соціальних мережах, в месенджерах, таких як Teams чи Slack. Ми як працівники й працівниці не можемо чітко визначити межі, коли ми доступні для наших колег і керівників. В результаті у той час, коли ми маємо виконувати нашу сімейну або приватну роль, ми частково продовжуємо виконувати нашу роль працівника.
Іншою практикою, яку можна виділити, є трудоголізм, понаднормова робота. Це дуже важка тема, тому що не можна однозначно сказати, що хтось працює понаднормово за власним бажанням, тому що він трудоголік, адже економічні й фінансові обставини часто є набагато більшими. Часто ці понаднормові години є вимушеними для працівників, але певною мірою деякі суспільства, деякі народи, деякі професійні групи погоджуються працювати саме так. Вони вважають, що це норма або навіть виносять на п’єдестал осіб, які так інтенсивно і так багато працюють. Це призводить до того, що у них немає часу на інші сфери. Особливо у випадку представників вільних професій або дуже специфічних професій таких, як юристи або лікарі, можна часом помітити культуру роботи на більш ніж 100%. Вони намагаються працювати якомога довше та якомога більше. Вихваляння такої поведінки — це практика, яка в довготривалій перспективі негативно вплине на здоров’я і на щастя людини.
Ярослав Гробельний розповів, як змінюється ставлення до праці серед представників молодших поколінь.
Якщо ми говоримо про підхід представників різних поколінь до своєї роботи, то це важка тема, тому що дуже легко вдатися до певних стереотипів і звернутися до певних спрощень. Я з упевненістю можу сказати, що представники молодших поколінь помічають потребу балансувати між приватним життям і професією. Це не обов’язково є наслідком того, що це молодші люди. До цього призвів доступ до інформації про те, що можна робити це інакше, можна фокусуватися на своєму приватному житті; правові рішення, з яких можуть скористатися усі гравці ринку праці. Усього цього зараз набагато більше ніж 30-50 років тому. Природно, що представники покоління, яке зараз входить на ринок праці, а це покоління Z, з самого початку бачать, що можуть балансувати між роботою й іншими сферами. Звичайно, цього не вистачало особам, які починали працювати в 90-х роках, особам, які виховувалися з підходом, що робота — це все, і, якщо вони не зроблять чогось на роботі, то умовні 10 людей чекають на них за дверима. З цим переконанням, яке вкорінилося в деяких вікових групах, важко так однозначно боротися. Однак особи, які починають працювати зараз, опинилися в простішій ситуації, бо вони позбавлені цих упереджень. Вони вважають, що балансування чи інтеграція, чи змішування роботи і сімейного життя є важливішим.
Дар'я Юр'єва